номер провадження справи 26/14/23
29.02.2024 Справа № 908/1336/23(908/3640/23)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Приватного підприємства “Максфорт”, код ЄДРПОУ 40907474 (69068, м. Запоріжжя, вул. Академіка Ф.М. Муравченка, 5)
до відповідача - Приватного підприємства “Львівська фармацевтична компанія”, код ЄДРПОУ 40353823 (79017, м. Львів, вул. Зелена, 54, прим.2)
про визнання недійсним договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) №12032021 від 12.03.2021
в межах справи № 908/1336/23
про банкрутство - Приватного підприємства “Максфорт”, код ЄДРПОУ 40907474 (69068, м. Запоріжжя, вул. Академіка Ф.М. Муравченка, 5)
кредитор - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):
ВідповідачОСОБА_2 (в залі суду) - адвокат
Позивачне з'явився
До Господарського суду Запорізької області 08.12.2023 надійшла позовна заява Приватного підприємства “Максфорт” до відповідача - Приватного підприємства “Львівська фармацевтична компанія”, про визнання недійсним договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) №12032021 від 12.03.2021, для розгляду в межах справи № 908/1336/23 про банкрутство позивача.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.12.2023 справу №908/3640/23 розподілено судді Юлдашеву О.О.
Ухвалою суду від 26.12.2023 прийнято позовну заяву Приватного підприємства “Максфорт” до відповідача - Приватного підприємства “Львівська фармацевтична компанія”, про визнання недійсним договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) №12032021 від 12.03.2021, для розгляду в межах справи № 908/1336/23 про банкрутство позивача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви; постановлено озглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.01.2024 о/об 11-30 год.
Ухвалою від 23.01.2024 відкладено судове засідання на 06.02.2024р. о 10-15, в режимі відеоконференції; зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву, з одночасним його направленням позивачу.
У судовому засіданні 06.02.2024 судом оголошено перерву до 20.02.24 об 11-15.
До суду надійшли наступні документи:
- 06.02.24 відзив відповідача на позовну заяву;
- 19.02.24 заперечення відповідача по справі;
- 19.02.24 відповідь позивача на відзив відповідача.
Зазначені документи залучені судом до матеріалів справи.
У відповіді на відзив позивач просить суд призначити у справі судово-технічну експертизу.
Ухвалою суду від 20.02.24 справу № 908/1336/23(908/3640/23) постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, у підготовчому засіданні 20.02.2024; підготовче засідання у справі призначено на "29" лютого 2024 р. об 11:45, в режимі відеоконференції; зобов'язано відповідача надати суду письмові пояснення щодо клопотання позивача про призначення судової технічної експертизи; запропоновано відповідачу надати суду питання, роз'яснення яких, на його думку, потребує висновку експерта.
Позивач не направив свого представника у судове засідання 29.02.2024. Про час і місце розгляду справи, позивач повідомлений своєчасно та належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України, а й рішення Європейського суду з прав людини, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч.2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).
Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).
Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17 , від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, згідно усталеної судової практики Верховного Суду, з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини, відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
Згідно ч.4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи положення ст.ст. 7, 13, 14, 42-46 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з урахуванням того, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду заяви, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах (відзиві), а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для розгляду справи, суд вважає можливим здійснити розгляд позовної заяви за наявними матеріалами справи та за відсутності представника Відповідача, повідомленого належним чином про місце, дату та час судового розгляду справи.
Судом були здійснені всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність належно повідомленого про розгляд справи позивача, за наявними матеріалами справи та ухвалити судове рішення з метою дотримання розумного строку розгляду справи.
Суд, розглянувши клопотання позивача про призначення у справі судової технічної експертизи, зазначає про наступне.
У своєму клопотанні позивач просить суд поставити на вирішення експерта наступні питання: 1/ чи нанесено текст договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) №12032021 від 12.03.2021 у той час, яким датовано договір? Якщо ні, то зазначити коли, в який період було нанесено текст договору?
2/ чи нанесено відтиски печаток ПП «Максфорт» та ПП «Львівська фармацевтична компанія» у той час, яким датовано договір? Якщо ні, то зазначити коли, в який період було нанесено відтиски печаток в договорі?
3/ чи нанесено підписи представників ПП «Максфорт» та ПП «Львівська фармацевтична компанія» у той час, яким датовано договір? Якщо ні, то зазначити коли, в який період було нанесено підписи представників?
За приписами частин 1, 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами (згідно із ст. 73 ГПК України) є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 98 ГПК України). Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2). Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3). Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи (ч. 4). У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством (ч. 6). У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків (ч. 7). Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини (ч. 8).
Статтею 99 ГПК України унормовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері ін., ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не надано висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч. 1 вказаної статті). У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (ч. 2). При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза), (ч. 3 ст. 99). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч. 4). Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5). Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 6).
Відповідно до п.2 Постанови ПЛЕНУМ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Втім, обґрунтовуючи необхідність призначення експертизи Позивачем не надано належних та допустимих доказів для обґрунтування необхідності її призначення.
У позовній заяві не оспорюється дата підписання договору. Позивач не змінював ні предмет, ні підстави позову. Доводи про те, що « ОСОБА_3 ... мав можливість укласти будь - який договір з метою створення фіктивної кредиторської заборгованості ПП «Максфорт», що очевидно було ним зроблено» - зазначено у відповіді на відзив. Однак відповідь на відзив не є документом, яким можна доповнювати чи змінювати предмет чи підстави позову. Тобто, на теперішній час, з нинішнім предметом і підставами позову, з'ясування дати підписання договору не входить до предмету доказування у справі.
Оскільки позивач просить суд визнати договір недійсним, то тим самим позивач підтверджує, що спірний договір було укладено. За таких обставин є нелогічним, що позивач ставить під сумнів дату підписання договору.
Більшу частину позики за цим договором позивач отримав у той же день, коли договір було підписано, тобто ще 12 березня 2021 року, іншу частину отримав додатково 14 липня 2021 року. В платіжних дорученнях вказувалися реквізити цього договору. При частковому поверненні коштів у 2021 та 2023 роках, в платіжних документах від 09 та від 24 грудня 2021 року, 28 квітня та 09 червня 2023 року також вказувалися реквізити цього договору. Тому оспорювання позивачем дати підписання цього договору є безпідставним.
Отже, для того, щоб встановити, коли саме був підписаний договір, достатньо дослідити сам договір і платіжні документи від 12 березня, 14 липня, 09 та 24 грудня 2021 року, 28 квітня та 09 червня 2023 року. Спеціальні знання для цього не потрібні. З'ясування цього ж питання ще й у спосіб призначення експертизи призведе лише до штучного затягування розгляду справи та штучного збільшення розміру судових витрат.
Суд вважає, що Позивач не довів належними та допустимими доказами необхідність в призначені експертизи, не довів сумніви щодо складання Договору пізніше ніж датований сам Договір.
У підготовчому засіданні 29.02.2024. судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Випадків, що є підставами для відкладення підготовчого засідання та оголошення перерви у підготовчому засіданні, які передбачені ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлені.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства,ст.ст. 74, 185, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової технічної експертизи - відмовити.
2. Закрити підготовче провадження у справі № 908/1336/23(908/3640/23) з розгляду позовної заяви Приватного підприємства “Максфорт” до Приватного підприємства «Львівська фармацевтична компанія» про визнання недійсним договору про надання поворотної (зворотної) фінансової допомоги (позики) №12032021 від 12.03.2021.
3. Призначити справу до розгляду по суті на 19.03.2024 р. об 11:30 год, в режимі відеоконференції.
Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Запорізької області за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, 4.
Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.
Ухвалу складено та підписано-06.03.24.
Суддя О.О. Юлдашев