06 березня 2024 року
м. Київ
справа №375зп-23/160
адміністративне провадження № К/990/942/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гімона М.М., Гончарової І.А.,
розглянув в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 (суддя Рищенко А.Ю.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 (судді: Малиш Н.І. (головуючий), Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі №375зп-23/160 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , відповідач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про забезпечення позову (до подання позовної заяви),
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - заявник, Підприємець, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду (до подання позовної заяви) з заявою про забезпечення позову, у якій просив до набрання судовим рішенням законної сили вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №255-рл від 06.10.2023 в частині анулювання:
- ліцензії №04810314201900406 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 04.07.2019 до 04.07.2024, видану ФОП ОСОБА_1 (податковий номер платника податку 3046011059) місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса роздрібної торгівлі пальним: УКРАІНА, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ, М. КРИВИЙ РІГ, ДОВГИНЦІВСЬКИЙ Р-Н, ВУЛ. ЗАЛІЗНИЧНИКІВ, БУД. 40, АЗС ЗАЛІЗНИЧНА;
- ліцензії №04830314201900399 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 03.07.2019 до 03.07.2024, видану ФОП ОСОБА_1 (податковий номер платника податку НОМЕР_1 ) місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса роздрібної торгівлі пальним: УКРАЇНА, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ, М.КРИВИЙ РІГ, ПОКРОВСЬКИЙ Р-Н вул. Конституційна, 6. 16/2, АВТОЗАПРАВОЧНА СТАНЦІЯ (АЗС);
- ліцензії №04840314201900477 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 05.08.2019 до 05.08.2024, видану ФОП ОСОБА_1 (податковий номер платника податку НОМЕР_1 ) місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса роздрібної торгівлі пальним: УКРАЇНА, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., М. КРИВИЙ РІГ МЕТАЛУРГІЙНИЙ Р-Н, вулиця НІКОПОЛЬСЬКЕ ШОСЕ, буд. 3А, АЗС, вул. Нікопольське шосе, 3 А;
- ліцензії №04860314201900398 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 03.07.2019 до 03.07.2024, видану ФОП ОСОБА_1 (податковий номер платника податку НОМЕР_1 ) місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса роздрібної торгівлі пальним: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вулиця БИКОВА, буд. 19, АЗС Бикова, 19;
- ліцензії №990614202200154 на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, терміном дії з 18.04.2022 до 18.04.2027, видану ФОП ОСОБА_1 (податковий номер платника податку НОМЕР_1 ) за адресою місцезнаходження/проживання: АДРЕСА_1 .
2. Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована Підприємцем тим, що провадження його господарської діяльності можливе лише за наявності відповідних ліцензій, а їх анулювання призводить до зупинення такої діяльності, що тягне за собою такі наслідки як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати персоналу та сплату податків, простій обладнання, яке потребує постійного обслуговування. Враховуючи, що оскаржуваним розпорядженням вже анульовано видані ліцензії, очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі не просто існує, а такі права вже порушуються, тому вважає забезпечення позову у даній справі є необхідною умовою для уникнення погіршення впливу оскаржуваного розпорядження на діяльність заявника до вирішення справи по суті.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023, заяву про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №255-рл від 06.10.2023 в частині анулювання:
- ліцензії №04810314201900406 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 04.07.2019 до 04.07.2024, видану ФОП ОСОБА_1 (податковий номер платника податку 3046011059) місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса роздрібної торгівлі пальним: УКРАІНА, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ, М. КРИВИЙ РІГ, ДОВГИНЦІВСЬКИЙ Р-Н, ВУЛ. ЗАЛІЗНИЧНИКІВ, БУД. 40, АЗС ЗАЛІЗНИЧНА;
- ліцензії №04830314201900399 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 03.07.2019 до 03.07.2024 , видану ФОП ОСОБА_1 (податковий номер платника податку НОМЕР_1 ) місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса роздрібної торгівлі пальним: УКРАЇНА, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛАСТЬ, М.КРИВИЙ РІГ, ПОКРОВСЬКИЙ Р-Н вул. Конституційна, 6. 16/2, АВТОЗАПРАВОЧНА СТАНЦІЯ (АЗС);
- ліцензії №04840314201900477 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 05.08.2019 до 05.08.2024, видану ФОП ОСОБА_1 (податковий номер платника податку НОМЕР_1 ) місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса роздрібної торгівлі пальним: УКРАЇНА, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., М. КРИВИЙ РІГ МЕТАЛУРГІЙНИЙ Р-Н, вулиця НІКОПОЛЬСЬКЕ ШОСЕ, буд. 3А, АЗС, вул. Нікопольське шосе, 3 А;
- ліцензії №04860314201900398 на право роздрібної торгівлі пальним, терміном дії з 03.07.2019 до 03.07.2024, видану ФОП ОСОБА_1 (податковий номер платника податку НОМЕР_1 ) місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , адреса роздрібної торгівлі пальним: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Саксаганський район, вулиця БИКОВА, буд. 19, АЗС Бикова, 19;
- ліцензії №990614202200154 на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, терміном дії з 18.04.2022 до 18.04.2027, видану ФОП ОСОБА_1 (податковий номер платника податку НОМЕР_1 ) за адресою місцезнаходження/проживання: АДРЕСА_1 - до набрання судовим рішенням законної сили.
4. Задовольняючи вказану заяву суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку, що наведені заявником обставини та надані докази вказують на небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, для відновлення яких буде необхідно докласти значних зусиль і витрат, оскільки заборона здійснення торгівлі пальним може призвести до повного зупинення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
При цьому суди зазначили, що обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Підприємця про забезпечення позову.
6. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №375зп-23/160 є оскарження зазначеного у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судового рішення, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
На обґрунтування касаційної скарги Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зазначає, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не взяли до уваги того, що заява не містить належних та достатніх обґрунтувань необхідності забезпечення позову, а судами не наведено вмотивованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову визначених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що наведено стандартні фрази та висновки, проте не вказано конкретні негативні незворотні наслідки та яка саме шкода правам та інтересам Підприємця може мати місце у разі незастосування заходів забезпечення позову, та як невжиття таких заходів може ускладнити виконання судового рішення чи поновлення прав та інтересів заявника.
Контролюючий орган зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову судами не здійснено оцінку доводів заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну та реальну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявника оскаржуваними рішеннями та діями контролюючого органу у спірних правовідносинах.
Скаржник вважає безпідставним висновок судів про наявність підстав для забезпечення позову, мотивований можливими негативними наслідками застосування оскаржуваного розпорядження, оскільки можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. У відповідності до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України суд здійснює захист реально порушених прав, а не можливість їх ймовірного порушення в майбутньому.
8. ФОП ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу контролюючого органу просить залишити без задоволення.
9. Касаційний розгляд справи проведено в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
10. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
11. Переглянувши оскаржувані ухвалу та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо : 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень суди дійшли висновку, що невжиття судом забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпорядження, яким анульовано ліцензії на право роздрібної та оптової торгівлі пальним, може призвести до порушення прав та законних інтересів Підприємця, ускладнити або зробити фактично неможливим виконання рішення суду у цій справі у майбутньому, з огляду на можливі негативні наслідки застосування оскаржуваного розпорядження.
Суди погодились з доводами Підприємця, що анулювання ліцензій призведе до негативних для нього наслідків, а саме зупинення діяльності, розриву господарських взаємовідносин, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду, у зв'язку з чим задовольнили його заяву про забезпечення позову.
Проте, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що у справі, яка розглядається, суди дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Підприємця.
Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вважає, що заявником не доведено, а судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Підприємця.
Як вже зазначалось вище, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Проте оскаржувані судові рішення у цій справі не містять жодного обґрунтованого та доведеного мотиву, з якого суди дійшли висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення розпорядження про анулювання ліцензій на право роздрібної та оптової торгівлі пальним може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав Підприємця, складність вчинення цих дій, як і не встановлено, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
При вирішенні питання про забезпечення позову суди обмежився лише висновками, що анулювання ліцензій призведе до припинення діяльності Підприємця, і можливо до розриву господарських взаємовідносин та вивільнення працівників, при цьому суди не надали належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Судами не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам Підприємця розпорядженням Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №255-рл від 06.10.2023.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначені Підприємцем у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності Підприємця, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено, чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; кваліфікацію таких працівників, вивільнення яких призведе до неможливості чи ускладнення відновлення діяльності, як стверджує заявник; щодо наявності зобов'язань перед третіми особами, виконання яких буде неможливим; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо. Тобто, Підприємець у межах цієї справи навів лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.
Тобто, висновки судів про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного Підприємцем рішення суб'єкта владних повноважень зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності, не підтверджені будь-якими доказами. Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Щодо доводів Підприємця відносно того, що анулювання ліцензій на право роздрібної та оптової торгівлі паливом призводить до повної зупинки господарської діяльності слід також зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що за результатами розгляду заяви Підприємця про забезпечення позову, встановлено, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову без наявності хоча б однієї з підстав, визначених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналогічний підхід щодо застосування положень статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України прослідковується судової практики Верховного Суду, зокрема у справах №140/8745/21, №440/9568/22,№ 420/21952/21, №160/20102/23.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
12. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Враховуючи викладене, судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню із прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі №375зп-23/160 скасувати.
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
М.М. Гімон
І.А. Гончарова ,
Судді Верховного Суду