Справа № 749/1329/23 Головуючий у 1 інстанції Чигвінцев М. С.
Провадження № 33/4823/255/24
Категорія -
01 березня 2024 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд в складі судді апеляційного суду Акуленко С.О., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Бородухи М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2024 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше, протягом року, притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнуто з нього на користь держави 536,80 грн судового збору.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.12.2023 року, близько 20-18 год. в м. Сновськ по вул. Незалежності, Корюківського району Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керувати таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що нещодавно він пройшов навчання на курсах водія, здав теоретичний іспит, до здачі практичного іспиту його не допустили, так як у судовому порядку його позбавлено права керування транспортними засобами, хоча до цього у нього такого права взагалі не було.
Вказує, що у даній справі судовий розгляд відбувся у його відсутність, без належного повідомлення про день та час розгляду справи, що є порушенням права на захист.
Звертає увагу, що допущене ним порушення Правил дорожнього руху автоматично не складає небезпеку ні для учасників дорожнього руху, ні для громадян, ні для суспільства, ні для держави, не завдає нікому шкоди та має формальний характер, а стягнення у виді величезного строку позбавлення права керування транспортними засобами негативно впливає на його життя, так як він є особою молодого віку та вжив необхідних заходів для отримання права керування транспортними засобами, свідомо став на шлях виправлення. Такі обставини свідчать про малозначність проступку.
Посилаючись на положення ст. 24 КУпАП апелянт вважає, що позбавити права керування транспортним засобом можна виключно громадянина, якому таке право надане, тобто, норма частини 5 статті 126 КУпАП містить у собі за певних обставин юридичну колізію.
Крім того, докази у даній справі є недопустимими, так як отримані не у спосіб, передбачений законом, оскільки водій не порушував Правил дорожнього руху, а відтак право на пред'явлення, перевірку документів у поліцейських не виникало.
Оскарживши постанову суду поза строком апеляційного оскарження, просить поновити пропущений процесуальний строк, визнавши причини пропуску поважними.
ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду повідомив, що керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом. На даний час проходить навчання в автошколі, йому залишилось здати практичний іспит.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник-адвокат Бородуха М.М. підтримав апеляційну скаргу та показав, що судовий розгляд справи відбувся у відсутність ОСОБА_1 , який належним чином не був повідомлений про день та час її розгляду. Крім того, у нього немає права керування транспортними засобами, тому його неможна позбавити такого права.
Заслухавши пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Наведені апелянтом доводи щодо підстав для поновлення апеляційного строку є переконливими та з метою забезпечення апеляційного оскарження судового рішення, суд вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення апеляційного строку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Протоколом про адміністративне правопорушення встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, не маючи права керування даним видом транспорту, що є порушенням вимог п. 2.1 «а» ПДР.
Обставини, зазначені в протоколі також узгоджуються із дослідженим судом відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, на якому відображені події, які відбувалися 03.12.2023 року за участю водія ОСОБА_1 .
З переглянутого відеозапису встановлено, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. Під час спілкування працівника поліції із водієм, останній підтвердив факт керування транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом. Вказані обставини він не заперечував. Також водій повідомив, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Крім того, будь-яких зауважень на дії працівників поліції водій не висловлював.
Факт скоєння вказаного адміністративного правопорушення також підтверджується інформацією, що міститься у довідці ВП №2 Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області, якою встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
За інформацією, яка міститься у довідці СРПП ВП №2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області, встановлено, що відповідно наявних комп'ютерних даних, ОСОБА_1 посвідчення водія не видавалось.
Таким чином суд першої інстанції цим доказам дав належну оцінку і вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Що стосується доводів апелянта про відсутність підстав для пред'явлення та перевірки документів, то вони є необґрунтованими, так як у цьому випадку працівники поліції діяли у спосіб та порядку, передбаченому Законом України «Про Національну поліцію».
Посилання апелянта на розгляд справи з порушенням вимог ст. 268 КУпАП, без належного його повідомлення про день та час розгляду справи, не заслуговують на увагу виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, тому в цьому випадку суд 1 інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, присутність якого не є обов'язковою.
Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тому порушень законних прав особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності по даній справі, передбачених ст.268 КУпАП, судом допущено не було.
Слід зазначити, що пункт 1.3 ПДР зобов'язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Частина 5 ст. 126 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, серед іншого, за повторне протягом року керування транспортним засобом, не маючи права керування такими транспортними засобами.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, та вони повністю відповідають фактичним обставинам справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, з врахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступені його вини.
Водночас, відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія не виключає можливість застосування до нього такого стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами (Постанова Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 року у справі № 702/301/20).
Крім того, норми чинного КУпАП не встановлюють будь-яких обмежень щодо накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керування транспортними засобами.
При цьому санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативною стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР; дискреційні повноваження суду згідно з цією нормою поширюються виключно на визначення строку позбавлення права керування та вилучення транспортного засобу.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статті КУпАП, і полягає у забороні керування транспортними засобами.
Позбавлення права керування транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого стягнення, передбаченій ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, викладені в апеляційній скарзі доводи про неможливість накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є безпідставними.
Що стосується доводів апеляційної скарги про закриття провадження у справі у зв'язку з малозначністю скоєного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, то вони не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності обмежитись усним зауваженням. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених, серед іншого, ч. 5 ст. 126 КУпАП. Тобто, законодавець чітко визначив, що особи, які визнані винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого, у тому числі ч. 5 ст. 126 КУпАП, з огляду на суспільну небезпечність таких правопорушень та посилення відповідальності за їх вчинення, не можуть бути звільнені від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 визнаний винуватим саме за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, а тому у суду апеляційної інстанції немає процесуальної можливості звільнити його від адміністративної відповідальності відповідно до вимог ст. 22 КУпАП.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається.
За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону, і законних підстав для її скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 04 січня 2024 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяС. О. Акуленко