Справа № 530/847/21
2/530/2/24
06.03.2024 року м.Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Ситник О.В., за участі секретаря судового засідання Стрілець Л.Г., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( зареєстрований АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ( м. Полтава вул. Уютна 23 , код ЄДРПОУ 39767930) та Зіньківської міської ради Полтавської області ( м. Зіньків вул. Воздвиженська 40 Полтавської області , код ЄДРПОУ 13955982) про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку , -
В провадженні суду перебувала на розгляді дана цивільна справа , відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Зіньківського районного суду Полтавської області від 15.12.2023 року дана справа передана на розгляд судді Ситник О.В. Ухвалою суду від 25.12.2023 року прийнято до розгляду цивільну справу № 530/847/21 та призначено за правилами загального позовного провадження до розгляду без підготовчого судового засідання на 01.02.2024 року , в судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.03.2024 року та розв'язувались клопотання про витребування доказів.
З позову вбачається, що рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 10.04.2015 року , справа № 530/1892/14-ц за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку пай як за бувшим членом КСП «Україна» , після цього він звернувся до Тарасівської сільської ради Зіньківського району та отримав викопіювання з плану земель запасу на якій йому могло бути виділено земельний пай , потім він звернувся до ГУ Держгеокадастру із проханням отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.09.2015 року за № 1390/0/75-15-СГ йому було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної частки паю в розмірі 2, 79 умовних кадастрових гектарів земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогоспдарського виробництва , розташованої на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населених пунктів , після цього позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» із клопотанням про виготовлення проекту землеустрою. Вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки було розроблено у 2016 році на земельну ділянку кадастровий номер якої 5321386400:00:015:0301 площею 3, 2613 га і зареєстрований Відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області 14.06.2016 року в ДЗК , про що є витяг з ДЗК № НВ - 5314508382019 від 25.10.2019 року. Однак як зазначає позивач в період з 14.06.2016 року по 25.10.2019 рік тривала процедура виправлення зауважень ГУ Держгеокадастру у Полтавській області до вищевказаного проекту відведення .Згідно повідомлення заінтересованих осіб про виправлення помилки у відомостях ДЗК № 5314468052019 від 25.10.2019 року кадастровим реєстратором було внесено відповідні виправлення помилки у відомостях ДЗК та надано витяг з ДЗК № НВ - 5314508382019 від 25.10.2019 року про земельну ділянку кадастровий номер 5321386400:00:015:0301 площею 3, 2613 га, після чого проект було передано до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області для прийняття відповідного рішення про його затвердження , але 12.11.2019 року ГУ Держгеокадастру наказом № 10351-СГ відмовив у затвердженні документації із землеустрою з посиланням що у них відсутні повноваження щодо розпорядженням землями КСП . Позивач вважає, що даний наказ є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель державної власності а повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Полтавської області належить до повноважень ГУ Держгеокадастру у Полтавській області . Позивач вказує, що відповідач ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є суб'єктом владних повноважень і їх наказом прийнято рішення про відмову йому у передачі у власність земельної ділянки , тому тут є спір про право , тому позивач звернувся у позовному провадженні . Тому прохав визнати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 12.11.2019 року № 10351-СГ про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки та визнати за ним право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321386400:00:015:0301 площею 3, 2613 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 надали до суду заяву в якій прохали справу провести у їх відсутність ,змінені позовні вимоги підтримали .
Сторона відповідача Головне Управління Держгеокадастру подавало до суду відзив з проханням про відмову у задоволенні позовних вимог в попередньому складі суду , 19.02.2024 року надали до суду повідомлення де вказують , що згідно відповіді управлінням землеустрою , використання та охорона земель ГУ відповідно до даних ДЗК відомості про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5321386400:00:015:0301 площею 3, 2613 га , яка знаходиться на території Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області внесені на підставі документації із землеустрою , а саме проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок , 07.04.2016 року , отже державна реєстрація земельної ділянки здійснена у 2016 році і в проведення інвентаризації не включалась . А відповідно до п. 58 ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 року № 1423-ІХ внесені зміни до ЗК України , зокрема розділ Х «Перехідні положення доповнено п. 24 , яким встановлено , що з дня набрання чинності цим пунктом , землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності , розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад , крім земель зазначених в даному законі . З дня набрання чинності вищезазначеним пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності , що передаються у комунальну власність територіальних громад органи виконавчої влади , що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками , не мають права здійснювати розпорядження ними . Земельна ділянка яка знаходиться на території Зіньківської міської ради , поблизу села Бобрівник Полтавського району Полтавської області площею 3, 2613 га з кадастровим номером 5321386400:00:015:0301 з 27.05.2021 року перейшла у комунальну власність відповідно до норм діючого законодавства України , інформація про зареєстроване право в ДЗК відсутня , прохали справу розглянути у їх відсутність та відмовити та надали копію проекту відведення на земельну ділянку.
Сторона відповідача Зіньківська міська рада надали до суду письмові пояснення , з яких вбачається, що в ДЗК наявна інформація що стосується земельної ділянки площею 3, 2613 га з кадастровим номером 5321386400:00:015:0301 , 14.06.2016 року проведена державна реєстрація земельної ділянки у ДЗК на підставі документації із землеустрою , а саме проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки який розроблений Полтавською РФДП «Центр Державного земельного кадастру» , у Зіньківській міській раді ця документація відсутня , відповідно до наказів ГУ Держгеокадастру у Полтавській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в Актах приймання - передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від ГУ Держгеокадастру у Полтавській області до Зіньківської міської ради , земельна ділянка з кадастровим номером номером 5321386400:00:015:0301 відсутня і станом на 14.02.2024 року реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5321386400:00:015:0301 за Зіньківською міською радою не проводилась. , в судове засідання не з'явились , повідомлені належним чином.
В зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд зазначає наступне - відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Відповідно до ч. 4 ст.82 ЦПК України - обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено , що позивачем по справі є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 5) , рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 10.04.2015 року , справа № 530/1892/14-ц за ОСОБА_1 в тому числі визнано право на земельну частку пай як за бувшим членом КСП «Україна» , рішення набуло чинності ( а.с. 6-8) , наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 21.09.2015 року за № 1390/0/75-15-СГ ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної частки паю в розмірі 2, 79 умовних кадастрових гектарів земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогоспдарського виробництва , розташованої на території Тарасівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населених пунктів .( а.с. 10) , Полтавською регіональною філією ДП «Центр ДЗК» виготовлено проект землеустрою. щодо відведення земельної ділянки у 2016 році на земельну ділянку кадастровий номер якої 5321386400:00:015:0301 площею 3, 2613 га та виправлені помилки у відомостях ( а.с. 11-17) , зареєстрований Відділом Держгеокадастру у Зіньківському районі Полтавської області 14.06.2016 року в ДЗК , про що є витяг з ДЗК № НВ - 5314508382019 від 25.10.2019 року.( а.с. 17-20) , 12.11.2019 року ГУ Держгеокадастру наказом № 10351-СГ відмовив у затвердженні документації із землеустрою з посиланням що у них відсутні повноваження щодо розпорядженням землями КСП ( а.с. 20) , нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 84054 гривень 02 копійки ( а.с. 22) , позивачем була подана заява про залучення у якості співвідповідача Зіньківську міську раду ( а.с. 165-166, т 1 ) ,позивачем подана заява про зміну предмету позову ( а.с. 212-219) .
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є також рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Відповідно до ст. 3 цього закону - підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища). Відповідно до ст. 122 ЗК України - сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до ст. 118 ЗК України - відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Згідно ч.ч.1,5 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель із державної власності.
01.01.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (від 10.07.2018 року № 2498-V111), відповідно до якого було внесено зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Відповідно до ст.ст. 3, 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток(паїв)у натурі(на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток(паїв)щодо виділення їм в натурі (на місцевості)земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв)у натурі(на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку(пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв); укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв)у натурі(на місцевості)та виготовлення відповідної документації з землеустрою ,якщо такі роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету; сприяють в укладанні договорів на виконання землевпорядними організаціями робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток(паїв)у натурі(на місцевості),якщо такі роботи виконуються за рахунок осіб, які мають право на земельну частку(пай),або за рахунок коштів підприємств, установ та організацій, що орендують земельні частки(паї),проектів технічної допомоги тощо; надають землевпорядним організаціям уточнені списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); розглядають та погоджують проекти землеустрою щодо організації території земельних часток(паїв); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами ,які мають право на виділення їм земельних часток(паїв)у натурі(на місцевості)та земель ,що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом; оформляють матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників до моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Визначаючи юрисдикційну приналежність спору певному національному судові, суди повинні з'ясувати, чи спір є приватноправовим або публічно-правовим; чи виник він з відносин, урегульованих нормами цивільного права; чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин. Суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності та територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Стаття 15-1 ЗК України визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зокрема, щодо: внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин; розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом. Статтею 25 ЗК України визначено порядок приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, зокрема визначено, що при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Частинами третьою-п'ятою статті 118 цього Кодексу передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Отже, наведеними нормами права встановлені підстави, порядок, строки передачі земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа, і визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (частини десята, тринадцята та чотирнадцята статті 123 ЗК України). Конституційний Суд України у Рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що: - положення пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 ЗК України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього Кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень;
Згідно зі статтею 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені. Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Тобто рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. Якщо ж особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикційної належності спору, предметом якого є оскарження рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про надання або відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Так, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц(провадження № 14-5зц18), від 24 квітня 2018 року у справі № 401/2400/16-ц (провадження № 14-120цс18), від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16 (провадження № 11-475апп18), від 19 червня 2018 року у справі № 922/864/17 (провадження № 12-61гс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 924/174/18 (провадження № 12-82гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування, а відмова особі в наданні земельної ділянки, яка висловлена шляхом відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо її відведення, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки.
Суд зазначає, що у позивача ОСОБА_1 право на земельну частку пай уже виникло з того часу , коли він працював у КСП «Україна» та з дня набрання законної сили рішенням Зіньківського районного суду у 2015 році справа № 530/1892/14-ц ( відповідно до ст. 2 ЗУ Про порядок виділення в натурі на місцевості земельних ділянок власникам земельних часток паїв ) і виходячи із суті права та інтересу, за захистом якого звернувся позивач , заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі суд приходе до висновку що даний спір є цивільно -правовим .
Відповідно до частини першої статті 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України). За частиною першою статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 914/1774/15, за яким відповідно до норм чинного законодавства визнання незаконним правового акта органу місцевого самоврядування можливо, якщо:1) позивачем є учасник цивільних правовідносин (фізична, юридична особи, держава, територіальна громада), який є власником певного майна; 2) права власника порушено і підставою цього порушення є видання правового акту; 3) такий акт не відповідає законові, тобто, має місце невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Таким чином, для скасування відповідного акта із позовною заявою має звернутися саме власник майна, права якого порушені, враховуючи вище викладене , та застосовуючи поняття Першого Протоколу Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод суд приходе до висновку , що ОСОБА_1 є належним позивачем у цьому спорі та потребує захисту порушеного права.
Згідно з вимогами статей22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня1993 року) та вищевказаного Указу Президента України особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта. У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня2004 року № 7 "Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ" судам роз'яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.
Відповідно до Перехідних положень ЗК України п. 21.вбачається, що - установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Відповідно до ЗУ за № 1423 - ІХ від 27 травня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 27 квітня 2021 року № 1423 - ІХ повноваження з розпорядженнями землями на території громад в тому числі розташованими за межами населених пунктів передано сільським селищним радам .Земельні ділянки , які відносяться до зазначеного закону вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ , міст та які були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав , переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно , але органи виконавчої влади , що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками , вже не мають права здійснювати розпорядження ними . Інші земельні ділянки та землі , які залишилися несформованими та не внесеними до державного земельного кадастру , переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим законом.
Відповідно до абзацу першого п. 7 1 розділу V Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та розпорядженням Кабінету міністрів України № 721- р від 12 червня 2020 року визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Полтавської області в тому числі Зіньківська міська рада Полтавського району до складу якої входить Тарасівська сільська рада .
Враховуючи , що КСП «Україна» на день розгляду справи припинено у 2000 році , суд приходе до висновку , що належним відповідачем по справі є саме Зіньківська міська рада Полтавського району Полтавської області , оскільки Тарасівська сільська рада увійшла до Зіньківської міської ради .
Враховуючи той факт , що при винесенні наказу 12.11.2019 року ГУ Держгеокадастру вказало про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки тільки на тій підставі , що не мало повноважень , то цей наказ не є неправомірним, оскільки суб'єкт владних повноважень на той час не мав повноважень щодо затвердження проекту відведення цієї земельної ділянки в зв'язку зі зміною законодавства , тому у задоволенні цієї вимоги про визнання наказу неправомірним потрібно відмовити . По іншій позовній вимозі позивача ОСОБА_1 щодо визнання права власності на земельну ділянку відповідач ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є неналежнм відповідачем .
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначний законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд, відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до п. 17 Перехідних положень ЗК України - Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю - то суд приходе до висновку що даною правовою нормою встановлено відсутність будь яких строків для звернення для виділення земельної ділянки в натурі .
Аналізуючи вищевикладене, суд - враховуючи, що питання щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі на місцевості належить виключно до компетенції сільських , міських рад, передачу у комунальну власність Зіньківській міській раді земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності приходить до висновку що належним відповідачем за вимогами про визнання права власності на земельну ділянку є саме Зіньківська міська рада , суд не бере до уваги твердження відповідача , Зіньківської міської ради , що дана земельна ділянка не передавалась відповідно до акту передачі із державної власності до комунальної та не реєструвалась за Зіньківською міською радою , оскільки це не могло не відбутися апріорі враховуючи місце розташування земельної ділянки та її порядок надання у власність , а також той факт що вона є в наявності , їй присвоєний кадастровий номер та позивач користується нею, то приходить до висновку - що позовна вимога про визнання права власності на земельну ділянку підлягає до задоволення.
Позивач не заявляв клопотання про розподіл судових витрат .
Керуючись ст.ст. 15-16 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 89, ч. 2, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України,
1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та Зіньківської міської ради Полтавської області про визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки та визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити частково
2.Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3, 2613 га , кадастровий номер якої 5321386400:00: 015:0301 яка знаходиться на території Зіньківської міської ради Полтавського району Полтавської області ( колишньої Тарасівської сільської ради) яке виникло у нього на підставі як бувшого члена колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» по рішенню суду .
3.В іншій частині позовних вимог - відмовити
Повний текст рішення виготовлено 06.03.2024 року
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Зіньківського
районного суду Полтавської області О.В. Ситник