Провадження № 22-ц/803/878/24 Справа № 210/3873/23 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н.А. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.
06 березня 2024 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Кішкіної І.В.,
суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №210/3873/23 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків,за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року (суддя Літвіненко Н.А.),
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, посилаючись на те, що з 25 листопада 2003 року по 26 серпня 2021 року він працював в доменному цеху №2 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» спочатку машиністом розливної машини, а з 10 липня 2006 року горновим доменної печі. 26 серпня 2021 року звільнився з підприємства за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію. Під час роботи позивач виконував роботи, які були пов'язані з керуванням машини, відкриттям чавунної льотки, хитними жолобами, змінював бури машини, заправляв вогнетривкою масою машини, закриттям машинної льотки та інше. Виконуючи свою роботу згодом почав хворіти і уже тривалий час переносить моральні страждання, переживання, фізичні болі та інші негативні наслідки, які викликані дуже поганим станом його здоров'я. В зв'язку з поганим станом здоров'я 22 лютого 2022 року позивачу було встановлено захворювання, яке в подальшому було визнане професійним, таким що отримане під час виконання трудових обов'язків. Довідкою МСЕК 05 липня 2022 року позивачу вперше було встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково. У зв'язку погіршенням стану здоров'я 11 серпня 2022 року відбувся другий огляд у МСЕК, де позивачу було встановлено вже 40% втрати профпрацездатності. Також позивача визнано вже інвалідом третьої групи. Не зважаючи на постійні курси лікування, стан здоров'я позивача погіршувався та 13 липня 2023 року проходячи черговий огляд у МСЕК позивачу було вже встановлено 70% втрати працездатності та визнано інвалідом 2 групи. Для ненастання більш тяжких наслідків для організму і стану здоров'я позивач змушений постійно лікуватися. Лікарі рекомендують постійне медикаментозне лікування та лікування в санаторіях-профілакторіях. Винним у моральних стражданнях, переживаннях, фізичних болях та інших негативних наслідках позивач вважає ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тому, позивач просив суд стягнути з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на його користь 380000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та без утримання інших обов'язкових платежів.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Piг» на користь ОСОБА_1 350000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, без утримання податку з доходу фізичних осіб та без утримання інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
З вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, стягнувши з відповідача на його користь 380000,00 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції в повній мірі не оцінив стан його здоров'я, який почав погіршуватись під час роботи у відповідача, що шкода здоров?ю була заподіяна у великому розмірі, що обов'язок забезпечувати безпечні умови праці покладається на відповідача. Суд також не врахував погані умови праці відповідача, які перевищували граничнодопустимі норми праці, а також порушення відповідачем законодавчих актів щодо забезпечення безпечних умов праці.
З вказаним рішенням також не погодився відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та оскаржив його в апеляційному порядку в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 140000,00 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправомірно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Вважає, що оскільки предметом спору є стягнення грошової суми, розмір якої перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому суд порушив право відповідача на участь у судовому засіданні. Вважає, що посилання позивача у позові на перенесення страждань має бути підтверджено відповідними доказами, оскільки в іншому випадку такі твердження є припущеннями. Посилаючись на доводи викладені у відзиві на позовну заяву відповідач вважає, що підприємство не вчиняло будь-яких порушень законодавства про працю щодо позивача, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням у останнього професійного захворювання. Вказує, що позивач свідомо працював в шкідливих та важких умовах праці, тобто вчиняв дії щодо погіршення власного стану здоров'я, чим сприяв розвитку хвороби. Також відповідач не погоджується з визначеним судом до стягнення розміром моральної шкоди, вважає його завищеним.
Від учасників справи відзиви на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не надходили.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку повідомлення.
Представник ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Гамей В.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги відповідача та просив її задовольнити, апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 25 листопада 2003 року по 26 серпня 2021 року працював в доменному цеху №2 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» машиністом розливної машини, з 10 липня 2006 року - горновим доменної печі. 26 серпня 2021 року звільнився з підприємства за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію (а.с. 23-39).
Пунктом 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 17 травня 2022 року зазначено: «Хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: Працюючи горновим доменної печі доменного цеху №2 аглодоменного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 10 липня 2006 року по 26 серпня 2021 року ОСОБА_1 виконував випуск чавуну та шлаку з доменної печі, керував машинами відкриття чавунної льотки, хитними жолобами, змінював бури машини, заправляв вогнетривкою масою машини закриття чавунної льотки, змінював футерування жолобів, ремонт тощо. При обслуговуванні доменної печі об'ємом 5000 м3, використовував машини відкриття і закриття чавунної льотки, головні чавунні, шлакові та хитні жолоби, відбійний молоток пневматичний, вібротрамбовку електричну. Внаслідок недосконалості технологічного процесу та механізмів підпадав під дію шкідливих речовин в повітрі робочої зони, що перевищували нормативні показники». В пункті 18 акту зазначено: «Причини виникнення хронічного професійного захворювання: Шкідливі речовини в повітрі робочої зони: концентрація сірчистого ангідриду в повітрі робочої зони перевищує ГДК у 1,23 разів і складає 12,3 мг/м3; концентрація вуглецю (II) оксиду, в повітрі робочої зони перевищує ГДК у 2-2,25 разів і складає 40,0 - 45,0 мг/м3; концентрація пилу фіброгенної дії на робочому місці горнового доменної печі перевищує гранично - допустиму концентрацію в 2,3 рази і складає 9,0 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3». Відповідно до пункту 20 акту розслідування професійного захворювання від 17 травня 2022 року, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 17 років 9 місяців в шкідливих умовах праці та неодноразову зміну керівництва структурного підрозділу та підприємства, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, неможливо (а.с. 6-10).
За висновком МСЕК від 05 липня 2022 року (первинно) ОСОБА_1 було встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 13).
11 серпня 2022 року довідкою МСЕК де ОСОБА_1 було встановлено вже 40% втрати профпрацездатності, також встановлено третю групу інвалідності (а.с. 12).
13 липня 2023 року довідкою МСЕК ОСОБА_1 було встановлено 70% втрати працездатності та визнано інвалідом 2 групи безстроково (а.с. 11).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності таких наслідків, розміру втрати працездатності, настання негативних змін у її житті, неможливість відновлення стану, який мав потерпілий до отримання травми, з урахуванням ступеню вини відповідача, час роботи на підприємстві відповідача в умовах шкідливих факторів, постійний характер страждань позивача, який переносить постійний фізичний біль, обмежений в можливості роботи, звичайних повсякденних заняттях, виходячи із засад розумності та справедливості, тому вважав необхідним призначити позивачу компенсацію в розмірі 350000,00 грн.
Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції за наступних підстав.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 153 КЗпП України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року встановлено, що обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Частиною 3 статті 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.
Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно із статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 1 статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
В акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 травня 2022 року міститься висновок про наявність шкідливих умов праці позивача, а саме: Шкідливі речовини в повітрі робочої зони: концентрація сірчистого ангідриду в повітрі робочої зони перевищує ГДК у 1,23 разів і складає 12,3 мг/м3; концентрація вуглецю (II) оксиду, в повітрі робочої зони перевищує ГДК у 2-2,25 разів і складає 40,0 - 45,0 мг/м3; концентрація пилу фіброгенної дії на робочому місці горнового доменної печі перевищує гранично - допустиму концентрацію в 2,3 рази і складає 9,0 мг/м3 при ГДК 4,0 мг/м3. Згідно з пункту 19 акту вбачається, що неможливо встановити винних осіб, які є відповідальними за профілактику виникнення професійного захворювання у позивача через не однократну зміну керівництва підприємства. Відповідно до пункту 20 акту розслідування професійного захворювання від 17 травня 2022 року, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 17 років 9 місяців в шкідливих умовах праці та неодноразову зміну керівництва структурного підрозділу та підприємства, визначити конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, неможливо.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що отримання позивачем професійного захворювання, що завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «АрселорМітгал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. У зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 70%. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер професійних захворювань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, зважаючи на встановлення ступеню втрати професійної працездатності, безстроково.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманої виробничої травми, відсоток втрати позивачем професійної працездатності в розмірі 70 % та встановлення ІІ групи інвалідності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційних скарг про необґрунтованість розміру моральної шкоди.
Отже, з урахуванням того, що позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 70% та другу групу інвалідності, що безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (350000,00 грн) відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Посилання представника відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права внаслідок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи є безпідставними з огляду на наступне.
Згідно із частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Також, за пунктом 1 частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи малозначні справи.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, про що зазначив в ухвалі про відкриття провадження.
Інші аргументи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.
Також, відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції має бути зазначено розподіл судових витрат, понесених в зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 вересня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 06 березня 2024 року.
Судді І.В. Кішкіна
О.В. Агєєв
О.І. Корчиста