Справа № 736/2813/23 Головуючий у 1 інстанції Кутовий Ю. С.
Провадження № 33/4823/253/24
Категорія -
01 березня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі судді апеляційного суду Акуленко С.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2024 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого,
визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з нього на користь держави судовий збір в сумі 536 грн. 80 коп.
Судом встановлено, що 24.11.2023 року, близько 23 год. 24 хв. на автодорозі Корюківка-Сновськ ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Lexus RX 350», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «Драгер 3613», результат 1,92%о, а також не виконав законну вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу за допомогою спецсигналів та проблискових маячків червоного та синього кольору.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.9, 2.4 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 130, ч. 1 ст.122-2 КУпАП.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що він не був присутній в судовому засіданні суду 1 інстанції, а зазначення в постанові суду про протилежне є опискою. Також він вину не визнавав та з протоколами не погоджувався.
Вказує, що під час зупинки у нього були відсутні ознаки алкогольного сп'яніння, тому підстав для проведення освідування не було. На порушення вимог ст. 266 КУпАП йому не було надано право пройти освідування у медичному закладі, на чому він неодноразово наголошував. Такі порушення працівників поліції вказують на недійсність проведеного огляду.
Також посилається на безпідставність та незаконність зупинки транспортного засобу під його керуванням.
З відеозапису, наданого працівниками поліції, відсутні докази, які вказують на порушення ним вимог ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, так як працівники поліції не подавали звукових сигналів про зупинку.
ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. З рішення суду 1 інстанції повністю не погодився. Також просив застосувати до нього адміністративне стягнення без позбавлення права керування транспортними засобами.
Заслухавши апелянта, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Протоколами про адміністративне правопорушення встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням вимог п 2.9 ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Огляд водія проводився із застосуванням приладу Драгер, а так само не виконання законної вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу, що є порушенням п. 2.4 Правил дорожнього руху.
В судовому засіданні суду 1 інстанції ОСОБА_1 свою вину у скоєнні правопорушень визнав.
Обставини, зазначені в протоколах також узгоджуються із дослідженим судом відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, на якому відображені події, які відбувалися 24.11.2023 року за участю водія ОСОБА_1 .
З переглянутого відеозапису вбачається рух транспортного засобу, який поліцейські намагалися зупинити шляхом увімкнення спецсигналів та проблискових маячків червоного та синього кольору, переслідування поліцейським екіпажем цього автомобіля, тобто вимога про зупинку проігнорована водієм, який продовжує рух на автомобілі. Після зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та під час спілкування з працівниками поліції, водій погодився, що не виконав законну вимогу працівників поліції про зупинку, так як поспішав додому. Також працівники поліції виявили у водія ознаки алкогольного сп'яніння, запропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, на що він погодився. Проведення працівниками поліції огляду водія ОСОБА_1 здійснено з використанням спеціальних технічних засобів, результат огляду на стан алкогольного сп'яніння - 1,92%о. Проти вказаних обставин водій не заперечував та намагався домовитися з поліцейськими.
Даними тестування на алкоголь «Алкотест 6810», за результатами якого наявність алкоголю у ОСОБА_1 становить 1,92%о, тобто, він перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Таким чином суд першої інстанції цим доказам дав належну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Протоколи про адміністративне правопорушення складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735.
Твердження апелянта про неналежно проведений огляду на стан виявлення сп'яніння є безпідставними, оскільки такий проведений у спосіб та у порядок, визначений ст. 266 КУпАП та вище вказаною Інструкцією, на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, про що вказано в протоколі про адміністративне правопорушення.
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що апелянту роз'яснено процедуру проведення огляду на стан сп'яніння, тому працівниками поліції дотримано вимоги закону щодо засвідчення факту керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу.
Твердження апелянта про відсутність у нього ознак алкогольного сп'яніння спростовуються переглянутим відеозаписом, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 наявні ознаки такого сп'яніння, вони були повідомлені останньому та відповідають переліку, визначеному у Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735.
Що стосується доводів про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 , то вони є необґрунтованими, оскільки така причина була повідомлена особі і вона відповідає змісту ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на безпідставність відмови працівників поліції у проведенні освідування у медичній установі, так як водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у будь-який передбачений законом спосіб, в тому числі і у лікарні. Після проведення огляду працівниками поліції за допомогою приладу Драгер ОСОБА_1 не заперечував результат такого огляду, тому у цьому випадку у поліцейського відсутній обов'язок направити особу на огляд до закладу охорони здоров'я.
Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до вимог пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за №1306 від 10.10.2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.4 ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, окрім іншого, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Матеріалами справи встановлено, що судовий розгляд відбувся за участю ОСОБА_1 , який був присутній у судовому засіданні та особисто надавав пояснення. Будь-яких зауважень на протокол судового засідання щодо його неправильності або неповноти не подавав. Тому доводи апелянта про помилковість висновку суду про розгляд справи за його участю та визнання ним вини є необґрунтованими.
За санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті, тому суд 1 інстанції, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 130, ст.ст. 33 - 35, 36 КУпАП, обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк. В цьому випадку апеляційний суд позбавлений можливості задовольнити вимогу апелянта про призначення йому стягнення тільки у виді штрафу.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається.
За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону, і законних підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Корюківського районного суду Чернігівської області від 25 січня 2024 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяС. О. Акуленко