04 березня 2024 року
м. Київ
справа № 750/7250/22
провадження № 61-9145св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «ЖЕК- 10» Чернігівської міської ради,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2023 року в складі судді Логвіної Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 травня 2023 року в складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Онищенко О. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Комунального підприємства «ЖЕК-10» Чернігівської міської ради (далі - КП «ЖЕК-10») та просив зобов'язати «КП ЖЕК-10» відкрити окремі особові рахунки по нарахуванню та оплаті житлово-комунальних послуг та послуг на утримання будинку і прибудинкової території на кожного мешканця квартири АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 у розмірі 5/9 частин витрат та ОСОБА_2 в розмірі 4/9 частин витрат.
На обґрунтування позову зазначав, що він зареєстрований та фактично проживає в квартирі АДРЕСА_2 частин якої належать йому на праві власності. У вказаній квартирі також зареєстрований та проживає ОСОБА_2 , який є власником 4/9 частин квартири.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2021 року визначено порядок користування спірною квартирою шляхом виділення йому в користування житлової кімнати площею 17,5 кв. м з балконом, а ОСОБА_2 - житлової кімнати площею 11,7 кв. м. Інші приміщення залишені у спільному користуванні сторін.
Вони з ОСОБА_2 не можуть дійти згоди про порядок оплати комунальних послуг, відповідач не бере участь в їх оплаті, внаслідок цього виникла заборгованість по сплаті за опалення та інші послуги.
Спільного бюджету з ОСОБА_2 не веде, сторони розпоряджаються своїми коштами самостійно, по квартирі існує один особовий рахунок на оплату комунальних послуг та інших платежів на утримання квартири.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав докази на підтвердження звернення до житлової організації щодо поділу особового рахунку та отримання відмови, а також на підтвердження порушення КП «ЖЕК-10» його прав, свобод чи законних інтересів.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 травня 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Між ним та ОСОБА_2 постійно виникають непорозуміння щодо оплати комунальних послуг, незважаючи на це, ЖК «ЖЕК-10» по належній їм квартирі веде один особовий рахунок на оплату комунальних послуг.
Досудове врегулювання спору неможливе у зв'язку з існуванням протиріч як з другим співвласником квартири, так і з балансоутримувачем будинку КП «ЖЕК-10».
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Чернігова.
22 серпня 2023 року справа № 750/7250/22 надійшла до Верховного Суду.
КП «ЖЕК-10» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 належить на праві власності 5/9 частин, а ОСОБА_2 - 4/9 частин квартири АДРЕСА_1 . Сторони зареєстровані та проживають в ній.
На квартиру відкритий один особовий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки КП «ЖЕК-10» б/н від 21 жовтня 2021 року.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 грудня 2021 року встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділено у користування ОСОБА_1 житлову кімнату площею 17,5 кв .м з балконом, у користування ОСОБА_2 - житлову кімнату площею 11,7 кв. м. В загальному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено кухню 7,5 кв. м, вбиральню, 1,4 кв. м, ванну кімнату 2,6 кв. м, коридор 8,1 кв. м, вбудовану шафу 0,7 кв. м.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 вересня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за утримання житла за період з 01 листопада 2019 року по 31 липня 2022 року включно у сумі 16 433,21 грн та 992,40 грн на відшкодування судових витрат.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов'язує.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно зі статтею 66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізованого опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Відносини між споживачами у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Відповідно до пункту 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (в редакції, затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року №45) мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі) розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.
За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється:
за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря);
за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку;
за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).
Згідно з пунктом 13 Правил, спори, що виникають під час користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, розв'язуються шляхом проведення переговорів між учасниками спору або у судовому порядку.
Розподіл особового рахунку є можливим лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг.
Питання поділу особового рахунку вирішується шляхом звернення особи з відповідною заявою та документами на підтвердження права власності на частину квартири до житлово-експлуатаційної організації.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 751/1560/19.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що ОСОБА_1 не надав докази на підтвердження того, що він у встановленому законом порядку звертався до КП «ЖЕК-10» із заявою про поділ особового рахунку та отримав відмову, суди дійшли правильного висновку про передчасність його вимог та відмову у задоволенні позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного судузалишити без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 січня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко