печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8217/24-к
21 лютого 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 42014000000001048 про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Калуга, російської федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
Старший слідчий в ОВС першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий зазначає, що Управлінням з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001048 від 10.10.2014 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ст. 340, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України. Вказане кримінальне провадження на підставі ч. 3 ст. 217 КПК України виділене з кримінального провадження № 12014100060000228 від 22.01.2014.
В ході досудового розслідування встановлено, що в період з 23.11.2007 по 11.03.2010 ОСОБА_5 був народним депутатом України 6-го скликання. 11.03.2010 постановою Верховної Ради України № 1963-VI ОСОБА_5 призначений Прем'єр-міністром України. Указом Президента України від 03.12.2012 № 673/12 прийнято відставку Прем'єр-міністра України ОСОБА_5 та Кабінету Міністрів України. Указом Президента України від 13.12.2012 № 696/2012 ОСОБА_5 призначений Прем'єр-міністром України. Указом Президента України від 28.01.2014 № 52/2014 прийнято відставку Прем'єр-міністра України ОСОБА_5 та Кабінету Міністрів України.
Для здійснення функціональної діяльності Прем'єр-міністр України наділений повноваженнями, які визначені ст. 42 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», у зв'язку з чим ОСОБА_5 перебуваючи на посаді Прем'єр-міністра України здійснював владні повноваження, а також виконував організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, тобто був службовою особою, яка займала особливо відповідальне становище.
Перебуваючи на посадах в органах державної влади ОСОБА_5 прийняв участь у створенні сумісно із ОСОБА_6 злочинної організації, приймав активну участь в ній та з метою досягнення поставленої мети призупинив процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом і організував прийняття незаконним шляхом та набуття законної сили у наслідок опублікування у засобах масової інформації постанов Кабінету Міністрів України № № 12, 13, 14 від 22.01.2014, які суттєво розширювали підстави та можливість застосування працівниками правоохоронних органів спецзасобів небезпечних для життя та здоров'я громадян.
Так, приблизно в період січня-лютого 2010 року, ОСОБА_6 , будучи кандидатом на посаду глави держави, перебуваючи у невстановленому слідством місці, разом із особами зі свого найближчого оточення: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , своїм сином ОСОБА_10 , а також іншими невстановленими на даний час слідством особами вступили у злочинну змову щодо створення злочинної організації, метою якої було в першу чергу вжиття заходів до узурпації влади, тобто до організації та здійснення фактичного та незаконного підпорядкування особисто собі всіх гілок влади в державі, що забезпечило б виконання основної мети цієї організації - здійснення незаконного збагачення ОСОБА_6 та інших її членів.
Після створення злочинної організації ОСОБА_6 та її учасники у цей період часу розробили та узгодили план спільної злочинної діяльності, розподілили між собою загальні злочинні ролі та функції, структуру злочинної організації та її ієрархію, визначили конкретні способи та напрями здійснення злочинної діяльності, чітко передбачили підстави та умови відповідальності за невиконання злочинних завдань, а також за діяльність, яка не сприятиме або перешкоджатиме діяльності злочинної організації.
За результатами проведених 07.02.2010 повторного голосування на виборах Президента України Центральна виборча комісія 14.02.2010 оголосила офіційні результати, згідно з якими переміг ОСОБА_6 та став наступним Президентом України.
Займаючи зазначену посаду, ОСОБА_6 діючи всупереч складеній ним присязі Президента України, вирішив не виконувати покладені на нього на цій посаді конституційні обов'язки дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, відстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України та виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, а використовувати владні повноваження Президента України насамперед у власних інтересах, які полягали у незаконному заволодінні всією повнотою державної влади та її використання для свого особистого, членів своєї сім'ї та найближчого оточення незаконного збагачення за рахунок ресурсів України і народу України.
З перших днів перебування на посаді Президента України, тобто з 25.02.2010 та протягом 2010-2011 років ОСОБА_6 , на виконання цілей очолюваної ним злочинної організації, організував системне проникнення її представників у всі державні структури з подальшим підпорядкуванням їх діяльності головній меті злочинної організації. Зокрема, за його поданням постановою Верховної Ради України від 11.03.2010 № 1963-VI ОСОБА_5 призначено на посаду Прем'єр-міністра України.
Згідно зі злочинним планом, з метою надання нібито законності діяльності та прикриття злочинної діяльності ОСОБА_10 займався бізнесом у широких сферах економіки, фінансів та банківської системи, будівництва, транспортної галузі, природних ресурсів інформації.
Крім того, діяльність злочинної організації загалом та її структурних елементів забезпечувалась необхідними законодавчими, організаційними, матеріальними та фінансовими заходами.
За результатом діяльності злочинної організації в період 2010-2014 років був досягнутий контроль за Верховною радою України, Кабінетом міністрів України, та судовою владою, в результаті чого було внесено зміни до Конституції України, чим суттєво розширені повноваження ОСОБА_6 на посаді Президента України. Крім того, правоохоронні та судові органи, які перебували під впливом членів злочинної організації, втратили своє конституційне призначення - у своїй більшості вони перестали виконувати функцію захисту громадян, суспільства та держави, забезпечувати головний обов'язок держави щодо утвердження та забезпечення прав і свобод людини.
Окремими проявами злочинної діяльності, очолюваної ОСОБА_6 злочинної організації, є встановлені на даний час факти вчинення в період 2010-2014 років низки тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері господарської, законодавчої, службової діяльності, проти власності, авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, а також злочинів, вчинених з метою протидії протестним акціям у період з 21.11.2013 по 20.02.2014, що призвело до тяжких наслідків.
Крім того, ОСОБА_5 перебуваючи на посаді Прем'єр-міністра України, діючи на виконання незаконних вказівок Президента України ОСОБА_6 , як керівника очолюваної ним злочинної організації, з метою незаконного перешкоджання організації та проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій, 22.01.2014 організував в незаконний спосіб прийняття та видачу постанови Кабінету Міністрів України №12 «Про затвердження Порядку проведення додаткових заходів захисту безпеки громадян» та постанов Кабінету Міністрів № 13 і 14 про внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів посиленої дії та водометів при низькій температурі при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР № 49 від 27.02.1991, якими грубо порушено вимоги Конституції України, міжнародних актів, законодавства України, чим сприяв перевищенню влади працівниками правоохоронних органів, які їх неодноразово використовували відносно учасників мирних акцій протестів, що призвело до тяжких наслідків, за наступних обставин.
Починаючи з 2006 року, держава Україна почала вести переговори з відповідними структурами Європейського Союзу з наміром стати спочатку асоційованим членом цієї організації, а потім її повноправним учасником. Ці перемовини проводив і ОСОБА_6 як Президент України.
Відповідно до досягнутих домовленостей Угода про асоціацію України з Європейським Союзом мала бути підписана 28-29 листопада 2013 року у Вільнюсі (Литва) під час саміту глав країн-членів Європейського Союзу.
Однак восени 2013 року ОСОБА_6 , виходячи із власних міркувань, пов'язаних насамперед із бажанням залишитися Президентом України на другий термін, отримати перемогу на виборах Президента України у 2015 році, у першу чергу з метою уникнення відповідальності за вчинені як особисто, так і у складі створеної ним злочинної організації, а також особами з його оточення, у період 2010 - 2013 років злочинні дії, пов'язані із заволодінням державною власністю, та з інших особистих спонукань прийняв рішення про відмову від підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
На виконання цього рішення Кабінет Міністрів України, очолюваний ОСОБА_5 , 21.11.2013 прийняв розпорядження № 965-р, яким призупинив процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Після цього, починаючи з 22.11.2013, на Майдані Незалежності у м. Києві розпочалися безстрокові виключно мирні збори громадян на підтримку європейського вектору зовнішньої політики України.
Однак ОСОБА_6 бажаючи припинити в зародку будь-які масові збори, мітинги, вуличні походи та інші акції і усвідомлюючи при цьому незаконність таких своїх дій, які грубо порушували вищевказані норми законодавства, використовуючи наявні повноваження Президента України та створену ним і його оточенням систему управління, згідно з якою державні, зокрема правоохоронні, органи виконували саме його вказівки, навіть якщо вони грубо порушували вимоги Конституції та законодавства України, використовуючи членів очолюваної ним злочинної організації та залучаючи для вчинення злочинів інших осіб, вирішив застосувати правоохоронні органи для здійснення силового розгону учасників мирної акції за євроінтеграцію України, які перебували на Майдані Незалежності в м. Києві, та доручив здійснити це керівникам правоохоронних органів держави.
Так у період 19-22.01.2014 Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_8 , бажаючи припинити протестні виступи громадян в м. Києві за рахунок незаконного розширення повноважень працівників міліції до протестувальників, і зокрема щодо застосування спеціальних засобів, доручив своєму заступнику ОСОБА_9 розробити та внести на розгляд до Кабінету Міністрів України проекти нових нормативних актів та проекти внесення змін до діючих нормативних актів, які б давали можливість працівникам міліції застосовувати світлошумові, газові та димові гранати посиленої дії та застосовувати водомети без температурних обмежень.
Усвідомлюючи, що такі зміни в законодавство несуть загрозу життю та здоров'ю протестувальників, в порушення статті 14 Закону України «Про міліцію», якою встановлено, що повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, і Генеральної прокуратури України, ОСОБА_9 , за відсутності такого висновку, організував підготовку проекту «Порядку проведення додаткових заходів захисту безпеки громадян» та проект внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР № 49 від 27.02.1991, а заступник Міністра внутрішніх справ України ОСОБА_11 , в порушення вимог законодавства щодо процедури підготовки, погодження та внесення таких нормативних актів, 22.01.2014 особисто вніс їх на розгляд Кабінету Міністрів України безпосередньо під час засідання цього органу.
22.01.2014 Прем'єр-міністр ОСОБА_5 , який головував на засіданні Уряду, розуміючи, що внесені проекти вищевказаних нормативних актів несуть загрозу життю та здоров'ю громадян, і ці нормативні акти підлягають ретельній перевірці та погодженню відповідними міністерствами та відомствами згідно статті 14 Закону України «Про міліцію», діючи на виконання незаконних вказівок Президент України ОСОБА_6 , як керівника очолюваної ним злочинної організації та бажаючи сприяти шляхом пособництва у формі надання засобів та знарядь, а також усунення перешкод керівництву Міністерства внутрішніх справ та іншим працівникам правоохоронних органів, задіяним у припиненні масових протестних виступів громадян із грубим порушенням процедури, встановленої статтею 51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (у редакції Закону від 07.10.2010 №2591-VI), Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 18.07.2007 та іншими нормативними актами, без належного погодження та висновків відповідних відомств, вніс на розгляд Уряду проекти цих постанов.
В подальшому, Прем'єр-міністр ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, усупереч вимогам статей 41, 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (у редакції Закону від 07.10.2010 №2591-VI), Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950, статті 14 Закону України «Про міліцію», а саме за відсутності необхідних погоджень Генеральної прокуратури України та центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я, організував ухвалення Кабінетом Міністрів України постанов від 22 січня 2014 року № 12 «Про затвердження порядку проведення додаткових заходів захисту безпеки громадян», № 13 «Про внесення змін до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» та № 14 «Про внесення змін до пункту 16 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку», якими грубо порушено вимоги Конституції України, міжнародних актів та законодавства України,
Зокрема постановою № 13 від 22.01.2014 до пункту 12 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку внесено зміни про можливість застосування спецзасобів - ручної газової гранати «Дрейф-2» та світло шумових гранат «Заря-2», «Факел-С», «Пламя-М» та ручних димових гранат, які, в порушення діючого законодавства, не пройшли експертизи на предмет можливості їх застосування щодо людей.
Постановою Кабінету Міністрів України № 14 від 22.01.2014 внесено зміни до пункту 16 Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку і знято обмеження на використання працівниками міліції водометів за температури нижче 0 градусів за Цельсієм та передбачено можливість їх застосування не тільки для розосередження учасників масових безпорядків, але й для припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку, відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби незалежно від їх належності, захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю, здоров'ю, житлу чи майну, тобто суттєво розширено підстави та можливості застосування такого засобу.
Також постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.2014 за № 12 «Про затвердження Порядку проведення додаткових заходів захисту безпеки громадян» передбачено, що органи внутрішніх справ у разі наявності інформації про можливі порушення громадського порядку, загрози вчинення екстремістських дій, порушення законодавства під час проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій проводять: тимчасове обмеження руху транспортних засобів на вулицях, дорогах, об'єктах (територіях); тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти.
Зазначена постанова № 12 прийнята у порушення ст. ст. 19, 33, 39, 64 Конституції України, статті 13 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 10.12.1948, п. п. 20, 21 ст.11 Закону України «Про міліцію», ст. 16 Закону України від 16.03.2000, № 1550-III «Про правовий режим надзвичайного стану», з метою виправдання попереднього організованого з перевищенням влади та службових повноважень Міністром внутрішніх справ України ОСОБА_8 та його заступником ОСОБА_9 незаконного перекриття працівниками міліції вулиці Грушевського в м. Києві та інших вулиць, які ведуть в урядовий квартал.
Крім того, перелічені постанови Уряду грубо порушували вимоги статей 3, 27-29 Конституції України, статей 3,12 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини і основоположних свобод» від 20.03.1952, статей 3, 32, 147 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року «Про захист цивільного населення під час війни», Конвенції ООН «Проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання» від 10.12.1984.
Незважаючи на те, що вищезазначені постанови Кабінету Міністрів України грубо порушують міжнародні та вітчизняні норми права щодо захисту прав людини, свободи пересування та вільного вибору місця проживання, Прем'єр-міністр України ОСОБА_5 перевищуючи свої службові повноваження та усвідомлюючи, що не підписані ним постанови не набули законної сили, а тому не підлягають опублікуванню і введенню в дію надав вказівку підлеглим працівникам негайно їх опублікувати.
23.01.2014, на виконання незаконної вказівки ОСОБА_5 , були опубліковані в № 13 газети «Урядовий кур'єр» прийняті 22.01.2014 постанова №12 «Про затвердження Порядку проведення додаткових заходів захисту безпеки громадян» та постанови Кабінету Міністрів № 13 і 14 про внесення змін до Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР № 49 від 27.02.1991 для спричинення протестувальникам тілесних пошкоджень, після чого ці нормативні акти стали застосовуватися працівниками правоохоронних органів.
Надалі Міністр внутрішніх справ України ОСОБА_8 та його заступник ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що зазначені нормативні акти прийняті в порушення діючого законодавства та не відповідають Конституції та низці законів України, наказали співробітникам міліції, які здійснювали силову протидію протестувальникам у м. Києві, і, зокрема, на вул. Грушевського, застосовувати світлошумові, газові та димові гранати посиленої дії та використовувати водомети без температурних обмежень.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 , в наступному, у період з 23.01.2014 по 20.02.2014, співробітники органів внутрішніх справ, перевищуючи свої владні та службові повноваження, тобто вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувались насильством та застосуванням спеціальних засобів, неодноразово застосовували проти мітингувальників на вулицях Грушевського та Інститутській у м. Києві дозволені до застосування постановами Уряду № 13-14 від 22.01.2014 світлошумові та газові гранати посиленої дії у великій кількості, а також, за температури нижче 0 градусів за Цельсієм, застосовували водомети «Торнадо», в результаті чого сотні мітингувальників отримали тілесні пошкодження різного ступеню тяжкості, а десятки мітингувальників були облиті водою, що ставило під загрозу їх життя та здоров'я.
27.05.2014 ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України.
06.06.2014 повідомлення про підозру ОСОБА_5 змінене та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України.
17.11.2015 ОСОБА_5 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України.
18.02.2019 ОСОБА_5 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ст. 340, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України.
У зв'язку із невстановленням місця перебування ОСОБА_5 , що позбавило орган досудового розслідування можливості вручити йому складені письмові повідомлення про підозру у день їх складання, такі повідомлення, відповідно до вимог ст. 279, ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України, направлені у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Вжитими органом досудового розслідування заходами місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 не встановлено, у зв'язку з чим 03.06.2014 його оголошено у розшук, проведення якого доручено Службі безпеки України.
24.11.2020 підозрюваний ОСОБА_5 оголошений у міжнародний розшук. Постанова про міжнародний розшук підозрюваного 26.11.2020 направлена для виконання до ГУ БКОЗ СБ України листом № 10-8-01-26569.
На даний час місцеперебування ОСОБА_5 не встановлено, за місцем реєстрації, проживання він відсутній.
Відповідно до листа Департаменту захисту національної державності СБУ від 09.02.2024 № 5/6/12-924, на теперішній час Департаментом вживаються заходи щодо встановлення місць перебування ОСОБА_5 , його затримання та доставлення до судового органу для обрання запобіжного заходу. Встановлено, що ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності вибув за межі контрольованої державними органами України території. Зокрема, ОСОБА_5 у 2014 році вибув в напрямку тимчасово окупованої території АР Крим і до цього часу не повертався. За місцем реєстрації і проживання розшукуваний відсутній. За наявною офіційною інформацією вірогідним місцем перебування ОСОБА_5 може бути територія російської федерації (м. москва та московська область). Станом на 09.02.2024 відомостей щодо перетину ОСОБА_5 державного кордону України та адміністративного кордону із тимчасово окупованими територіями України не отримано.
Також, в Головному центрі обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України відсутні відомості про перетинання державного кордону, лінії розмежування в межах Донецької та Луганської областей та тимчасово окупованою територією АР Крим ОСОБА_5
19.01.2022 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014000000001048 продовжений до 12 місяців.
У зв'язку із переховуванням підозрюваного ОСОБА_5 та інших підозрюваних у кримінальному провадженні № 42014000000001048 від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, та не встановленням їх місцезнаходження, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні зупинено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 КПК України.
Також, з метою забезпечення прав підозрюваного ОСОБА_5 . Офісом Генерального прокурора до Генеральної прокуратури російської федерації листом від 05.05.2021 № 19/1/1-28552-15 направлено запит про надання міжнародної правової допомоги від 22.04.2021, а саме встановлення місця знаходження (проживання) ОСОБА_5 на території російської федерації та вручення йому повістки про виклик на 11 год. 00 хв. 05.07.2021. Генеральна прокуратура рф листом від 18.08.2021 №87-170-2021 відмовила у виконанні вказаного клопотання, посилаючись на пункт «b» ст.2 Європейської конвенції про взаємну допомогу по кримінальним справам від 20.04.1959 та на ст. 19 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993.
Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 13.06.2014, 12.12.2014, 12.06.2015, 14.12.2015, 15.06.2016, 19.12.2016, 22.06.2017, 22.12.2017, 22.06.2018, 26.12.2018, 15.07.2019, 29.01.2020, 18.11.2020, 19.11.2021, 20.05.2022, 21.11.2022, 29.05.2023 надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_5 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 5 років, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування, знищення або спотворення будь-яких із речей, документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення і незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів та спеціалістів у цьому кримінальному провадженні, слідство вважає за необхідне затримати підозрюваного ОСОБА_5 з метою його приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
ОСОБА_5 упродовж тривалого часу переховується від органів досудового розслідування та суду і може використовувати з цією метою свій майновий стан, соціальні зв'язки та авторитет колишнього високопосадовця як в Україні, так і за її межами.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив задовольнити, посилаючись на викладене в ньому.
Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали провадження, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 188 КПК України клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою подано одночасно з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає вимогам п.1 ч.2 ст. 188 КПК України.
Згідно ч. 4 ст. 189 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання підозрюваного під вартою, а також не доведе, що є достатні підстави вважати, що
- підозрюваний переховується від органів досудового розслідування чи суду;
- одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинив дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу та зазначені у ст. 177 КПК України.
18.02.2019 ОСОБА_5 складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ст. 340, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України /т. 1 а.м. 165-212/.
У зв'язку із неможливістю вручення ОСОБА_5 письмового повідомлення про підозру від 18.02.2019 у день його складення, таке повідомлення, відповідно до вимог ст. 111, 135, 278, 279 КПК України, направлено у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, за адресою реєстрації ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 /т. 1 а.м. 213-217/.
Матеріалами, долученими до клопотання, підтверджується обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри.
Постановою заступника начальника слідчого управління Генеральної прокуратури ОСОБА_12 від 03.06.2014 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у розшук /т. 1 а.м. 106-107/.
Постановою слідчого першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_13 від 24.11.2020 підозрюваного ОСОБА_5 оголошено у міжнародний розшук /т. 1 а.м. 109-111/.
Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 13.06.2014, 12.12.2014, 12.06.2015, 14.12.2015, 15.06.2016, 19.12.2016, 22.06.2017, 22.12.2017, 22.06.2018, 26.12.2018, 15.07.2019, 29.01.2020, 18.11.2020, 19.11.2021, 20.05.2022, 21.11.2022, 29.05.2023 надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою /т. 2 а.м. 11-43/.
Відповідно до листа Департаменту захисту національної державності СБУ від 09.02.2024 № 5/6/12-924, ОСОБА_5 у січні - лютому 2014 році вибув в напрямку тимчасово окупованої території АР Крим і до цього часу не повертався. За місцем реєстрації і проживання ОСОБА_5 відсутній. За наявною інформацією вірогідним місцем перебування ОСОБА_5 може бути територія російської федерації (м. москва та московська область) /т. 2 а.м. 52/.
На даний час точне місцеперебування ОСОБА_5 не встановлено, підозрюваний переховується від органів досудового розслідування. Зазначене підтверджується матеріалами кримінального провадження.
Отже, ОСОБА_5 є підозрюваним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ст. 340, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 365 КК України, та матеріалами клопотання підтверджено обґрунтованість повідомленої останньому підозри.
Викладені в клопотанні обставини і докази долучені в його обґрунтування свідчать про переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та вказують на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як визначено ч. 5 ст. 280 КПК України після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
Вирішення питання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спрямоване на встановлення місцезнаходження підозрюваного.
З огляду на викладене, відсутні підстави для відмови в задоволенні клопотання, визначені ч. 4 ст. 189 КПК України, відтак клопотання про дозвіл на затримання підозрюваного з метою його приводу для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 177, 188, 189, 190, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Затримана на підставі ухвали слідчого судді особа не пізніше 36 годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
Контактні дані прокурора:
ОСОБА_3 - прокурор відділу Офісу Генерального прокурора (адреса: м. Київ, вул. Різницька, 11/15, тел. НОМЕР_1).
Визначити строк дії ухвали шість місяців з дати її постановлення, тобто до 21.08.2024, але в рамках строків досудового розслідування.
Ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту: приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду; закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії; добровільного з'явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора; відкликання ухвали прокурором.
Ухвала підлягає негайному виконанню та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1