05 березня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 676/7760/23
Провадження № 33/4820/175/24
Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому з участю секретаря Мельничук К.С., захисника Ейбатова З.М., апеляційну скаргу захисника Ейбатова З.М. на постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , непрацюючого,
визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.
За постановою суду водій ОСОБА_1 01 листопада 2023 року о 13 год. 46 хв. по вул. Центральна, 16 в с. Залісся Перше Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, керував автомобілем марки “Hyndaі Santa FE”, іноземна реєстрація, в стані алкогольного сп'яніння. Стан сп'яніння зафіксовано за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810» тест № 531, проба позитивна 1,37 проміле. Від подальшого проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі МОЗ, водій відмовився під відеозапис. Своїми діями, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Ейбатов З.М. просить постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року скасувати та закрити провадження у справі стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адімністративного правопорушення.
Вважає, що зазначена постанова прийнята з порушення норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.
Апелянт стверджує, що 01.11.2023 року ОСОБА_1 припаркував свій автомобіль на вулиці, після чого перебував в гостях у друзів, де вживав алкогольні напої. Пізніше він пішов до автомобіля забрати особисті речі, оскільки планував залишитися в друзів з ночівлею, так як вживав алкогольні напої та не може їхати за кермом. При цьому, він не заводив двигун та не здійснював рух на автомобілі, а вийшовши з машини, стояв поруч із своїм автомобілем та чекав поки звідти вийдуть і його друзі. В той момент під'їхало авто патрульної поліції, які в подальшому вимагали відповідних документів, оскільки авто ОСОБА_1 на іноземній реєстрації.
Дані факти а також факт того, що дружина друга пішла до будинку за барсеткою з документами, оскільки ОСОБА_1 залишив її в будинку, підтверджуються відео наявними в матеріалах справи.
Зазначає, що матеріалах справи відсутні докази моменту зупинки транспортного засобу, докази керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 та докази перебування в русі транспортного засобу, а також відсутні підстави зупинки транспортного засобу поліцейськими.
Окрім цього, апелянт зауважує, що працівниками поліції було порушено порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 оскільки вони належним чином не поінформували його про порядок застосування спеціального технічного засобу Драгер. Окрім цього перед проходженням тесту одноразовий муштук не був розпакований з герметичної упаковки, а був взятий з кейсу Драгера з відсіку де знаходились вже кілька розпакованих мундштуків. За таких обставин неможливо переконатись, що він не використовувався раніше іншими особами та не мав на собі слідів речовин алкоголю.
Також апелянт звертає увагу на допущені помилки при складання поліцейськими письмових документів, а саме: в протоколі не вказано за допомогою якого саме спецзасобу «ДРАГЕР» проводився огляд, відсутні відомості про технічний засіб, за допомогою якого здійснено запис, не вказано, які саме докази поліцейські оформили на підтвердження вини ОСОБА_1 .
Дані в протоколі та в акті огляду відрізняються, а саме відповідно до протоколу в ОСОБА_1 виявлений різкий запах алкоголю з порожнини рота, а в акті огляду ще і порушення координації рухів. На відеозаписах взагалі не вбачається моменту, коли працівники поліції виявили якісь ознаки сп'яніння, як і не вбачається того, що якісь ознаки були повідомлені ОСОБА_1 .
Зазначає на розбіжності в частині зазначення різної адреси АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 в протоколі про адміністративне правопорушення та роздруківці тесту “Драгер”, а також в зазначенні ПІБ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду на стан сп'яніння ( ОСОБА_1 та ОСОБА_1 .
Крім того, розписка про роз'яснення прав і обов'язків є незрозумілим документом, оскільки як вбачається із відеозапису, ніякі права ОСОБА_1 працівниками поліції роз'яснено не було.
Вказує, що відеозапис, наявний в матеріалах справи є не безперервним, відсутні певні часові проміжки подій, які могли мати важливе значення для справи.
Просить врахувати, що ОСОБА_1 не заперечував багатьох порушень з боку поліції, оскільки він не є особою зі спеціальними знаннями, а поліцейські належним чином не пояснили йому порядок дій, а тому відсутність заперечень не означає відсутність порушень, що має бути визначальним фактором для суду при розгляді справи.
Наголошує і апелянт на тому, що пояснення поліцейського Зелінського А.О., надані в суді першої інстанції, не можуть прийматись судом як належні та допустимі докази.
Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного перегляду справи захисник Ейбатов З.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Мотиви суду
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 130 ч. 1 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Хоча ОСОБА_1 винним себе не визнав, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених судом першої інстанції. Зокрема відомостями із:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №304390 від 01.11.2023 року, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 01 листопада 2023 року о 13 год. 46 хв. по вул. Центральна, 16 в с. Залісся Перше Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, керував автомобілем марки “Hyndaі Santa FE”, іноземна реєстрація, в стані алкогольного сп'яніння. Стан сп'яніння зафіксовано за допомогою приладу «Drager Alcotest 6810» тест № 531, проба позитивна 1,37 проміле. Від подальшого проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в найближчому закладі МОЗ, водій відмовився під відеозапис. Своїми діями, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП (а.с.1);
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння було проведено на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6810», у зв'язку із виявленням у нього ознак алкогольного сп'яніння (порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота), результат огляду - проба позитивна 1,37 проміле (а.с.2);
- роздруківки тесту «Drager Alcotest 6810», згідно якої результат тесту на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 позитивний - 1,37 проміле (а.с.3);
- відеозаписів з нагрудних камер відеоспостережень працівників поліції, на яких зафіксовано факт проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу “Drager Alcotest” з результатом тесту - 1,37 проміле (а.с.4,5,6).
Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
За результатами апеляційного перегляду провадження суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, є надуманими, і спростовуються наведеними доказами.
Твердження апелянта про те, що поліцейські безпідставно зупинили ОСОБА_1 спростовується відеозаписом з нагрудних бодікамер поліцейських, з якого вбачається, що працівники поліції повідомили його про причину зупинки транспортного засобу, що була пов'язана з іноземною реєстрацією автомобілі, запропонували надати відповідні документи.
Переглядом відеозапису доданого до протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що при оформленні матеріалів та проходженні огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 погоджується і з оголошеною поліцейськими підставою зупинки транспортного засобу та не заперечує факту керування ним автомобілем марки “Hyndaі Santa FE”, пропонує працівникам поліції «зробити по нормальному».
Виходячи з наведеного, твердження захисника про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, апеляційний суд відкидає, оскільки вони спростовуються наведеними доказами та вважає такі твердження обумовленими позицією захисту ОСОБА_1 від висунутого обвинувачення у вчинені адміністративного правопорушення.
Доводи про те, що працівник поліції вставив у алкотестер «DRAGER» вже розпаковану трубку з певним залишком алкоголю, апеляційний суд також вважає безпідставними, оскільки з відеозапису чітко вбачається, що працівник поліції показує останньому належно упакований муштук зі словами: «перевірте на цілісність» та розпаковує його у присутності ОСОБА_1 .
Апеляційний суд відкидає апеляційні твердження захисту про те, що відеозапис, який міститься в матеріалах провадження не є безперервним тому є недопустими доказом. Даний відеозапис сумнівів у суду щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації чи фабрикації. Дійсно на оптичному диску із записом події є декілька відеофайлів, однак вони вилучені із відеореєстратора поліцейського автомобіля та нагрудних камер працівників поліції під час фіксації правопорушення, які є безперервними. Отже, це не може бути один безперервний відео файл, як вважає сторона захисту.
Суд вважає, що на відеозаписі достатньо повно відображені обставини які передували складанню протоколу, обставини проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, а також відображені обставини, складання адміністративного матеріалу, які дають чітке уявлення про зафіксовані на відеозаписі події. Відомостей, зафіксованих на відеозаписі, долученому до протоколу про адмініністративне правопорушення достатньо для встановлення обставин оформлення таких матеріалів та доведення вини ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні.
Отже, наявний відеозапис події є належним та допустимим доказом у справі. Відповідно місцевий суд обґрунтовано поклав такий в основу доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис події, апеляційний суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Отже, не зазначення технічних характеристик технічних засобів, за допомогою яких формується відеозапис з місця події, який додається до протоколу про адміністративне правопорушення не є обов'язковою вимогою при його складанні.
Посилання на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду різняться ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає такими, що не впливають на фактичні обставини адміністративного правопорушення, визначені у протоколі, складеному щодо ОСОБА_1 , оскільки ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені у нього відповідають положенням та вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.15 року № 1452/735. Об'єктивність ознак алкогольного сп'яніння, різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів не викликає у суду сумніву, оскільки такі ознаки встановлюються працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу, підстав для спростування таких обставин, апеляційна скарга захисту не містить.
Що стосується розбіжностей в частині зазначення різної адреси в протоколі про адміністративне правопорушення та роздруківці тесту “Драгер” (вул. Центральна, 15 та вул. Центральна, 16), а також в зазначенні ПІБ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду на стан сп'яніння ( ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ), то апеляційний суд вважає, що зазначені дані є очевидною опискою, і не спростовують факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом за обставин вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення. Прізвище, ім'я по батькові в протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року ОСОБА_1 , відповідає паспортним даним особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вказано вірно. Доводи захисту в частині того, що матеріали провадження не містять відомостей про модель алкотестеру Драгер також спростовуються матеріалами справи, з яких виходить, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу проводився за допомогою алкотетеру «Драгер Алкотест 6810» АRBL, що вбачається зі змісту акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений в порядку ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться на відеозаписах. Порушень вимог ст.256 КУпАП не встановлено, а відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі обставин, судом не встановлено.
Апеляційний суд не вбачає підстав для закриття провадження щодо ОСОБА_1 через відсутність на відеозаписі події відомостей про роз'яснення ОСОБА_1 працівниками поліції його прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Суд виходить з того, що в процесі судового розгляду та апеляційного перегляду провадження ОСОБА_1 були повністю забезпечені та відновлені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, в тому числі право користуватися допомогою захисника, давати пояснення, подавати та досліджувати докази, задавати питання свідкам та отримати на них відповіді, тощо. ОСОБА_1 скористався послугами захисника, який приймав участь у судовому розгляді провадження, надав суду письмові заперечення проти висунутого звинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, здійснював свій захист на належному рівні.
Апеляційний суд погоджується з доводами сторони захисту про те, що пояснення поліцейського Зелінського А.О., надані в суді першої інстанції, не можуть прийматись судом як належні та допустимі докази, оскільки працівник поліції є особою зацікавленою в результаті розгляду провадження. З матеріалів провадження вбачається, що поліцейський Кам'янець-Подільського РУП ГУНП в Хмельницькій області Зелінський А.О. є посадовою особою, мав безпосереднє відношення до оформлення матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, складав протокол про адміністративне правопорушення щодо нього, має суб'єктивне, сформоване ставлення до обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення, як посадова особа уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, тому пояснення ОСОБА_2 в суді об'єктивно не можна вважати поясненнями свідка в розумінні ст. 272 КУпАП.
Проте, визнання таких показань недопустимими не впливає на ухвалення іншого процесуального рішення по справі, оскільки вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні підтверджується іншими доказами що містяться в матеріалах провадження, які були досліджені судом, піддані аналізу та покладені в основу постанови суду.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Отже, судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст. 130 ч. 1 КУпАПу виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає особі правопорушника.
З врахуванням викладеного, суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Ейбатова З.М. залишити без задоволення.
Постанову Кам'янець - Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: