ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/20809/23
провадження № 2/753/1543/24
06 березня 2024 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,
13 листопада 2023 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "Веллфін" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 24 січня 2022 року між ТОВ "Веллфін" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 1826973. За умовами договору позикодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 5950,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов'язався повернути кошти та сплатити проценти за користування ними. 02 лютого 2022 року тв 18 лютого 2022 року між ТОВ "Веллфін" та ОСОБА_1 були укладені додаткові угоди, відповідно до яких були внесені зміни до умов договору № 1826973, які стосуються терміну повернення коштів та суми нарахованих процентів. У зв'язку із невиконанням умов договору у ОСОБА_1 утворилася заборгованість, яка станом на 08 листопада 2023 року становить 17 850, 00 грн., з яких: 5950,00 грн. - сума основного боргу, 11 900,00 грн. - заборгованість по відсоткам, які позивач просить стягнути на свою користь у судовому порядку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2023 року цивільну справу № 753/20809/23 передано судді Шаповаловій К.В.
23 листопада 2023 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою суду від 27 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі двічі направлялася відповідачу на адресу його місця реєстрації: АДРЕСА_1 , проте конверти поверталися до суду без вручення адресату, з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 24 січня 2022 року між ТОВ "Веллфін" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 1826973 (а.с.16-22) Зазначений договір було укладено в електронній формі.
Відповідно до умов пункту 1.1 договору позичальнику надано у позику грошові кошти у сумі 5 950 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п. 1.5 цього договору.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що строк дії договору починається з 24 січня 2022 року та становить 10 днів, позика має бути повернута згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит до 03 лютого 2022 року.
Відповідно до пункту 1.4 дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору про споживчий кредит між позичальником і позикодавцем.
Згідно пункту 1.5.1 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов:
- 1.8 % від суми позики, але не менше ніж 50,00 грн за перший день користування позикою;
-1.8 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього договору.
Пунктом 1.5.2 договору передбачено, що, у разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк встановлений пунктом 1.3 договору, нарахування процентів встановлених пунктом 1.5.1 договору проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою. включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовим коштами) у розумінні частини другої статті 625 ЦПК України. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
02 лютого 2022 року між ТОВ "Веллфін" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про споживчий кредит № 1826973 від 24 січня 2022 року, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни до п.1.1 Договору у розділ «Предмет Договору» згідно якого останньому надано у позику грошові кошти у сумі 5 950, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п. 1.5 цього Договору та в п. 1.3 Договору у розділ «Термін дії договору» згідно якого строк дії договору становить 25 днів, але в будь-якому випадку до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Позичальник також зобов'язується повернути заборгованість за відсотками та простроченими відсотками, у разі наявності, у загальній сумі 963, 80, які він повинен був сплатити у строк до 02 лютого 2022 року (а.с.16).
18 лютого 2022 року між ТОВ "Веллфін" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 2 до договору про споживчий кредит № 1826973 від 24 січня 2022 року згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни до п.1.1 Договору у розділ «Предмет Договору» згідно якого останньому надано у позику грошові кошти у сумі 5 950, 00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5 цього договору та в п.1.3 договору у розділ «Термін дії договору» згідно якого строк дії Договору становить 39 днів, але в будь якому випадку до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором. Позичальник також зобов'язується повернути заборгованість за відсотками та простроченими відсотками, у разі наявності, у загальній сумі 1 698, 60 грн, які він повинен був сплатити у строк до 18 лютого 2022 року (а.с.17).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб- сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, та підписано накладенням електронного підпису позичальника, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора df1238.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Відповідно до копії інформаційної довідки № 221/11 від 08 листопада 2023 року, 24 січня 2022 року о 08:29 год. на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 було перераховано кошти у розмірі 5950,00 грн (а.с.32).
Зі скріншотів анкети-оферти відповідача ОСОБА_1 вбачається, що ним особисто було зазначено номер рахунку для здійснення грошового переказу: НОМЕР_1 (а.с.33-38).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 5950,00 грн на умовах передбачених договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед позивачем.
Таким чином, у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість перед ТОВ «Веллфін» за кредитним договором № 1826973 від 24 січня 2022 року, яка відповідно до розрахунку, становить 17 850,00 грн (5950 грн- основна сума боргу, 11 900 грн.-борг по відсотках).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Статті 527, 530 ЦК України зазначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до статті 611 ЦК України за порушення зобов'язання наступають правові наслідки, передбачені статей 624, 625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов'язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.
Згідно статті 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідачем, всупереч положенню частини 1 статті 81 ЦПК України, не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору, у передбачені договором строки кредит ним не погашений.
Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов'язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом примусового стягнення боргу в загальному розмірі 17 850,00 грн.
З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Веллфін" заборгованість за кредитним договором № 1826973 від 24 січня 2022 року, яка станом на 08 листопада 2023 року складає 17 850,00 грн, з яких: сума основного боргу- 5950,00 грн та суми боргу за відсотками - 11 900,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» - ЄДРПОУ 39952398, місце знаходження: м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: К.В. Шаповалова