Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/349/24
1-кс/287/62/24
06 березня 2024 року м. Олевськ
Слідчий суддя Олевського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання начальника СД відділення поліції №2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12024065520000018 від 11.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -
Начальник СД відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 , за погодженням з прокурором Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про арешт паперового згортку всередині якого знаходяться сухі рослини зовні схожі на рослини конопель, які виявлені та вилучені під час обшуку 24.02.2024 року в домогосподарстві, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 в якому проживає ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - шляхом тимчасового позбавлення права останнього на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном.
Дослідивши додані до клопотання документи слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Пунктом 2 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої наказом № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 року передбачено, що у ході дізнання, досудового слідства і судового розгляду у кримінальних справах слідчий, працівник органу дізнання, прокурор на підставі відповідного процесуального рішення, у тому числі постанови або ухвали суду, зобов'язані вилучати:
а) речові докази;
б) предмети і документи, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання);
в) документи, які засвідчують особу заарештованих підозрюваних, обвинувачених (підсудних);
г) інші документи, що мають значення у справі;
д) гроші та інші цінності, виявлені під час накладення арешту на майно підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна.
Речовими доказами згідно ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення
За ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5 та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, у разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Метою накладення арешту згідно ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б підданою необґрунтованому процесуальному обмеженню.
У клопотанні начальником СД зазначено, що паперовий згорток всередині якого знаходяться сухі рослини зовні схожі на рослини конопель є речовим доказом у кримінальному провадженні. Проте, всупереч вказаному твердженню до матеріалів клопотання не додано постанови про визнання вказаного паперового згортку всередині якого знаходяться сухі рослини зовні схожі на рослини конопель речовим доказом.
Також, у вказаному клопотанні начальник СД зазначила про те, що арешт на паперовий згорток всередині якого знаходяться сухі рослини зовні схожі на рослини конопель обґрунтовується необхідністю його використання для проведення слідчих дій, зокрема, експертиз. Між тим, жодних доказів про призначення експертних досліджень не долучено.
Крім того, в поданому клопотанні начальник СД також обмежилася виключно цитуванням положень КПК України без належної конкретизації того, яким саме ознакам речових доказів відповідає вилучене майно.
Зазначене об'єктивно позбавляє слідчого суддю можливості надання судження доцільності арешту майна для досягнення дієвості кримінального провадження у відповідності до ч.1 ст.131 КПК України та унеможливлює доведення начальником СД та прокурором того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який ідеться у поданому клопотанні.
Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Зважаючи на вищевикладене слідчий суддя вважає, що клопотання подане з порушенням вимог кримінального процесуального кодексу, у зв'язку з чим клопотання підлягає поверненню прокурору з встановленням строку у сімдесят дві години для усунення наведених вище недоліків.
Керуючись ст.ст. 170-174, 309 КПК України, суд,-
Клопотання начальника СД відділення поліції №2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12024065520000018 від 11.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків та приведення у відповідність до вимог ст. 171 КПК України.
Визначити прокурору строк в сімдесят дві години для усунення недоліків клопотання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1