КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №642/713/18
Провадження № 2/552/88/24
12.02.2024 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Шаповал Т.В.,
при секретарі - Біжко Т.В.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання, -
У лютому 2018 року ОСОБА_5 звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання.Вказувала, що у 2009 році ОСОБА_4 запропонувала їй та її чоловіку ОСОБА_6 свої послуги із забезпечення їхнього утримання та догляду довічно. На той час її чоловік був лежачим хворим. Вони погодились на укладення цього договору та 28 травня 2009 року між - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання. У відповідності до умов даного договору вони передали відповідачу у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .Згідно умов договору відповідачка зобов'язувалась довічно утримувати їх, надаючи їм необхідне харчування, одяг та забезпечувати за ними догляд та надавати необхідну допомогу. Вартість матеріального забезпечення ( одягу, догляду, необхідної допомоги, харчування) визначена сторонами не нижче однієї мінімальної пенсії з індексацією у порядку, встановленому законом, щомісячно кожному. Догляд за її тяжко хворим чоловіком вона на протязі трьох років здійснювала сама, ОСОБА_4 їй ніяким чином не допомагала. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Для оформлення документів і на поховання її чоловіка вона надала гроші подружжю ОСОБА_7 у розмірі шести тисяч гривень. Посилалась на те, що після смерті її чоловіка вона залишилась проживати сама та стала дуже хворіти. Відповідачка приходила до неї дуже рідко. 08 січня 2017 року вона впала під дверима в квартири, так як втратила свідомість. Пролежала непритомна 2 дні. Квартиру відкрили через 4 доби, зламавши засов. У тяжкому стані вона знаходилась декілька місяців. Наслідки цього вона відчуває до теперішнього часу.Вона неодноразово зверталась за допомогою у Ветеранську організацію щодо вирішення питання про розірвання договору з ОСОБА_4 .. До виконання взятих на себе зобов'язань за вищевказаним договором довічного утримання ОСОБА_4 так і не приступила. Невиконання договору довічного утримання з боку ОСОБА_4 не тільки позбавляє її можливості до нормального існування, але й унеможливлює звернення до Територіального центру соціальної допомоги або переукладання договору довічного утримання з іншою особою.
Просила суд розірвати договір довічного утримання ( догляду) укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 28 травня 2009 року, посвідчений державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори за реєстровим №5-819.
Повернути сторони у первісний стан, визнати за ОСОБА_5 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
08.11.2021 року до Ленінського районного суду м. Харкова від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, остаточно просив розірвати договір довічного утримання ( догляду) , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 28 травня 2009 року, посвідчений державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори за реєстровим №5-819.
Повернути сторони у первісний стан, визнати за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2018 року відкрито провадження у даній справі.
До Ленінського районного суду м. Харкова від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву. Вказував, що ще за 3 роки до укладання договору довічного утримання відповідач ОСОБА_4 почала надавати утримання, харчування, допомогу ОСОБА_5 та її чоловіку ОСОБА_6 . З дня укладання договору до дня смерті ОСОБА_6 відповідач виконувала свої зобов'язання, ні у ОСОБА_6 , ні у ОСОБА_5 жодних претензій чи зауважень з цього приводу не виникало. Після смерті ОСОБА_6 відповідач здійснила його поховання. Після смерті ОСОБА_8 позивача також все влаштовувало. Лише на початку 2018 року вона почала заявляти про те, що бажає розірвати договір. Ствердження про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань не відповідають дійсності. Навпаки, з початку 2018 року позивач активно перешкоджає відповідачу у виконанні своїх обов'язків за договором - відмовляється приймати від відповідача харчування, одяг, догляд, не впускає у квартиру, влаштовує скандали.Посилався на те, що за договором у власність відповідачеві передана квартира, яка належала на праві спільної сумісної власності позивачу ОСОБА_5 та її чоловікові ОСОБА_6 .. Оскільки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - то в цей же день договір припинився в частині виконання відповідачем зобов'язань щодо померлого. Позовні вимоги про розірвання договору ( в цілому) та повернення сторін у первісний стан шляхом визнання за ОСОБА_5 права власності на квартиру ( в цілому) - безпідставні. Закон не передбачає можливості розірвання договору, який вже припинено у зв'язку із смертю сторони договору. Також зазначив, що зміст позовної заяви свідчить про те, що подання позову викликане небажанням позивача отримувати від відповідача утримання та догляд, а не неналежне виконання відповідачем умов договору. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
19.07.2018 року до Ленінського районного суду м. Харкова від позивача ОСОБА_5 надійшли заперечення на відзив на позовну заяву. Вказувала, що до дня смерті ОСОБА_6 відповідач не виконувала своїх зобов'язань належним чином. Не допомагала їй здійснювати догляд за чоловіком. Її чоловік перед смертю мав претензії до набувача та бажав розірвати договір після його смерті.
Твердження про те, що ОСОБА_5 все влаштовувало та відповідач належно виконувала свої зобов'язання згідно договору, не відповідає дійсності. Так як ОСОБА_4 не сплачувала квартиру плату, комунальні послуги, не надавала їй кошти, не купувала їй ані одягу, ані ліки, ані продукти харчування, вона у 2014 році вирішила розірвати договір. За допомогою вона зверталась до Ради ветеранів Ленінського району м. Харкова, комісія підтвердила, що ОСОБА_4 не доглядає за нею належним чином. Просила позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15.06.2021 року залучено до участі у справі в якості правонаступника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_1 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18.01.2022 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розпорядженням Голови Верховного суду від 14.03.2022 № 7/0/9-22 у зв'язку із запровадженням воєнного стану на території України територіальну підсудність судових справ Ленінського районного суду м. Харкова змінено на Київський районний суд м. Полтава.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07.03.2023 року цивільну справу прийнято до провадження зі стадії розгляду справи по суті.
05.09.2023 року до суду від представника відповідача надійшли пояснення. Зазначив, що ОСОБА_1 є правонаступником ОСОБА_5 , проте не є і не може стати стороною договору довічного утримання замість померлої ОСОБА_5 .. Договір довічного утримання укладений між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 28.05.2009 року - припинений 10.03.2011 року в частині виконання набувачем зобов'язань щодо ОСОБА_9 та 10.09.2020 року - в частині виконання набувачем зобов'язань щодо ОСОБА_5 .. Обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів у вигляді, заявлення вимог про розірвання договору довічного утримання, який є припиненим на підставі ч.2 ст.755 ЦК України, не узгоджується з приписами закону, є помилковим. У зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явилась, належним чином була повідомлена про дату та місце розгляду справи.
Третя особа Друга Харківська міська нотаріальна контора свого представника у судове засідання не направив, попередньо звернувся до суду із заявою про проведення розгляду справи за відсутності їх представника.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 06 травня 1994 року квартира АДРЕСА_1 на праві приватної, спільної сумісної власності належала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 /т. 1 а.с.6/
Також встановлено, що між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ( відчужувані) з однієї сторони та ОСОБА_4 ( набувач) 28 травня 2009 року був укладений договір довічного утримання ( догляд) посвідчений державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори Ященко Я.Ю../ т.1 а.с.5/
Відповідно до п.1 даного договору ОСОБА_6 та ОСОБА_5 передали у власність ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 . Ця квартира складається з двух жилих кімнат, житловою площею 28 кв.м., загальною площею 46,5 кв.м., та належить «відчужувачам» на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого органом приватизації житлового фонду Харківського будівельно - монтажного поїзду №166 від 06 травня 1994 року за №94, свідоцтво видане згідно розпорядження від 04 травня 1994 року №94 та договору про визначення ідеальних часток співвласників у спільній власності на квартиру, посвідченого Другою харківською державною нотаріальною конторою 17 квітня 2009 року за реєстровим №5-585, зареєстрованого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».
Відповідно до п.4 даного договору ОСОБА_4 зобов'язалась довічно утримувати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 забезпечуючи їх харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою та залишивши їм в безкоштовне довічне проживання у цій квартирі.
Згідно п.5 даного договору вартість матеріального забезпечення ( одягу, догляду, необхідної допомоги, харчування) визначається сторонами не нижче однієї мінімальної пенсії з індексацією у порядку, встановленому законом, щомісячно кожному.
Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_4 /т.2 а.с.57/
Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Таким чином, істотними умовами договору довічного утримання є: забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного проживання у відчужуваному житловому будинку, здійснення догляду та надання необхідної допомоги, надання побутових послуг, виконання різних видів ремонтних робіт, забезпечення медичною допомогою, забезпечення харчуванням.
Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Статтею 751 ЦК України передбачено, що матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.
За змістом частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; на вимогу набувача.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
Частиною другою статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч.2 ст.755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ./т.1 а.с.10/
ОСОБА_6 не звертався до суду із позовом про розірвання договору довічного утримання, а тому договір у даній частині був чинним та припинився у зв'язку зі смертю відчужувача.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з вимогами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Правова природа договору довічного утримання має ознаки, які не притаманні для переважної більшості зобов'язальних правовідносин.
Такий вид договору укладають, здебільшого самотні люди похилого віку, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснити свої життєві потреби. Відтак змушені укладати такі договори, та передавати у власність своє житло, як правило - стороннім особам. Натомість, очікуючи від цього - поваги, турботи, допомоги, піклування, а найголовніше - небайдужості.
Згідно умов договору довічного утримання укладеного між ОСОБА_6 , ОСОБА_5 ( відчужувані) з однієї сторони та ОСОБА_4 ( набувач) 28 травня 2009 року, відповідач зобов'язалась довічно утримувати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 забезпечуючи їх харчуванням, одягом, доглядом, необхідною допомогою, залишивши їм в безкоштовне довічне проживання квартиру. Вартість матеріального забезпечення ( одягу, догляду, необхідної допомоги, харчування) визначено сторонами не нижче однієї мінімальної пенсії з індексацією у порядку, встановленому законом, щомісячно кожному.
Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу на те, що саме відповідач у випадку належного виконання умов договору має можливість надати відповідні докази цього, оскільки позивач у такому випадку позбавлена об'єктивної можливості надати докази невиконання умов договору щодо сплати щомісячного грошового утримання, оскільки відсутність дій свідчить про відсутність доказів на підтвердження їх вчинення.
На підтвердження факту належного виконання набувачем умов договору до суду відповідачем надано копії квитанцій про сплату комунальних послуг за червень 2014 року,липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року, листопад 2014 року, лютий 2015 року, червень 2015 року, жовтень 2015 року, січень 2016 року, квітень 2016 року, липень 2016 року, січень 2017 року, березень 2017 року, червень 2017 року, січень 2018 року, лютий 2018 року.
Однак, надані відповідачем копії чеків не підтверджують надання набувачем матеріального забезпечення у визначеному договором розмірі, які відповідач зобов'язувався надавати щомісячно.
Крім того, відповідачем не надано до суду підтвердження надання ОСОБА_5 догляду та необхідної допомоги, як це було визначено у спірному договорі.
Також судом встановлено, що ОСОБА_5 у 2014 році зверталась до громадської організації «Організація ветеранів України Холодногірського району міста Харкова» для допомоги у розірванні договору довічного утримання.
Вищенаведене дає підстави вважати, що ОСОБА_4 не виконувала належним чином свої зобов'язань за договором довічного утримання.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір довічного утримання ( догляду), укладений 28 травня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 необхідно розірвати у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків.
У зв'язку з тим, що правовим наслідком розірвання договору довічного утримання є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане, то до ОСОБА_5 повернулось право власності на частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ./т.2 а.с.2/
Статтями 1216, 1218, 1220 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно статті 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Із довідки Другої Харківської міської державної нотаріальної контори №222/02-14 від 09.02.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом, посвідченим Шостою Харківською державною нотаріальною конторою 03.07.2018 за реєстровим №3-854, 3-855 від імені ОСОБА_5 , який прийняв спадщину шляхом подачі до Другої Харківської міської держнотконтори заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 ./т.2 а.с.13/
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_5 за ним необхідно визнати право власності на частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
У задоволенні позову у частині визнання права власності на іншу частину квартиру АДРЕСА_1 необхідно відмовити, адже вона є власістю відповідача у зв'язку з виконанням зобов'язання відносно ОСОБА_6 ..
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача, відповідно до ст.141 ЦПК України, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 985 грн..
Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання задовольнити частково.
Розірвати договір довічного утримання ( догляду), укладений 28 травня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори за реєстровим №5-819.
Визнати за ОСОБА_1 , який є спадкоємцем ОСОБА_5 , право власності на частину двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 985 грн..
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
третя особа - Друга Харківська міська нотаріальна контора, місцезнаходження: м. Харків, вул. Озерянська,6, код ЄДРПОУ 02900630.
Головуючий Т.В.Шаповал