Справа № 567/243/24
05 березня 2024 рокум. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Венгерчук А.О.
при секретарі - Пономаренко Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - інспектор СРПП ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Марченко Сергій Валерійович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1329297 від 28.01.2024 та закриття провадження у справі
встановив:
в Острозький районний суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1329297 від 28.01.2024 звернувся ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначає, що постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1329297 від 28.01.2024, винесеною поліцейським СРПП ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Марченко С.В. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.
Зазначає, що дана постанова у справі про адміністративне правопорушення мотивована тим, що 28.01.2024 о 17:52 год. в м. Острог по вул. Східна, 37 він здійснив зупинку транспортного засобу "Opel Vectra", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15,9 е Правил дорожнього руху, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Дії посадової особи по складанню постанови серії ЕНА №1329297 від 28.01.2024 вважає протиправними, а постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з відсутністю доказів вчинення ним адміністративного правопорушення та порушенням інспектором норм матеріального права при складанні постанови.
Посилається на те, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана, однак будь-яких доказів, що підтверджують даний факт, інспектором здобуто не було.
Вважає, що зміст оскаржуваної постанови не відповідає дійсності, а факт вчинення ним порушення є лише припущенням. Посилається на те, що його автомобіль знаходився поза межами проїзної частини, а тому вважає, що він не порушив вимоги про заборону здійснення зупинки більше ніж за 30 м. від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів.
За вказаних обставин вважає, що оскаржувана постанова порушує його права, свободи та інтереси, відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, а тому просить скасувати постанову серії ЕНА №1329297 від 28.01.2024 та закрити провадження у справі.
Ухвалою суду від 14.02.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити у спрощеному провадженні без виклику сторін, визначено сторонам строки для подання письмових заяв по суті справи. Зазначеною ухвалою строк для подання відзиву, з врахуванням положень ч.1 ст.286 КАС України, за якими адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, було визначено до 22.02.2024.
Ухвалою суду від 22.02.2024 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача інспектора СРПП ВП №3 рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Марченка С.В.
Відповідач відзиву на позов та доказів, що підтверджують заперечення проти позову у встановлений судом строк не подав.
04.03.2024 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову, в яких інспектор Марченко С.В. проти позову заперечив, вважає вину ОСОБА_1 в порушенні ПДР доведеною та просить в задоволенні позову відмовити.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.
В судовому засіданні встановлено, що 28.01.2024 щодо ОСОБА_1 було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.122 КУпАП в якій зазначено, що 28.01.2024 о 17:52 год. в м. Острог по вул.Східна, 37 він здійснив зупинку транспортного засобу "Opel Vectra", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15,9 е Правил дорожнього руху, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходить з наступного.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно з п.1.1. ПДР, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють ПДР.
Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП визначено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до 15.1. Правил дорожнього руху України, зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.
Відповідно до п. 15.2. ПДР, за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).
Відповідно до п. 15.9 е ПДР зупинка заборонена ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Відповідно до п. 15.10. ПДР стоянка забороняється:
а) у місцях, де заборонена зупинка;
б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками);
в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Зазначені положення містяться і в п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію", які вказують, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статі обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Частиною 2 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Суд зазначає, що оскаржувана постанова відповідає зазначеним вище вимогам.
Водночас, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 у справі №338/1/17).
У п.7 оскаржуваної постанови зазначено, що до неї додається відеофіксація НВР №1.
КУпАП не визначено, які саме відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис повинні міститися у постанові. Відтак, на думку суду, зазначення про те, що фіксація здійснювалася на нагрудний відеореєстратор №1 є достатньою.
Покликання позивача на те, що його автомобіль був припаркований не на проїзній частині дороги, а на тротуарі та ніякої перешкоди чи небезпеки учасникам дорожнього руху не спричиняв не підтверджено, а навпаки спростовано відеозаписом з нагрудної камери поліцейського.
Зміст відеозапису, наданого сторонами, містить відомості про те, що позивач дійсно зупинився неподалік дорожнього знаку 5.45.1 зупинки маршрутних транспортних засобів, при цьому з наданого відеозапису вбачається, що автомобіль частково знаходився на проїзній частині.
Факт зупинки поблизу дорожнього знаку ОСОБА_1 не заперечував.
Однак належним доказом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення підчас його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля ближче 30 м. від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м. від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.
Водночас, при перегляді відеозапису із нагрудної камери поліцейських, судом не встановлено факту проведення замірів, відстані від припаркованого автомобіля до найближчого посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів, або від дорожнього знака такої зупинки.
Також варто зауважити, що оскаржувана постанова не містить посилання на застосування суб'єктом владних повноважень будь-якого роду електронного приладу, рулетки чи мірного колеса тощо, якими б здійснювалося вимірювання відстані.
Крім того, як слідує із вищевказаного відеозапису із нагрудного відеореєстратора поліцейського, відстань місця розташування автомобіля від місця знаходження дорожнього знаку 5.45.1. дійсно була не значною, однак наданий відеозапис не містить відомостей як про відстань до даного знаку, так і про відстань до найближчого посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, що, з урахуванням відсутності проведення відповідного вимірювання відстані, не дозволяє однозначно стверджувати про порушення ОСОБА_1 вимог п. 15.9 "е" ПДР України.
Відтак, оскільки відповідач не спростував доводи про відсутність проведення замірів, то в суду відсутня можливість прийняти обґрунтоване та законне рішення у вказаній справі.
Окрім того, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимог ПДР про заборну зупинки ближче ніж 30 м. до найближчого посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, хоча з відеозапису вбачається, що він здійснив зупинку поблизу дорожнього знака такої зупинки, що не в повній мірі відповідає фабулі вчиненого правопорушення та різниться з наданими доказами.
Також, при вирішенні спору, суд виходить і з наступного.
У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приписами ст. 129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підставі викладеного, беручи до уваги встановлені під час судового розгляду справи обставини та докази, суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесенні оскаржуваної постанови не в повній мірі було дотримано вимоги КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не в повній мірі доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на неповноту зібраних матеріалів у справі про адміністративне правопорушення у суду відсутня об'єктивна можливість встановити обставини справи та наявність у діях позивача ОСОБА_1 порушень вимог п. 15.9 е) ПДР України.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на наведене, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП не доведена поза розумним сумнівом. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1329297 від 28.01.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Водночас, враховуючи, що підставами скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є неповне з'ясування всіх обставин справи, підтвердження або спростування даних про вчинення правопорушення, оскільки провадження у справі відбулось без забезпечення повноти дослідження всіх обставин справи, та з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення щодо позивача на новий розгляд до ВП №3 Рівненського РУП Рівненської області.
Отже, позов підлягає до часткового задоволення, оскільки підстави для закриття провадження у справі на даному етапі відсутні.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволено частково та дотримуючись вимог ст. 139 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 302,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі ст.222, 258, 265-2, 283, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.9, 246, 250, 268, 286 КАС України
вирішив:
позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (м. Рівне вул. Хвильового, 2, код ЄДРПОУ 40108761), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - інспектор СРПП ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Марченко Сергій Валерійович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1329297 від 28.01.2024 та закриття провадження у справі задовольнити частково.
Постанову серії ЕНА №1329297 від 28.01.2024, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу про адміністративне правопорушення направити на новий розгляд до ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Рівненській області 302,80 грн. витрат зі сплати судового збору.
Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.