05 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/3719/23 пров. № А/857/20413/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року, ухвалене суддею Димарчуком Т.М. у м. Луцьку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 140/3719/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому, з уточненням позовних вимог просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.04.2020 № 0032579-5433-0304, від 16.04.2020 № 0032578-5433-0304, від 30.04.2020 № 0084954-5433-0304, від 30.04.2020 № 0084955-5433-0304, від 03.03.2021 № 0052460-2404-0304, від 03.03.2021 № 0052461-2404-0304.
06 червня 2023 року Волинський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив.
Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 30 квітня 2020 року № 0084954-5433-0304, від 30 квітня 2020 року № 0084955-5433-0304, від 03 березня 2021 року № 0052460-2404-0304, від 03 березня 2021 року № 0052461-2404-0304.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1666, 91 грн.
Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має обов'язку платити податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за об'єкти незавершеного будівництва, які йому належать.
Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що позивач мав обов'язок, однак не виконав його, що сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за два об'єкти нерухомого майна (виробничий та адміністративний корпуси) за 2019-2020 роки.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач володіє на праві власності двома об'єктами нерухомого майна (незавершене будівництво), які розташовані за адресами:
- земельна ділянка АДРЕСА_1 - незавершений будівництвом виробничий корпус (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1567002459104) (загальна площа 4372,6 кв м, 60% готовності); підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу об'єкта державної власності № 2050, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та ОСОБА_1 , посвідчений 13,12.2018 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим А.О., акт № 639 передачі державного майна;
- земельна ділянка АДРЕСА_1 - незавершений будівництвом адміністративно-побутовий корпус (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1567004659104) (загальна площа 887,7 кв м, 40% готовності); підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу об'єкта державної власності №2051, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та ОСОБА_1 , посвідчений 13.12.2018 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим А.О., акт №640 передачі державного майна.
16.04.2020 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0032579-5433-0304 на суму 9260, 93 грн та № 0032578-5433-0304 на суму 45617, 15 грн, якими визначив позивачу податкові зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік.
30.04.2020 року вказані податкові повідомлення - рішення відповідач скасував, через те, що такі прийняті за невірним кодом платежу (18010200), а замість них прийняв податкові повідомлення - рішення № 0084955-5433-0304 на суму 9260, 93 грн (код платежу 18010300) та № 0084954-5433-0304 на суму 45617, 15 грн (код платежу 18010300).
03.03.2021 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення № 0052461-2404-0304 на суму 9608, 06 грн та № 0052460-2404-0304 на суму 47327, 02 грн, якими визначив позивачу податкові зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно із п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності
Підпунктом 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПК України передбачено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952).
Пунктом 1 частини першої ст. 2 Закону № 1952 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
В контексті спірних правовідносин необхідно зазначити, що, згідно з частиною другою ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною 3 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності така особа може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
На підставі наведених вище норм права, апеляційний суд дійшов, що об'єкти незавершеного будівництва не визначені ПК України як об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Апеляційний суд встановив, що позивач володіє на праві власності двома об'єктами нерухомого майна (незавершене будівництво), які розташовані за адресами:
- земельна ділянка АДРЕСА_1 - незавершений будівництвом виробничий корпус (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1567002459104) (загальна площа 4372,6 кв м, 60% готовності); підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу об'єкта державної власності № 2050, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та ОСОБА_1 , посвідчений 13,12.2018 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим А.О., акт № 639 передачі державного майна;
- земельна ділянка АДРЕСА_1 - незавершений будівництвом адміністративно-побутовий корпус (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1567004659104) (загальна площа 887,7 кв м, 40% готовності); підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу об'єкта державної власності №2051, укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та ОСОБА_1 , посвідчений 13.12.2018 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим А.О., акт № 640 передачі державного майна.
Вказана інформація є у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
При цьому, договорами купівлі-продажу, які уклав позивач із регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області встановлений обов'язок покупця (позивача) розібрати об'єкти приватизації впродовж п'яти років у термін до 13.12.2023.
В актах № № 14, 15 від 10.06.2021 підсумкової перевірки виконання умов договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва зазначено, що на час перевірки (10.06.2021) об'єкти розібрано в повному обсязі.
Отже, позивач не має у власності об'єктів нерухомого майна, які б були об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 30 квітня 2020 року № 0084954-5433-0304, від 30 квітня 2020 року № 0084955-5433-0304, від 03 березня 2021 року № 0052460-2404-0304, від 03 березня 2021 року № 0052461-2404-0304 є протиправними, а тому їх необхідно скасувати.
Вказаний висновок є підставою для задоволення позову.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 червня 2023 року у справі № 140/3719/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Постанова складена 05.03.2024 року