06 березня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/2877/23
Провадження № 22-ц/4820/479/24
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2023 року, суддя Заворотна О.Л., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
В січні 2023 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову вказала, що 22.02.2020 року, приблизно о 20 год. 16 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «DODGE Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимог п.п. 2.3 б), 18.1 ПДР України, поблизу будинку №42 по вул. Шевченка в м. Хмельницькому, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість, не надав переваги їй в русі, як пішоходу, яка переходила проїжджу частину дороги зліва на право відносно руху автомобіля, та здійснив на неї наїзд, внаслідок чого позивачка отримала тілесні ушкодження.
Після дорожньо-транспортної пригоди вона звернулася до травмпункту Хмельницької міської лікарні, проходила лікування в неврологічному відділенні Хмельницької міської лікарні, лікувалась амбулаторно та стаціонарно, внаслідок чого понесла витрати на лікування на суму 23277,34 грн.
До настання дорожньо-транспортної пригоди та до цього часу вона працює продавцем у магазині «Авангард», який розташований поблизу стадіону «Поділля». Оскільки внаслідок ДТП вона не могла самостійно ходити, тому користувалася послугами таксі 777777 приватного підприємця ОСОБА_3 для поїздок на роботу, медичні обстеження та процедури, у зв'язку з чим витратила 19397 грн.
Їй також завдано моральної шкоди, розмір якої нею оцінено в 100000 грн.
Крім того, вона зазнала витрат на правову допомогу в розмірі 10000 грн., які вона також просила стягнути з відповідача.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.12.2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 40000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи позов частково, суд зауважив, що ОСОБА_2 просила суд відшкодувати їй витрати на лікування. В той же час, відповідно до страхових актів від 08.02.2023 року, 24.07.2023 року, 15.11.2023 року, позивачу виплачено страхове відшкодування ПрАТ «СК «АСКО-Донбас Північний» на загальну суму 197809,86 грн., а додаткове відшкодування за рахунок відповідача суперечитиме меті інституту страхування.
Зі змісту доданих позивачем списку поїздок неможливо встановити, хто саме користувався послугами таксі і з якою метою, хто проводив їх оплат тощо.
При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував характер та обсяг страждань (фізичних та душевних) позивача, стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд розглянув справу формально та не врахував його доводів про те, що під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності у справі №686/16005/20, суд не вирішував питання його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Позивач не вказала, які саме тілесні ушкодження їй було заподіяно внаслідок контакту її тіла з автомобілем, натомість, із матеріалів адміністративної справи вбачається, що безпосереднього контакту автомобіля «DODGE Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , та пішоходом ОСОБА_2 , не було.
Позивачка не надала суду відповідних медичних документів, на підтвердження у неї тілесних ушкоджень, які б знаходяться в прямому причинному зв'язку з тими обставинами, на які вона посилається.
Судом було невірно оцінено показання свідка ОСОБА_4 , оскільки остання чітко повідомила, що контакту автомобіля з ОСОБА_2 не було.
Розгляд справи апеляційним судом проведено без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 22.02.2020 року, приблизно о 20 год. 16 хв., в порушення вимог п.п.2.3(б), 18.1 ПДР України, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «DODGE Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , поблизу будинку №42 по вул. Шевченка в м. Хмельницькому, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість, не надав переваги в русі пішоходу ОСОБА_2 , яка рухалася по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно руху автобуса, внаслідок чого здійснив наїзд на неї. В результаті ДТП ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02.07.2020 року у справі №686/16005/20, провадження про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.ст. 124, 122-4 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «DODGE Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована ПрАТ «СК «АСКО-Донбас Північний», згідно з полісом №АО 004406310, з лімітом відповідальності за шкоду життю та здоров'ю 260000 грн.
З відеозапису події, яка відбулася 22.02.2020 року, вбачається що транспортний засіб «DODGE Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись поблизу будинку №42, по вул. Шевченка м. Хмельницького, не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, не надав переваги в русі пішоходу ОСОБА_2 .
Згідно із випискою з медичної карти ОСОБА_2 , остання перебувала на стаціонарному лікування в період з 24.02.2020 року по 06.03.2020 року, в тому числі у зв'язку із ушкодженням медіального меніску лівого колінного суглобу. 24.02.2020 року зверталася до травматологічного центру Хмельницької міської лікарні щодо пошкодження лівого колінного суглобу.
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.
Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема, у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку із ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Задовольняючи позов частково, суд обґрунтовано виходив з того, що враховуючи обставини справи та надані для оцінки сторонами докази, відповідачем не спростовано факту заподіяння позивачу шкоди внаслідок зіткнення з транспортним засобом.
Суд першої інстанції, встановивши обставини справи та дослідивши надані на підтвердження відповідних обставин докази, з урахуванням принципів розумності та справедливості, з урахуванням заподіяння позивачу болю, стресу, зміни укладу та ритму її життя та тривалого розладу здоров'я, дійшов правильного висновку про необхідність відшкодування завданої позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача, обґрунтовано визначивши її розмір у 40000 грн.
ОСОБА_1 , заперечуючи проти позову, послався на ту обставину, що рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не приймалось, а безпосереднього контакту автомобіля «DODGE Sprinter», д.н.з. НОМЕР_1 , під його керуванням, та пішоходом ОСОБА_2 , не було.
У постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року в справі №910/18319/16; від 16.04.2019 року в справі №927/623/18 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
У постанові Верховного Суду від 04.03.2020 року в справі №641/2795/16-ц (провадження №61-20728св19) зазначено, що не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.
Апелянт, стверджуючи про недоведеність факту заподіяння ним тілесних ушкоджень позивачу, необґрунтовано вважав, що не притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, а також не встановлення його вини при розгляді адміністративної справи, свідчить про недоведеність завдання ним шкоди.
Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливе за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення, закриття з відповідної підстави не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №465/674/19).
Судом першої інстанції було правильно надано оцінку наявним у справі доказам, застосовано норми матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова