06 березня 2024 року
м. Київ
справа № 200/461/22
провадження № К/990/31192/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Жука А. В., Радишевської О. Р.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом Комунального підприємства «Маріупольводоканал» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року, ухваленого у складі головуючого судді Тарасенка І. М., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Геращенка І. В., суддів: Гайдара А. В., Блохіна А. А.
І. Суть спору
1. У січні 2022 року Комунальне підприємство «Маріупольводоканал» (далі - КП «Маріупольводоканал») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 14 грудня 2021 року № 3283992 про притягнення КП «Маріупольводоканал» до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн, у зв'язку з порушенням статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт».
2. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що уповноваженими особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами перевірки транспортного засобу марки МАЗ 5440, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом державний номер НОМЕР_2 , належного позивачу, установлено порушення вимог статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", внаслідок чого до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф, пере6дбачений абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позивач вказує на безпідставність накладеного штрафу, оскільки порушення законодавства про автомобільний транспорт ним не вчинялось.
Вважаючи постанову Укртрансбезпеки від 14 грудня 2021 року № 3283992 протиправною, КП «Маріупольводоканал» звернулось до суду з вимогою про її скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу КП «Маріупольводоканал» є власником довгоміру МАЗ 5440 номер НОМЕР_1 .
4. 08 листопада 2021 року між КП «Маріупольводоканал» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФЕНІКС» укладено договір № 1127 про надання послуг з прокату транспортних засобів, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати послуги з експлуатації автотранспорту з водієм згідно зі специфікацією, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
5. Відповідно до специфікації від 08 листопада 2021 року виконавець надав замовнику послугу з прокату вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення товарів, у тому числі й довгомір МАЗ 5440 номер НОМЕР_1 .
6. Згідно з актом проведення перевірки законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22 листопада 2021 року № 323136 визначено, що під час перевірки виявлено порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 11.1 наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року, а саме під час надання послуг виявлено два порушення, які полягають у:
перевезенні вантажу за відсутності на момент перевірки товарно-транспортної накладної;
перевезенні вантажів з перевищенням встановленого законодавством габаритно-вагових норм від 10 % до 20 %, ширина транспортного засобу 3,05 м допустима 2,60 м. Пояснення водія про причини порушення: ознайомлений. Водій транспортного засобу акт підписав (а.с. 6).
7. На підставі зазначеного акту 14 грудня 2021 року Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 283992 за порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки товарно-транспортної накладної, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку з чим накладено штраф в сумі 17000 грн. (а.с. 7).
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року, позов задоволено.
9. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт перебування у власності позивача транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, не є правовою підставою для застосування до КП «Маріупольводоканал» адміністративно-господарської санкції, адже у випадку надання власником автомобіля у користування іншій особі, яка використовує цей автомобіль у своїй діяльності, перевізником вантажу на цьому транспортному засобі є саме користувач цього транспортного засобі, а його не власник.
Суд першої інстанції зазначив, що спірний транспортний засіб був переданий позивачем у користування Товариству з обмеженою відповідальність «ФЕНІКС». Використання транспортного засобу марки МАЗ 5440 державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом державний номер НОМЕР_2 також підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля 123518 від 22.11.2021 року, згідно якого ТОВ «ФЕНІКС» у зазначений день виконувало вантажоперевезення на замову КП «Маріупольводоканал».
10. Зазначена позиція підтримана Першим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
11. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників/користувачів транспортного засобу.
До таких висновку апеляційний суд дійшов з огляду на положення Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 14 жовтня 1997 року № 363, та постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, якими обумовлено, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).
Апеляційний суд зауважив, що інформація про позивача як автомобільного перевізника не була зазначена у талоні замовника до подорожнього листа б/н від 22 листопада 2021 року. Натомість, у вказаному талоні замовника до подорожнього листа саме ТОВ «Фенікс» визначено автомобільним перевізником (а.с. 17-18).
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у відповідача була наявна інформація щодо автомобільного перевізника, проте оскаржувана постанова прийнята контролюючим органом відносно позивача як власника спірного транспортного засобу.
IV. Касаційне оскарження
12. Представник Укртрансбезпеки подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої, підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
Так, автор скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі ненадання всіх документів, які можуть підтвердити статус такого суб'єкта, визначених статтею 48 цього Закону, з урахуванням обставин цієї справи.
13. Верховний Суд ухвалою від 28 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за скаргою Укртрансбезпеки на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2344-III).
17. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
18. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за дотриманням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах.
19. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
20. Згідно з частинами сімнадцятої - двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
21. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1567).
22. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
23. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
24. Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, серед іншого, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
25. Як передбачено статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
26. В силу частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, передбачено штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
27. Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
VI. Позиція Верховного Суду
28. З аналізу наведених норм слідує, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
29. Непред'явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.
30. При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.
31. В розумінні вимог статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
32. У справі, що розглядається, під час перевірки спірного транспортного засобу контролюючим органом виявлено та зафіксовано в акті від 22 листопада 2021 року № 323136 два порушення, які полягають у:
перевезенні вантажу за відсутності на момент перевірки товарно-транспортної накладної;
перевезенні вантажів з перевищенням встановленого законодавством габаритно-вагових норм від 10 % до 20 %, ширина транспортного засобу 3,05 м допустима 2,60 м.
Водночас на підставі зазначеного акту контролюючим органом прийнято оскаржувану у цій справі постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14 грудня 2021 року № 283992 за порушення вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки товарно-транспортної накладної, відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку з чим накладено штраф в сумі 17000 грн.
33. Варто зазначити, що перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.
34. Приписами пункту 1 Правил № 363 визначено, що перевізник - фізична або юридична особа суб'єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
35. Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).
36. Щодо процедури реалізації Укртрансбезпекою своїх повноважень з притягнення суб'єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, у разі ненадання всіх документів, визначених статтею 48 указаного Закону, які можуть підтвердити статус такого суб'єкта, зокрема документів, які встановлюють право використання транспортного засобу на законних підставах, варто вказати на таке.
Як уже зазначалось, статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
При цьому, у статті 1 Закону № 2344-III наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (статті 33 Закону № 2344-III).
Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).
Згідно із підпунктами 3.1-3.5 пункту 3 Правил № 363 договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).
Договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.
Ініціативу про встановлення договірних стосунків для перевезення вантажів автомобільним транспортом може виявити як Перевізник, так і вантажовідправник (вантажоодержувач) - майбутній Замовник.
За приписами підпунктів 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
37. Верховний Суд, аналізуючи наведені положення законодавства у постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
38. У постанові від 22 лютого 2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
39. Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.
40. Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21).
41. При цьому, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
42. У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону № 2344-III.
43. Отже, Верховний Суд констатує, що положення статті 60 Закону № 2344-III застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.
44. Із обсягу встановлених судами обставин цієї справи слідує, що посадовими особами Укртрансбезпеки здійснено 22 листопада 2021 року перевірку транспортного засобу марки МАЗ 5440, державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом державний номер НОМЕР_2 , що належить КП «Маріупольводоканал», за результатами якої складено акт № 323136.
Постановою Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 14 грудня 2021 року № 3283992 на підставі абзацу 3 частин першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на КП «Маріупольводоканал» накладено адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн за порушення статті 34 Закону № 2344-III.
45. Водночас суди попередніх інстанцій, проаналізувавши положення Закону № 2344-III, зазначили, що відповідальності за порушення вимог законодавства в сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники - суб'єкти господарювання, а не інші особи (власники транспортних засобів, тощо).
46. У цій справі сторонами не заперечується, що транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивача, однак, транспортний засіб за договором про надання послуг з прокату транспортних засобів, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальність «Фенікс», виконавець зобов'язується надати послуги з експлуатації автотранспорту з водієм згідно зі Специфікацією, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги
Відповідно до Специфікації від 08 листопада 2021 року виконавець надав замовнику послугу з прокату вантажних транспортних засобів із водієм для перевезення товарів, у тому числі, й довгомір МАЗ 5440 номер НОМЕР_1 .
47. При цьому, інформація про позивача як автомобільного перевізника, не була не була зазначена у талоні замовника до подорожнього листа б/н від 22 листопада 2021 року.
48. Натомість, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у вказаному талоні замовника до подорожнього листа саме ТОВ «Фенікс» визначено автомобільним перевізником (а.с. 17-18).
49. Така ж інформація міститься і в акті від 22 листопада 2021 року № 323136 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в якому контролюючий орган вказав на подорожній лист, де зазначено автомобільним перевізником ТОВ «Фенікс».
50. Наведене свідчить про наявність у контролюючого органу інформації щодо автомобільного перевізника під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, проте автомобільного перевізника під час розгляду справи органом контролю встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.
51. За такого правового врегулювання та обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.
52. Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
53. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
54. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
VII. Судові витрати
55. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2022 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі № 200/461/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді А. В. Жук
О. Р. Радишевська