Справа № 947/6932/24
Провадження № 1-кс/947/2997/24
01.03.2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеса ОСОБА_4 , про арешт майна, -
В провадженні СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області знаходяться матеріали досудового розслідування внесені до ЄРДР за № 12023162480001427 від 20.10.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, в рамках якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Як вбачається з клопотання, 28.02.2024 року під час затримання ОСОБА_5 в порядку ч.3 ст.208 КПК України, у останнього було виявлено та вилучено мобільний телефон Nokia С22 вкорпусі сірого кольору з паролем розблокування екрану « НОМЕР_1 » з наявним ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який поміщено до сейф пакету НПУ №РSP1257206; 7 зіп-пакетів з речовиною рослинного походження, поміщені до сейф пакету НПУ №РSP1257205, які визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.
Слідчий звернулася до суду з клопотанням про накладання арешту на вказане в клопотанні майно, обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення збереження речових доказів та просила розглянути клопотання без її участі, звернувшись до суду з відповідною заявою.
Захисник та підозрюваний звернулися до суду з заявою про розгляд клопотання без їх участі.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, приходжу до наступного.
Відповідно до ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.
Згідно ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно до ч.2 п.1 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно до ст.170 ч.3 КПК України, у випадку передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.
Вилучене майно, зазначене у клопотанні, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, може містити відомості, які встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям зазначеним в ст.98 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АGОSІ" проти Сполученого Королівства" (АGОSІ v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Під час розгляду клопотання, встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Приймаючи до уваги, правову підставу для арешту майна тобто виключення можливості втрати слідів злочину, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб, вважаю доведеним слідчим наявність підстав для арешту зазначеного у клопотанні майна та на даному етапі досудового розслідування, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 98, 172, 173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт, шляхом заборони розпорядження та користування на мобільний телефон Nokia С22 в корпусі сірого кольору з паролем розблокування екрану « НОМЕР_1 » з наявним ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 ; 7 зіп-пакетів з речовиною рослинного походження.
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1