Справа № 697/212/24
Провадження № 3/697/193/2024
06 березня 2024 року м. Канів
Суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області Скирда Б.К., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 1 (м. Канів) Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №944380 від 25.01.2024, цього ж дня, о 16:40 год. гр. ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за адресою АДРЕСА_1 , виражався нецензурною лайкою, висловлював погрози розправою, стукав до дверей, на зауваження не реагував, відносно своєї співмешканки гр. ОСОБА_2 .. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, свої інтереси уповноважив представляти адвоката Константінову Т.М.
Захисник Константінова Т.М. в судове засідання не з'явилася, подала до суду письмове клопотання з проханням закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю події і складу правопорушення та розглянути справу без участі сторони захисту. Пояснила, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи, більше того не містить чіткого формулювання обвинувачення. В даному випадку дійсним є лише факт того, що атмосфера взаєморозуміння між ОСОБА_1 та його колишньою дружиною відсутня. Мали місце конфлікти, однак, не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону. В діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП позаяк в останнього був відсутній умисел на заподіяння шкоди психічному здоров'ю потерпілої. Тобто, сам по собі крик, тобто дії ОСОБА_1 неминуче мали б потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої. Інакше кажучи, з фабули протоколу не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Жодним доказом не відображено наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю потерпілого, у протоколі взагалі їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом «поза розумним сумнівом», що є припущенням, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України. При цьому пояснення ОСОБА_2 не містять посилань на завдання шкоди її психічному здоров'ю та в чому саме полягала така шкода. Жодним доказом не встановлено умислу на вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_2 .. Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано копії документів, які посвідчують особу ОСОБА_1 .. Також додала, що вказаний конфлікт виник у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 не впускала до квартири ОСОБА_1 , яка є їх спільною сумісною власністю. На даний час у суді розглядається цивільна справа щодо поділу майна подружжя, тому у них виникають конфліктні ситуації.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає за необхідне провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП визначає, що вчинення домашнього насильства - умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи ненастання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Нормами зазначеного Закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №944380 від 25.01.2024 (а.с.1), складеного відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вбачається, що останній 25.01.2024 о 15:40 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за адресою: АДРЕСА_1 , виражався нецензурною лайкою, висловлював погрози розправою, стукав до дверей, на зауваження не реагував, відносно своєї співмешканки гр. ОСОБА_2 ..
Також працівником поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення не зазначено наслідків, настання яких є обов'язковою умовою для настання адміністративної відповідальності згідно з диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, більше того, наслідків діяння ОСОБА_1 у виді можливості завдання шкоди психічному, фізичному здоров'ю потерпілої у протоколі не зазначено. Крім того, матеріали справи не містять доказів завдання чи можливості завдання шкоди потерпілої. Не встановлено таких і в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, на обгрунтування вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи містять рапорт зі служби 102, письмові пояснення ОСОБА_2 , відібрані в день складення протоколу.
У письмових поясненнях ОСОБА_2 зазначено, що 25.01.2024 вона перебувала за місцем свого проживання та до квартири близько 16:40 год. прийшов співмешканець, колишній чоловік ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, гучно стукав до дверей, вибивав їх, висловлював погрози, нецензурно виражався, на зауваження не реагував, після чого вона викликала поліцію (а.с.2).
Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була обопільна сварка.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним» є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували наявність обставин, передбачених диспозицією зазначеної норми закону, зокрема доказів, що ОСОБА_1 застосовував до своєї колишньої дружини ОСОБА_2 психологічне домашнє насильство та вчинив будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування з метою нанести їй моральну шкоду, шкоду її фізичному чи психічному здоров'ю. А докази, які містяться в матеріалах справи, не є такими, що переконливо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Працівник поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , не зазначив у ньому беззаперечних доказів вчинення насильства психологічного чи фізичного характеру відносно ОСОБА_2 , якими могли бути відео з камер поліцейських, пояснення неупереджених свідків, чи звернення потерпілої до медичного закладу за допомогою.
При розгляді справи не доведено належними та допустимим доказами вчинення щодо ОСОБА_2 психологічного домашнього насильства, не виявлено, які конкретно дії вчиняв ОСОБА_1 і чи призвели вони до психологічного розладу та побоювань ОСОБА_2 , а також чи завдали вони шкоди психічному чи фізичному стану потерпілої особи, або чи могли завдати таку шкоду.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
За вказаних обставин, не можна констатувати, що зібрані у справі докази винуватості ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідають критерію «поза розумним сумнівом».
На підставі наведеного, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Оскільки стягнення судового збору передбачено законом лише при накладенні адміністративного стягнення, судовий збір стягненню в даному випадку не підлягає.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя Б. К. Скирда