вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"04" березня 2024 р. м. Рівне Справа №918/137/24
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Острозької міської ради Рівненської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія",
до Комунального некомерційного підприємства "Острозька центральна районна лікарня" Острозької міської ради Рівненської області
про визнання недійсним додаткових угод та стягнення 215 114,40 грн,
без виклику представників сторін,
У лютому 2024 року Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Острозької міської ради Рівненської області звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", у якому просить визнати недійсними додаткову угоду № 1 від 09.02.2021, додаткову угоду № 2 від 09.02.2021, додаткову угоду № 3 від 09.02.2021, додаткову угоду № 5 від 18.03.2021, додаткову угоду № 8 від 02.09.2021, додаткову угоду №9 від 08.09.2021, додаткову угоду № 10 від 13.09.2021, додаткову угоду № 11 від 17.09.2021, додаткову угоду № 12 від 21.09.2021, додаткову угоду № 13 від 28.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 11051-ВЦ від 30.12.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Острозька центральна районна лікарня" Острозької міської ради Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", а також стягнути кошти у розмірі 215 114,40 грн.
Ухвалою суду від 07.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.03.2024.
13.02.2024 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву, яке обґрунтоване тим, що розмір заявлених позовних вимог є значним, текстові матеріали об'ємними, а визнання дев'яти додаткових угод недійсними потребує багато часу для вивчення позовних матеріалів та залучення значного трудового ресурсу, зокрема спеціалістів фінансового, договірного, комерційного та правового напрямку.
Розглянувши клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подання відзиву, суд зазначає таке.
Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Пунктом 8 ч. 2 ст. 176 ГПК України врегульовано, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається строк для подання відзиву на позов.
За ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Як установлено судом, відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 07.02.2024, строк для подання відзиву закінчився 22.02.2024.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
За змістом наведеної норми за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
При цьому, оскільки у тих випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого ГПК України, суд також не може продовжити строк понад встановлений ГПК України строк.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справах "Walchli v. France", "ТОВ "Фріда" проти України"). Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має виходити з наведених відмінностей між поновленням та продовженням процесуальних строків, враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.
При цьому дискреційний характер повноважень суду щодо визнання конкретних причин пропуску процесуального строку поважними зумовлений необхідністю досягнення гнучкості в оцінці індивідуальних обставин справи. Доцільність віднесення вирішення вказаних питань саме до дискреційної сфери визнає й ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України». При цьому в окремих категоріях справ необхідною є підвищена ретельність суду при вирішенні такого питання, а також враховувати такі обставини, як: готовність заявника брати участь у процесуальних діях, утримування його від застосування прийомів затягування розгляду справи, використання ним усіх передбачених національним законодавством засобів для прискорення розгляду справи.
Ураховуючи обставини цієї справи, суд установив, що матеріали останньої є незначними, а розмір заявлених позовних вимог - невеликий. Також суд, вирішуючи питання про продовження процесуального строку, враховує, що вказані позови прокурора для відповідача стали вже типовими, відтак останній обізнаний з підставами та предметом заявлених позовних, його правова позиція у цій категорії справ відпрацьована, а відтак, на думку суду, попри запевнення відповідача, не потребує значного часу для підготовки.
Окрім того, суд враховує подальшу поведінку відповідача. Зокрема, 20.02.2024 останнім подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яке обґрунтоване, по суті, тим ж підставами, що й клопотання про продовження процесуального строку. Станом на дату проведення судового засідання, яке відбулося 04.03.2024 та на якому був присутній представник відповідача, відповідач так відзиву на позов не подав.
Отже, поведінка відповідача не свідчить про його готовність брати участь у процесуальних діях, утримуватися від застосування прийомів затягування розгляду справи, використовувати усі передбачені національним законодавством засоби для прискорення розгляду справи, а навпаки.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 6-8 ст. 119 ГПК України).
Керуючись ст. 118, 119, 234, 235 ГПК України, суд
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про продовження строку для подання відзиву відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 254-257 ГПК України.
Ухвала підписана 04.03.2024.
Суддя О.Андрійчук