Справа № 156/1071/20
Провадження № 1-кп/156/5/24
Іменем України
06 березня 2024 року сел.Іваничі
Іваничівський районний суд Волинської областів складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисника: ОСОБА_4
обвинуваченого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в сел. Іваничі кримінальне провадження № 1202003008000114 від 28 квітня 2020 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, громадянина України, не працюючого, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з середньою освітою, інваліда ІІІ групи, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України,
ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що факту незаконного заволодіння транспортним вантажним засобом білого кольору марки «Renault», моделі «MagnumAE385ti» н.з. НОМЕР_1 та причепом чорного кольору марки «VanHool 3B0050» н.з. НОМЕР_2 не було, 11 лютого 2020 о 16 год. 30 хв. звернувся до Іваничівського відділення поліції ГУНП у Волинській області із заявою, в якій неправдиво повідомив про факт незаконного заволодіння транспортним вантажним засобом білого кольору марки «Renault», моделі «MagnumAE385ti» н.з. НОМЕР_1 та причепом чорного кольору марки «VanHool 3B0050» н.з. НОМЕР_2 , яке мало місце в період часу з 02.11.2016 по 04.11.2016 з території стоянки шахти «Бужанська», будучи при цьому попередженим під розпис в протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення про кримінальну відповідальність згідно ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.
Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_5 завідомо неправдиво повідомив про вчинення кримінального правопорушення, 11 лютого 2020 року зареєстрований Іваничівським ВП ГУНП у Волинській області в ІТС ІПНП (журналі Єдиного обліку) за № 343 від 11 лютого 2020 року, відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030080000043 за ч. 1 ст. 289 КК України.
02.08.2019 в Одеській області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю вантажного засобу білого кольору марки «Renault» моделі «MagnumAE385ti» н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП моторним (транспортним) страховим бюро (МТСБУ) по справі № 60451 визначений розмір шкоди на суму 21271,69 грн. Лист про компенсацію МТСБУ витрат направлено на адресу ТзОВ «Агропромпостач», якому належав вказаний транспортний засіб, і якого згідно договору орендував ОСОБА_5 . Для того, щоб уникнути відповідальності від сплати компенсації на користь МТСБУ, ОСОБА_5 з корисливих мотивів повідомив про незаконне заволодіння транспортним засобом.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями, направленими на завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення злочину, вчиненими з корисливих мотивів, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 383 КК України.
Крім цього, ОСОБА_5 після вчинення ним завідомо неправдивого повідомлення про вчинення злочину, 12 лютого 2020 року у період часу з 17 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин під час допиту у якості потерпілого, будучи письмово під розпис попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдиве показання, достовірно знаючи, що факту незаконного заволодіння транспортним вантажним засобом білого кольору марки «Renault» моделі «MagnumAE385ti»н.з. НОМЕР_1 та причепом чорного кольору марки «VanHool 3B0050»н.з. НОМЕР_2 не було, з метою перекручування дійсних обставин і фактичних даних, що мають доказове значення, усвідомлюючи неправдивість показань, надав завідомо неправдиві показання про те, що в період часу з 02.11.2016 по 04.11.2016 з території стоянки шахти «Бужанська» невстановлена особа незаконного заволоділа транспортним вантажним засобом білого кольору марки «Renault» моделі «MagnumAE385ti» н.з. НОМЕР_1 та причепом чорного кольору марки «VanHool 3B0050» н.з. НОМЕР_2 викрадено, засвідчивши власним підписом правильність своїх показань, викладених у протоколі допиту потерпілого по кримінальному провадженню № 12020030080000043, таким чином умисно надав завідомо неправдиві показання під час провадження досудового розслідування.
02.08.2019 в Одеській області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю вантажного засобу білого кольору марки «Renault» моделі «MagnumAE385ti» н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП моторним (транспортним) страховим бюро (МТСБУ) по справі № 60451 визначений розмір шкоди на суму 21271,69 грн. Лист про компенсацію МТСБУ витрат направлено на адресу ТзОВ «Агропромпостач», якому належав вказаний транспортний засіб, і якого згідно договору орендував ОСОБА_5 . Для того, щоб уникнути відповідальності від сплати компенсації на користь МТСБУ, ОСОБА_5 з метою перекручування дійсних обставин і фактичних даних, що мають доказове значення, з корисливих мотивів умисно надав завідомо неправдиві показання.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями, направленими на завідомо неправдиве показання, вчиненими з корисливих мотивів, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 384 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що між ним та обвинуваченим ОСОБА_5 за участі захисника ОСОБА_4 06.03.2024 року укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно змісту вказаної угоди про визнання винуватості, ОСОБА_5 повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383, ч.2 ст. 384 КК України, та сторони погодилися на призначення останньому покарання за ч.2 ст. 383 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч.2 ст. 384 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, із застосування ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Також в угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди сторонами кримінального провадження, а саме для прокурора і обвинуваченого обмеження права на оскарження вироку, для обвинуваченого відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, з якими сторони погодилися, а також наслідки її невиконання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор Нововолинського відділу Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_3 просив затвердити угоду про визнання винуватості, розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, підтвердив в суді, що обвинувачений ОСОБА_5 беззаперечно визнав обвинувачення в повному обсязі та погодився на призначення, вказаного в угоді, покарання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити, та призначити обвинуваченому ОСОБА_5 обумовлене в угоді покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 заявив, що розуміє зміст наданих йому законом прав, розуміє наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості. Не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості.
При цьому, обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 383 та ч. 2 ст. 384 КК України, із запропонованим видом та мірою покарання погодився.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 підтримав позицію обвинуваченого та наполягав на затвердженні вказаної угоди, оскільки жодних порушень закону під час її підписання не було, вказана угода укладена добровільно без будь-якого примусу, міра покарання відповідає тяжкості скоєного та особі обвинуваченого, наслідки її укладання та затвердження були роз'яснені всім учасникам провадження.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладення угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитись на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_5 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з огляду на таке.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнав себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.
Також суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Суд вважає, що укладена угода відповідає нормам КК України та інтересам суспільства і в частині узгодженого покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, є пропорційним та достатнім, сторони узгодили покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Згідно з ч. 5 ст. 65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого (ч. 2 ст. 469 КК України).
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 383 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення органу досудового розслідування про вчинення злочину, вчиненими з корисливих мотивів та за ч. 2 ст. 384, як завідомо неправдиве показання, вчиненими з корисливих мотивів, і відповідно до ст. 12 КК України є нетяжкими злочинами.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено, обставинами, які пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, відповідно до угоди від 06.03.2024 року, беззаствережне визнання вини обвинуваченим. Також, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, є інвалідом 3 групи, згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 19.02.2024 року перебуває на лікуванні в КНП «Жовківській лікарні», хворіє на важку хворобу лівої скроневої ділянки, за місцем проживання скарги від сусідів та жителів не поступали.
Також судом установлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена прокурором та обвинуваченим, відповідає загальним засадам призначення покарання.
Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, та призначення ОСОБА_5 узгодженої сторонами міри покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 383 КК України та ч. 2 ст. 384 КК України.
Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без відбування реального покарання у вигляді позбавлення волі, та застосування до нього ст. 75 КК України, тобто - звільнення від відбування покарання з випробуванням, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Крім цього прокурор просив суд розглянути клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В клопотанні зазначив, що ОСОБА_5 обгрунтовно обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 383, ч. 2 ст. 384 КК України, за які покарання передбачене у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років. В ході судового розгляду сторона обвинувачення стверджує, що встановлено наявність ризиків передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. ст. 177 КПК України, зокрема переховуватись від суду, здійснювати незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив проти клопотання, ствердив, що важко хворіє, постійно лікується, у нього заплановано повторне оперативне втручання, тому просив суд не обирати йому запобіжний захід. Зазначив, що не мав наміру ухилятися від суду, а не з"являвся в судові засідання, оскільки хворів.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 ствердив, що обвинувачений підписав угоду про визнання винуватості, ризики передбачені ст. 177 КПК України не актуальні. Його підзахисний має важку хворобу, двох неповнолітніх дітей, інвалідність ІІІ групи, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до вступу вироку у законну силу.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, перевіривши доводи клопотання, суд вважає, за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Враховуючи те, що 06.03.2024 року між сторонами кримінального провадження була укладена угода про визнання винуватості, свідки у кримінальному провадженні відсутні, розгляд кримінального провадження завершено, суд приходить до висновку, що зважаючи на особу обвинуваченого, для забезпечення його процесуальної поведінки, до вступу вироку в законну силу обвинуваченому слід обрати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Долю речових доказів належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 124, 314, 373, 374, 475, ст. 615 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 06 березня 2024 року укладену між прокурором Володимирської окружної прокуратури Волинської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , у присутності захисника ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12020030080000114 від 28 квітня 2020 року.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 383, ч.2 ст. 384 КК України та призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 383 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;
- за ч. 2 ст. 384 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 3 (три) роки не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до п. п. 1, 2 , ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов'язки:
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.
Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили, обрати особисте зобов'язання, поклавши на нього обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Речові докази:
-два аудіозаписи (AUD-20200429-WA0010, AUD-20200429-WA0011) телефонних розмов - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Роз'яснити обвинуваченому про його обов'язок виконання умов угоди про визнання винуватості та передбачену ст. 389-1 КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.
Роз'яснити обвинуваченому про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду з клопотанням про скасування вироку (476 КПК України).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя ОСОБА_1