Справа № 569/1497/24
06 березня 2024 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Левчука О. В.,
за участі секретаря судового засідання Янка М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 102 593, 75 грн.
учасники справи у судове засідання не з'явилися
ТОВ «Рівнетеплоенерго» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідачка), в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 102 593, 75 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 . Вказує, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного внесення платежів, за ним утворилася заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на січень 2024 року в сумі 102 593, 75 грн (за період з 01.01.1999 по 31.12.2023).
06.03.2024 представником відповідачки подано заяву про застосування позовної давності до позовних вимог позивача. Крім того у заяві вказує, що з відповідачки має бути стягнута заборгованість відповідно до її частки у праві власності.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.08.2023, на праві спільної часткової власності відповідачці належить 1/2 квартири АДРЕСА_2 . Станом на момент ухвалення рішення відповідачка значиться зареєстрованою у зазначеному житловому приміщенні.
Статтею 322 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води здійснюється у відповідності до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а також Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, якими визначений порядок надання послуг, порядок їх обліку, оплати, права та обов'язки споживача і виконавця, а також інші питання.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Аналогічні положення містить і ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час розгляду справи.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Обов'язок відповідача як споживача житлово-комунальних послуг закріплений також у статті 162 Житлового кодексу Української РСР.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про захист прав споживачів", виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги). Таким розрахунковим документом є квитанція, яку щомісяця надсилає виконавець споживачам для оплати наданих їм комунальних послуг. Підтвердженням наданої споживачу житлово-комунальної послуги є розрахункова квитанція.
Позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачам послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, доказів на спростування зазначеної обставини суду не надано.
Розрахунок вартості наданих послуг здійснюється ТОВ «Рівнетеплоенерго» за тарифами з теплопостачання у розмірах, затверджених рішеннями виконавчого комітету Рівненської міської ради № 6 від 04 січня 2011 року (із відповідними змінами) та постановами НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" № 449 від 23 квітня 2014 року, № 569 від 23 травня 2014 року, № 664 від 13 червня 2014 року, № 792 від 27 червня 2014 року, № 146 від 17 жовтня 2014 року, № 1171 від 31 березня 2015 року, № 174 від 21 травня 2015 року, № 1101 від 9 червня 2016 року, № 1536 від 28 грудня 2017 року та № 1791 від 11 грудня 2018 року.
Отже, відповідачка, отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання належної якості, зобов'язана була оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів.
Судом встановлено, що позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачці послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, однак відповідачка не виконує належним чином свого обов'язку по оплаті цих послуг, внаслідок чого за нею утворилася заборгованість за період з 01.01.1999 року по 31.12.2023 року в розмірі 102 593, 75 грн.
Відповідачкою не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем. Власного розрахунку або контррозрахунку на спростування наданого позивачем розрахунку, відповідачкою не надано.
Відтак, наявні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Разом з тим, суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість в меншому розмірі, ніж просить позивач. Відповідачкою було заявлено вимогу про застосування позовної давності.
Відповідно ч. 1ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 1ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом положень ч. 3, ч. 4, ч. 5ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 встановлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
В останнє, Кабінет Міністрів України постановою від 23.12.2022 р. № 1423вніс зміни, зокрема, доПостанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30.06.2023 року.
Згідно із законом від 30.03.2020 № 540-IXрозділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКдоповнено п. 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020 року.
Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції закону №540-IX перелічені статті цього кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.
Отже, відповідно до п.12 «Перехідних і прикінцевих положень» ЦК України продовжено під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених, зокрема, ст.ст. 257, 258 цього Кодексу.
Проте, позивачем пред'явлено позовну заяву до суду 22.01.2024, тобто після припинення дії карантину, а тому у суду відсутні підстави для застосування п. 12 «Перехідних і прикінцевих положень» ЦК України.
Разом з тим, Законом України від 15.03.2022 року № 2120-розділ «Прикінцеві та перехідні положення'Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»(зі змінами), введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася та триває на час розгляду справи.
Отже, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у період з березня 2019 року в силу приписів пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії воєнного стану.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості за період з 01.01.1999 по 28.02.2019 не підлягають задоволенню, так як пред'явлені поза межами позовної давності.
В межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за послуги з теплопостачання за період з з 01.01.1999 по 28.02.2019 включно, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.
Натомість позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.03.2019 по 31.12.2023 заявлені в межах строку позовної давності.
Шляхом математичних розрахунків, зроблених на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідачки перед позивачем за надані послуги з теплопостачання за період з 01.03.2019 по 31.12.2023 становить 52 502, 65 грн.
Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст.89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з вимогами п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Аналізуючи викладені вище доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову в сумі 52 502, 65 грн.
Ухвалюючи рішення суд також приймає до уваги той факт, що відповідачка є власником 1/2 частини житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, ст.360 ЦК передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном. Відтак, зважаючи на те, що відповідачка є власником 1/2 частини житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , остання вправі пред'явити до іншого співвласника вимоги на компенсацію понесених витрат на оплату житлово-комунальних послуг або ж на зворотну вимогу (регрес) у випадку виконання даного судового рішення, за вирахуванням частки, яка припадає на неї (ч.4 ст.544 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1 549, 59 грн (52 502, 65 грн. * 3 028, 00 грн / 102 593, 75 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 102 593, 75 грн. задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 52 502, 65 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"Рівнетеплоенерго" витрати по сплаті судового збору в сумі 1 549, 59 грн
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (вул. Д. Галицького, буд. 27, м. Рівне, код ЄДРПОУ 36598008);
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складене та підписане 06.03.2024.
Суддя Левчук О. В.