Справа 279/11692/15-ц
Номер провадження 2/279/11/24
"27" лютого 2024 р.
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
в складі : головуючого судді Коваленко В.П. ,
секретаря Васянович Я.О. ,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу № 279/11692/15 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про при пинення спільної часткової власності частини приміщення житлового будинку, виділення в натурі приміщення житлового будинку, визнання права власності на частину житлового будинку , -
Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з даним позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому , уточнивши його ( т.1а.с.162) просила постановити рішення про виділ їй на праві власності в домоволодінні АДРЕСА_1 наступних приміщень : веранди 3-1 площею 9,5 кв,м, кухні 3-2 площею 5,7 кв.м. , кімнати 3-3 площею 11,6 кв.м. , кімнати 3-4 площею 5,7 кв.м., кладовки 3-5 площею 3,1 кв.м. , кімнати 3-6 площею 10,3 кв.м., сараю "В", туалету "Т-1, що становить 4382/10000 частин даного домоволодіння та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на цю частку в домоволодінні.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що на підставі договору дарування 29/100 частини житлового будинку, посвідченого Коростенською державною нотаріальною конторою 29.08.1975 , вона стала власником вказаної частини домоволодіння . Інших 43/100 частин домоволодіння відповідно до нотаріально посвідченого договору перейшло до ОСОБА_7 ; 28/100 частини житлового будинку на підставі нотаріально посвідченого договору перейшло до ОСОБА_2 .
В даний час виникла необхідність провести виділ частки в натурі та припинити спільну часткову власність сторін на вказане домоволодіння.
23 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 (т.1 а.с. 71) про припинення спільної часткової власності частини приміщення житлового будинку, виділення в натурі частки приміщення житлового будинку, визнання права власності на частину житлового будинку, в якому просив постановити рішення, яким виділити йому в натурі на праві власності кімнату 1-1 площею 4,3 вм.м, кімнату 1-2 площею 6,3 кв.м., кімнату 1-3 площею 8,6 кв.м., кімнату 1-4 площею 11,7 кв.м., кімнату 3-4 площею 10,3 кв.м., кімнату 3-5 площею 3,1 кв.м, частину огорожі в житловому будинку АДРЕСА_1 та припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на виділені приміщення та споруди в цьому житловому будинку. Стягнути солідарно з відповідачів на його користь компенсацію за переуступку 0, 68 кв.м. належної йому площі будинку. Зобов"язати відповідача ОСОБА_5 за власний рахунок в стінці між кімнатами 3-4 та 3-1, 3-5 та 3-1 демонтувати двері разом з дверною коробкою та замурувати зазначений дверний прохід. Судові витрати понесені ним розділити між сторонами.
Свої зустрічні позовні вимоги обгрутовує тим, що на підставі договору дарування від 01.11.2005 став власником 43/100 частин спірного житлового будинку. Його частка у загальній площі будинку складає 104,6 кв.м *43/100 = 44,98 кв.м.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 367 ЦК України, майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просить їх задовольнити, оскільки ОСОБА_5 не проводила будь-яких реконструкцій своєї частини будинку. В задоволенні зустрічних позовних вимог просить відмовити, оскільки будинок є 2016 року побудови, за цей час проведено реконструкцію будинку відповідачами , яка не узаконена і не здана в експлуатацію, проведена без будь-яких дозволів.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3 позовних вимог не визнав, зустрічні просить задовольнити з підстав викладених у зустрічній позовній заяві.
ОСОБА_2 покладається на розсуд суду.
Вислухавши пояснення, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що сторони у справі є співвласниками будинку АДРЕСА_1 , а саме :
ОСОБА_5 - 29/100 частин будинку згідно із договоом дарування від 29 серпня 1975 року № 6022;
ОСОБА_3 - 43/100 частин будинку згідно з договором дарування від 01 листопада 2005 року № 2-1234,
ОСОБА_2 - 28/100 частин будинку згідно з договором купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року.
Під час переходу права власності на частини будинку до його складу входили господарські споруди та огорожа, про що свідчать правостановлюючі документи. Однак, конкретні житлові чи нежитлові приміщення за ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не визначені, жоден договір про їх визначення чи поділ між сторонами не укладено.
Відповідно до матеріалів справи №571 на домоволодіння АДРЕСА_1 рішенням виконкому Коростенської міської ради від 11 січня 1972 року №16 затверджено акт конкретного користування домоволодінням АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_8 - 72/100 частини та ОСОБА_9 -28/100 частин. На даний час ця частина будинку належить ОСОБА_2 , становить квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно висновку Комунального підприємства "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 02 жовтня 2015 року №673 щодо технічної можливості поділу житлового будинку АДРЕСА_1 за технічними показниками може бути поділений (т.1 а.с.16) .
Відповідно до висновку експерта від 31 травня 2017 року №713/16/439/17-25 з урахуванням правовстановлюючих документів, технічного паспорта на домоволодіння станом на 15 грудня 2015 року, результатів натурного обстеження 16 лютого 2017 року встановлено, що будинок поділено на три квартири :
квартира АДРЕСА_3 площею 39,76 кв.м.;
квартира АДРЕСА_2 площею 28 кв.м.;
квартира АДРЕСА_4 площею 45,9 кв.м..
Загальна площа будинку - 113,66 кв.м., житлова 61,7 кв.м.
ОСОБА_3 здійснено реконструкцію прибудови, прибудову, яка не внесена до технічного паспорта.
Ринкова вартість домоволодіння на час проведення експертизи становить 557190,00 грн. Завдяки різниці у вартості окремих частин будинку, зокрема, прибудови до основної частини будинку, площа приміщень, яка припадає на 29/100 частин ( ОСОБА_5 ) більша ніж площа приміщень , що складає 43/100 частини ( ОСОБА_3 )
Частки співвласників не перераховувались з 16 грудня 1971 року, незважаючи на зміни у складі і вартості домоволодіння. У період з 29 серпня 1975 року до 01 листопада 2005 року співвласниками проведені зміни у фактичному використанні.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 проведено реконструкцію належної йому частини будинку, чим внесено істотні зміни в розподіл часток, тому експертом запропоновано поділ домоволодіння відповідно до фактичного використання з визначенням ідеальних часток співвласників станом на 15 грудня 2005 року та визначено, що частка фактично належних приміщень та господарських споруд власника 43/100 частин ( ОСОБА_3 ) складає 3178/10000, власника 28/100 частин ( ОСОБА_2 ) складає 2440/10000 частин, 29/100 частин ( ОСОБА_5 ) складає 4382/10000 частин.
Оскільки виділення приміщень домоволодіння відповідно до часток станом на 16 грудня 1971 року є недоцільним, то запропоновано виділ часток відповідно до фактичного користування станом на 15 грудня 2005 року. Виділення у натурі частини, яка належить ОСОБА_5 відповідно до фактичного користування ( приміщення 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, сарай "В" , туалет "Т-1", частина огорожі відповідно до технічного плану від 15 грудня 2005 року) можливе.
Висновки експертизи свідчать про те, що фактичні розміри приміщень, які перебувають у фактичному користуванні ОСОБА_3 , не відповідають їх розмірам, зазначеним в технічному паспорті та зазначеним у зустрічній позовній заяві . Так, відповідно до паспорта загальна площа квартири АДРЕСА_3 (приміщення 1-1-1-4, всього 4 приміщення житлового будинку) становить 30,9 кв.м., а згідно з відомостями натурного обстеження її площа становить 39, 76 кв.м. та складається з п"яти приміщень (відхилення 8,86 кв.м. )
Судом встановлено, що початково спірне домоволодіння належало подружжю ОСОБА_10 , яке його поділило. Дружина ОСОБА_11 добудувала свою частину , що було документально оформлено та перераховано частки - 71/100 та 28/100 частин. У подальшому власниця 72/100 частин провела відчуження 29/100 частин позивачеві ОСОБА_5 .
Після 1971 року розміри часток не перераховувалися, хоча відповідач ОСОБА_3 проводив перебудови приміщень. Виділяти частки , визначені станом на 1971 рік, є недоцільним. Розмір часток було розраховано з урахуванням їх вартості та площі.
Відповідно до оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 24 квітня 2018 року №805/04.18 виділення приміщень спірного домоволодіння в натурі відповідно до ідеальних часток співвласників та фактичного користування є неможливим.
Виділення в натурі частини спірного будинку з господарськими будівлями можливо з незначним відхиленням від розміру ідеальних часток, еспертом визначено розміри компенсації, належної співвласнику , частка якого після поділу буде меншою від його ідеальної частки та вартість кожної частини домсоволодіння після виділення.
Експерт зазначив, що вартість частки , що перебуває у користуванні ОСОБА_5 відповідно до технічного паспорта від 15 грудня 2005 року, складає 43/100 ідеальних частини, та виділення в натурі її частини, відповідно до фактичного користування, технічно можливе, але розмір ідеальної частки при цьому буде значно більший зазначеного у правовстановлюючому документі.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо виділу частки із майна, яке знаходиться в спільній частковій власності, оскільки сторони є власниками спільного майна і в судовому засіданні стороною позивача підтримано вимогу про виділення одному із співвласників належної частини в спільному майні. Позивач за зустрічним позовом просить виділити йому належну частину майна відповідно до проведеної експертизи .
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верхового Суду України від 18.11.2015 № 6-1858цс15, від 16.12.2015 № 6-688цс15, від 10.02.2016 № 6-2124цс15.
В судовому засіданні встановлено, що сторонами проведено зміну кількості приміщень, їх площ, функціонального призначення.
Відповідно до ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Частиною 4 статті 357 ЦК України передбачено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією № 55.
Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції № 55 поділ об'єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об'єкту поштової адреси.
Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції № 55 передбачено, що не підлягають поділу об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об'єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.
Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.
Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності- це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.
Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364,367 ЦК України.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.
Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об'єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.
Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року №295 (далі - ДБН), відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.
Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої об'єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).
Згідно вказаної норми закону правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.
Таким чином, за змістом статей 357, 376 ЦК України, пункту 3 ДБН власник може самостійно здійснювати такі переобладнання об'єкта нерухомого майна, які не підпадають під ознаки реконструкції або перебудови, не суперечать закону, не порушують прав та охоронюваних інтересів інших осіб.
Матеріали справи не містять документів на підтвердження законності проведення реконструкції/прибудов, внаслідок чого змінено площу спірного будинку, що вказує на те, що спірний будинок втратив тотожність з тим, який сторони набули у власність згідно відповідних договорів.
Оскільки позивач ОСОБА_3 в судовому порядку шляхом виділу частки домоволодіння має на меті узаконити проведені після укладення правочину добудови, на які право власності не оформлено, підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263, 265, 268 ЦПК України, ст. ст.357, 358, 364, 367, 376 ЦК України,
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 про припинення спільної часткової власності частини приміщення житлового будинку, виділення в натурі приміщення житлового будинку, визнання права власності на частину житлового будинку , відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде виготовлений 07 березня 2024 року.
Суддя В.П. Коваленко