Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/865/24
номер провадження 2-а/695/13/24
06 березня 2024 року м. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського Золотоніського районного відділу поліції - Ковпик Марії Олегівни та Головного управління національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до поліцейського Золотоніського районного відділу поліції - Ковпик Марії Олегівни та Головного управління національної поліції в Черкаській області, в якому просить:
- поновити строк на оскарження спірної постанови поліцейського Золотоніського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області Ковпик Марії Олегівни від 18.02.2024 ЕНА №1466270 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі як пропущений з поважних причин;
- визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову поліцейського Золотоніського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області Ковпик Марії Олегівни від 18.02.24 ЕНА №1466270 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а справу про адміністративне правопорушення - закрити;
- вирішити питання судових витрат, стягнувши їх на користь позивача як сторони, яка не є суб?єктом владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань суб?єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до ст. 168 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов пред'являється до адміністративного суду шляхом подання позовної заяви.
Ознайомившись з позовною заявою, суддя встановив, що вона не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак у позовній заяві не вказано відомі номери засобів зв'язку сторін, їх адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач визначив одним із відповідачів у спорі поліцейського Золотоніського районного відділу поліції - Ковпик Марію Олегівну.
Враховуючи підстави та предмет спору, суддя зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом сьомим частини першої статті 4 КАС України термін суб'єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ч.1 статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема головні управління Національної поліції в областях, а також Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч.2 ст.126 КУпАП, посадові особи відповідного органу діють не як самостійні суб'єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, яка регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Тобто належним відповідачем у даній справі є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 року №724/716/16-а.
Відтак, враховуючи, що зі змісту позовної заяви вбачається, що оскаржувана постанова винесена поліцейським Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, вбачається, що належним відповідачем у даній справі є саме Головне управління національної поліції в Черкаській області, оскільки питання порушені у позовній заяві безпосередньо стосуються вказаного суб'єкта владних повноважень.
Крім того, згідно з пунктом 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Однак, враховуючи визначене стороною позивача коло відповідачів у даній справі позовна заява не містить зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
З огляду на наведене позивачу належить надати уточнену позовну заяву в частині визначення належного відповідача у даному спорі.
Крім того, позивачем до позовної заяви не надано документ про сплату судового збору.
Частиною 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), з подальшими змінами та доповненнями.
Згідно зі ст. 2 Закону № 3674-VI, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до п. 5 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено на 2024 рік у розмірі 3028 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 по справі № 543/775/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17 відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові від 13 грудня 2016 року, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Таким чином, позивачу належить сплатити судовий збір при поданні даного позову до суду у сумі 605 грн 60 коп. (0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
При цьому, позивач не належить до переліку осіб, які користуються пільгами по сплаті судового збору, документів у підтвердження наявності пільг до позову не додано.
З огляду на наведене позивачу належить надати уточнену позовну заяву в частині визначення належного відповідача у даному спорі, а також надати платіжну інструкцію про сплату судового збору.
Враховуючи викладене, суддя встановив, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 160, 161 КАС України, що має наслідком на підставі ч.1 ст.169 КАС України залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 5, 8, 133, 152, 154, 159, 160, 161, 168, 169, 241, 286, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до поліцейського Золотоніського районного відділу поліції - Ковпик Марії Олегівни та Головного управління національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без руху.
Надати позивачу для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви строк тривалістю десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно з ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська