Провадження № 22-з/803/97/24 Справа № 243/549/22 Суддя у 1-й інстанції - Воронков Д.В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
06 березня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №243/549/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії, за заявою ОСОБА_1 поданою її представником ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, -
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2023 року позовні вимоги задоволено частково - зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, виплатити ОСОБА_1 набуту в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію матері позивача ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 73409 грн 87 коп.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишено без задоволення. Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 вересня 2023 року залишено без змін.
У подальшому до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 поданою її представником ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішенняя щодо стягнення з ГУ ПФУ в Донецькій області понесених у суді апеляційної інстанції витрат на правову допомогу у розмірі 4 000 грн.
Зазначену заяву було призначено до розгляду у судове засідання з повідомленням учасників справи.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви, апеляційний суд вважає, що заява позивача підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частинами 1, 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в ч.4 ст.62 ЦПК України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту ч.4 ст.137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, і вказана судова практика є незмінною.
У заяві представник позивача Нестерук О.В. просила стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн., на підтвердження чого надала копії таких документів: договір про надання правової (правничої) допомоги №03/12/21 від 14.12.2021 року, додаток №2 до договору про надання правової (правничої) допомоги №03/12/21 від 14.12.2021 року, додаток №6 до договору про надання правової (правничої) допомоги №03/12/21 від 14.12.2021 року, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер про надання правничої правової допомоги.
Враховуючи надані стороною позивача ОСОБА_1 докази та прийняте судом апеляційної інстанції рішення, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви про стягнення 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, на стадії апеляційного перегляду судового рішення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2021 року між АО «Акуліч та Партнери» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №03/12/21, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання зобов'язується надавати правничу допомогу клієнту на умовах і в порядку, визначених цим Договором та Додатками до Договору, що є невід'ємною частиною Договору після їх підписання сторонами. Клієнт зобов'язується оплатити надану правничу допомогу та фактичні витрати, що не відносяться до надання правничої допомоги, але які необхідні для виконання Договору.
Відповідно до п.4.1. гонорар АО визначається виходячи з сукупної вартості правової (правничої) допомоги, наданої за Договором та становить 10 000 грн.
Згідно Додатку №6 до Договору про надання правової (правничої) допомоги №03/12/21 від 14.12.2021 року, Адвокатське об'єднання надало правову допомогу клієнту на умовах і в порядку, визначених договором про надання правової (правничої) №03/12/21 від 14.12.2021 року, а клієнт прийняв надану правову допомогу, яка складається з: складання відзиву на апеляційну скаргу - 3 000 грн., участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке відбулось 17.01.2024 року - 1000 грн.
З акту вбачається, що адвокатом були надані послуги з написання відзиву на апеляційну скаргу а також з участі у судових засіданнях, із зазначенням витраченого часу та вартості кожної з наданих послуг, загалом на 4000 грн.
Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19 викладено правову позицію, згідно якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За таких обставин, з урахуванням того, що представником позивача наведене детальне обґрунтування з наданням належних доказів на підтвердження понесених на стадії апеляційного перегляду витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне заяву задовольнити та ухвалити по справі додаткову постанову, якою стягнути з ГУ ПФУ в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4 000 грн.
Керуючись статтями 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Заяву ОСОБА_1 , поданою її представником ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Ухвалити додаткову постанову у справі №243/549/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: