справа № 361/7897/19
провадження № 6/361/33/24
01.03.2024
Іменем України
01 березня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванова Андрія Валерійовича, заінтересовані особи: стягувач ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,
У липні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Іванов А.В. звернувся до суду з поданням, у якому просив тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання ним своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року у межах зведеного виконавчого провадження № 68179797 з примусового виконання виконавчих листів № 361/7897/19, виданих 25 жовтня 2021 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 15 травня 2018 року в розмірі 5700 доларів США і трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 237,53 доларів США та заборгованості за договором позики від 20 травня 2018 року в розмірі 15000 доларів США і трьох проценти річних від простроченої суми в розмірі 605,34 доларів США.
В обґрунтування подання зазначав, що у нього на примусовому виконанні знаходиться зведене виконавче провадження № 68179797 з примусового виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року. Загальна сума заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 68179797 складає 21174,19 доларів США. Вказував на те, що у ході зведеного виконавчого провадження встановлено, що боржник ОСОБА_2 обізнаний про відкрите виконавче провадження № 68179797, він має об'єктивну можливість виконати зобов'язання, покладені на нього судовим рішенням, але від їх виконання та законних вимог приватного виконавця ухиляється. Боржник ОСОБА_2 у встановлений строк добровільно суму боргу не сплатив, рішення суду не виконує, декларацію не надав, на виклики приватного виконавця не з'являється, про причини такої неявки не повідомляє. За відомостями Державної прикордонної служби України боржник ОСОБА_2 у період з 14 січня 2022 року по 26 квітня 2023 року, тобто у період виконавчого провадження, двічі перетинав державний кордон України у напрямку виїзду. Посилався на те, що рішення суду боржник ОСОБА_2 добровільно не виконує, від його виконання ухиляється, тому з метою виконання рішення суду є всі підстави для обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Приватний виконавець Іванов А.В. у суді подання підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеному, просив суд подання задовольнити.
Стягувач ОСОБА_1 у суді подання приватного виконавця Іванова А.В. підтримав, просив суд його задовольнити, подав до суду письмові пояснення, у яких посилаючись на те, що боржник ОСОБА_2 , достовірно знаючи про відкрите виконавче провадження, маючи реальну можливість виконати рішення суду, тривалий час його не виконує, поведінка боржника свідчить про умисне ухилення від його виконання, зокрема, одразу після набрання рішенням суду законної сили він здійснив відчуження належного йому автомобіля на користь дружини.
Вважає, що зібрані приватним виконавцем докази та викладені обставини, свідчать про ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання ним рішення суду, що є беззаперечною підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Боржник ОСОБА_2 та його представник адвокат Мазур І.О. у суді заперечували проти задоволення подання приватного виконавця. Адвокат Мазур І.О. подала до суду заяву та пояснення, у яких, посилаючись на те, що боржник ОСОБА_2 систематично перераховує кошти на рахунок приватного виконавця, у нього наявне майно за рахунок якого відбувається погашення боргу, сума боргу перед стягувачем зменшується, що спростовує доводи приватного виконавця про існування бажання чи наміру у боржника ОСОБА_2 ухилятися від виконання судового рішення. Крім того, приватний виконавець, вказуючи на ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду, не надає суду необхідних і достатніх доказів, які б свідчили про те, що боржник мав можливість виконати свої зобов'язання, при цьому ухилявся від його виконання. Також не доведено, що обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України яким-небудь чином вплине на виконання ним рішення суду, буде сприяти погашенню ним суми заборгованості чи дасть можливість стягнути суму боргових зобов'язань примусово. Просили суд у задоволенні подання відмовити.
З'ясувавши позицію учасників справи, розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Іванова А.В. знаходиться зведене виконавче провадження № 68179797 (ВП № № 68179081, 68178332, 68179574) від 14 січня 2022 року з примусового виконання виконавчих листів № 361/7897/19, виданих 25 жовтня 2021 року Броварським міськрайонним судом Київської області з виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 15 травня 2018 року в розмірі 5700 доларів США, трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 237 доларів США 53 центи; заборгованості за договором позики від 20 травня 2018 року в розмірі 15000 доларів США, трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 605 доларів США 34 центи та судового збору в розмірі 5352 грн. 80 коп.
За результатами проведеної перевірки майнового стану боржника приватним виконавцем встановлено, що боржник має 8 рахунків в АТ “Приватбанк”, 2 рахунки в АТ “Універсал Банк”, майнові (корпоративні) права у 5 товариствах з обмеженою відповідальністю, земельну ділянку та майнові права інтелектуальної власності.
У ході зведеного виконавчого провадження приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_2 , що містяться на відкритих на його ім'я рахунках в АТ “Приватбанк” та АТ “Універсалбанк”. Всього приватним виконавцем примусово стягнуто із рахунків боржника ОСОБА_2 у банківських установах 10202 грн. 75 коп.
Також приватним виконавцем було накладено арешт на майнові (корпоративні) права боржника ОСОБА_2 , а саме частки у статутному капіталі: ТОВ “ПРОПЕРТІ ХАУЗ”, у розмірі внеску до статутного фонду в сумі 20000 грн.; ТОВ “ТОРГОВО КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ “ЦИРЮЛЬНИК” у розмірі внеску до статутного фонду в сумі 500 грн.; ТОВ “МАРКЕТИНГОВА КОМПАНІЯ “ЦИРЮЛЬНИК” у розмірі внеску до статутного фонду в сумі 2000 грн.; ТОВ “ЦИРЮЛЬНІК” у розмірі внеску до статутного фонду в сумі 1000 грн.; ТОВ “БАРБЕРШОП “ЦИРУЛЬНИК” у розмірі внеску до статутного фонду в сумі 325500 грн.
Приватним виконавцем на адресу зазначених вище товариств надіслано повідомлення за вих. № 129-68179797/22 від 14 січня 2022 року про намір звернути стягнення на частку учасника товариства (боржника) ОСОБА_2 з вимогою надати протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення відомості (документи) для розрахунку вартості частки боржника у вказаних товариствах.
Однак, зазначені товариства будь-якої інформації приватному виконавцю протягом встановленого строку 30 днів з моменту отримання повідомлення відомості (документи) для розрахунку вартості частки боржника у цих товариствах приватному виконавцю не надали, що виключало об'єктивну можливість для примусового звернення стягнення на належну боржнику частку у них.
Керівником ТОВ “ПРОПЕРТІ ХАУЗ”, ТОВ “ТОРГОВО КЕРУЮЧА КОМПАНІЯ “ЦИРЮЛЬНИК”, ТОВ “ЦИРЮЛЬНІК”, ТОВ “БАРБЕРШОП “ЦИРУЛЬНИК” значиться дружина боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також приватним виконавцем накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий 3221284401:01:048:0095, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яку передано на примусову реалізацію на електронний аукціон за ціною 416000 грн.
Приватним виконавцем накладено арешт на майнові права інтелектуальної власності боржника, а саме: на торгівельну марку “цирюльникъ, barbershop”, зареєстровану 10 лютого 2017 року, свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2 (строк дії свідоцтва до 03 серпня 2025 року), які 29 грудня 2023 року реалізовані через ДП “СЕТАМ” за ціною 34804 грн. 68 коп., які розподілені у відповідності до чинного законодавства та частково погашено грошові вимоги стягувача, встановлені судовим рішенням.
Із матеріалів виконавчого провадження № 68179797 видно, що приватним виконавцем Івановим А.В. на поштову та електронну адресу боржника ОСОБА_2 направлялися постанови про відкриття виконавчого провадження, про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, із зобов'язанням боржника подати протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, постанова про арешт коштів боржника, постанова про арешт майна боржника.
21 січня 2022 року боржнику ОСОБА_2 стало відомо про зазначене виконавче провадження, його представником було отримано вимогу приватного виконавця, що підтвердив у судовому засіданні сам боржник ОСОБА_2 .
Таким чином у ході виконання зведеного виконавчого провадження № 68179797 приватним виконавцем у примусовому порядку стягнуто з боржника ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 43767 грн. 20 коп., з яких, за вирахуванням витрат виконавчого провадження, на користь стягувача ОСОБА_1 стягнуто 5352 грн. 80 коп. та 368,68 доларів США.
Станом на момент звернення приватного виконавця Іванова А.В. до суду з цим поданням залишок заборгованості боржника ОСОБА_2 у зведеному виконавчому провадженні № 68179797 за виконавчими документами становить 21174,19 доларів США.
Враховуючи наведене вище, слід дійти висновку, що вжитими приватним виконавцем Івановим А.В. заходами не вдалося знайти інші активи боржника ОСОБА_2 , за рахунок яких можливо виконати рішення суду. Добровільно останнім рішення суду не виконувалось.
Приватним виконавцем Івановим А.В. встановлено, що боржник ОСОБА_2 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданим 17 серпня 2017 року, строк дії до 17 серпня 2027 року (орган, що видав 3213).
Згідно із відповіддю на запит приватного виконавця № 160798636 від 26 квітня 2023 року до Державної прикордонної служби України встановлено, що за період з 14 січня 2022 року по 26 квітня 2023 року боржник ОСОБА_4 двічі перетинав державний кордон України в напрямку виїзду, а саме 11 лютого 2022 року та 14 березня 2023 року.
Тобто, у період виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року та відкритого зведеного виконавчого провадження з виконання зазначеного судового рішення, боржник ОСОБА_2 здійснював поїздки за межі України.
Приватний виконавець Іванов А.Ю., звертаючись до суду з цим поданням, вказує на те, що боржник ОСОБА_2 , будучи обізнаним про зведене виконавче провадження з виконання рішення суду від 22 березня 2021 року ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього цим рішенням суду, приховуючи свій реальний матеріальний стан, до свого житла з метою перевірки матеріального стану не допускає, декларацію про доходи і майно не подав.
У ч. 1 ст. 1291 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, п. 7 ч. 3 ст. 2 ЦПК України обов'язковість судового рішення є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 19 березня 1997 року у справі “Горнсбі проти Греції” вказав, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Soering vs UK” Європейський суд з прав людини визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Також, будь-яке тлумачення гарантованих прав та свобод, повинно відповідати загальним положенням Конвенції, метою якої є забезпечення і сталий розвиток цінностей демократичного суспільства. Тобто, на державі лежить безпосередній обов'язок дотримуватися прав та свобод особи і забезпечувати своєчасне та в повному обсязі виконання судових рішень, що набрали законної сили. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, ч. ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
У ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень.
За змістом ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
У ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” від 21 січня 1994 року № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII) право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Згідно із ч. 1 ст. 441 ЦК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).
Аналіз положень ст. 6 Закону № 3857-XII та ст. 441 ЦПК України дають підстави для висновку про те, що у судовому засіданні має бути доведено юридичний факт умисного ухилення особи від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, а обов'язок доведення цього факту покладено на виконавця.
Відповідно правових позицій Верховного Суду України “Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України” від 01 лютого 2013 року, чинне законодавство не містить визначення поняття “ухилення”, практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня. У сучасній українській мові слово “ухилення” тлумачиться так: 1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
Значення словосполучення “ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)”, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти). У зв'язку' з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
З метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи утримувався боржник від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; чи надавав у строк, установлений виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; чи своєчасно з'являвся за викликом державного виконавця; чи повідомляв письмово державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб та чи дійсно боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання судового рішення.
Факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен уже відбутися і бути об'єктивно наявним на момент звернення до суду з поданням.
У ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 цього ж Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п. п. 1, 2 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, що відповідно до Закону підлягає примусовому виконанню, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України вирішує суд, за місцем виконання відповідного рішення, за поданням державного або приватного виконавця. Подання має обов'язково містити зокрема, інформацію про перетинання боржником державного кордону України, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов'язань.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що громадянин України може бути тимчасово обмежений у праві виїзду за межі України лише у разі підтвердження факту його умисного ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню, до повного виконання ним зобов'язань. При цьому на момент звернення до суду з подання факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися із матеріалів виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону № 1404-VIII боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
У ч. 8 ст. 19 Закону № 1404-VIII встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону № 1404-VIII боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.
Із матеріалів зведеного виконавчого провадження № 68179797 вбачається, що боржник ОСОБА_2 , будучи обізнаним про ухвалене судом рішення та повідомленим про початок його примусового виконання, декларацію про доходи та майно, відомостей про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, приватному виконавцю не надав; на неодноразові вимоги та виклики приватного виконавця не реагував та не з'являвся, про причини неявки не повідомляв, будь-яких письмових пояснень щодо обставин виконання ним рішення суду приватному виконавцю не подавав.
Крім того, після ухвалення 22 березня 2021 року судом рішення боржник ОСОБА_2 вчинив дії щодоприховування майна від примусового стягнення, зокрема, перереєстрував належний йому транспортний засіб марки “Mersedes-Benz”, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 , на нового власника, а саме свою дружину ОСОБА_5 .
10 лютого 2022 року на адресу стягувача та приватного виконавця представник боржника ОСОБА_2 адвокат Мазур І.О. направила проект мирової угоди, із зазначенням умов, за якими боржник ОСОБА_2 сплачує на користь стягувача ОСОБА_1 лише 50 % суми боргу, покладеного на нього судом, протягом 10 календарних днів з моменту набрання чинності мировою угодою, що становить 10771,41 доларів США. та 2676 грн.
У ході розгляду судом подання боржником ОСОБА_2 здійснено на рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з нього коштів у національній валюті та їх виплати стягувачам перерахування і передання за розпискою стягувачу ОСОБА_1 незначної суми грошових коштів від загальної суми заборгованості за зведеним виконавчим провадженням № 68179797.
Також у ході розгляду судом подання 18 жовтня 2023 року боржник ОСОБА_2 подав приватному виконавця декларацію про доходи та майно боржника фізичної особи, що зобов'язаний був зробити раніше, у визначений приватним виконавцем строк.
Також у період відкритого виконавчого провадження з виконання рішення суду від 22 березня 2021 року боржник ОСОБА_4 неодноразово перетинав державний кордон України на виїзд, а саме: 11 лютого 2022 року, 14 березня 2023 року, 06 вересня 2023 року та 16 січня 2024 року та певний період часу перебував за межами України.
Боржник ОСОБА_2 у суді пояснив, що за межі України він виїздив в особистих справах, зокрема, для вирішення питання щодо відкриття бізнесу.
Очевидним є факт, що зазначені виїзди за кордон не можуть відбуватися безкоштовно та потребують значних грошових коштів, що на думку суду свідчить про наявність у боржника доходів, отриманих з інших джерел, які не можуть бути ідентифіковані приватним виконавцем.
Враховуючи зазначені обставини та поведінку боржника ОСОБА_2 , суд вважає, що на момент звернення приватного виконавця Іванова А.В. до суду з даним поданням факт ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, уже відбувся та був об'єктивно наявний, що вбачається із матеріалів виконавчого провадження.
Разом з тим, боржник ОСОБА_2 жодних дій щодо добровільного виконання ним рішення суду не вчиняв, маючи реальні можливості вчиняти дії для виконання рішення суду, що підтверджується пропонуванням укласти мирову угоду зі сплатою стягувачу ОСОБА_1 коштів у розмірі 10771,41 доларів США та 2676 грн., що становить 50 % суми заборгованості у виконавчому провадженні, обґрунтовані припущення вважати про наявність у боржника для виїзду за межі України доходів, які отримані з інших джерел, які не можуть бути ідентифіковані приватним виконавцем, вчинення дій щодо виконання рішення, зокрема, сплата заборгованості лише після звернення приватного виконавця до суду з цим поданням, тобто фактично після усвідомлення ОСОБА_2 того, що він як боржник може бути позбавлений можливості виїзду за межі України.
Вказані вище обставини свідчать, що боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання судового рішення, оскільки у нього є реальні можливості вчиняти дії для виконання боргового зобов'язання.
При цьому, доводи боржника ОСОБА_4 про те, що виїзд за межі України він здійснював із волонтерською метою, суд до уваги не приймає, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цих обставин суду не надано.
Також не заслуговують на увагу доводи боржника ОСОБА_2 про наявність у нього інших грошових зобов'язань та наявність у нього на утриманні дітей, оскільки це не є поважною причиною невиконання ним своїх зобов'язань за рішенням суду від 22 березня 2021 року.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що подання приватного виконавця ґрунтується на вимогах законодавства та наявні підстави для обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним у повному обсязі своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року, ухваленим у цивільній справі № 361/7897/19, оскільки факт умисного ухилення боржника ОСОБА_2 від виконання судового рішення у суді є доведеним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 259, 260, 353, 441 ЦПК України, суд
Подання задовольнити.
Тимчасово обмежити громадянина України боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до виконання ним у повному обсязі зобов'язань за рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2021 року, ухваленого у цивільній справі № 361/7897/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми заборгованості за договором позики від 15 травня 2018 року в розмірі 5700 доларів США і трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 237 доларів США 53 центи та суми заборгованості за договором позики від 20 травня 2018 року в розмірі 15000 доларів США і трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 605 доларів США 34 центи у межах зведеного виконавчого провадження № 68179797.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя Дутчак І. М.