61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649
05.03.2024 Справа № 910/1091/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при секретарі судового засідання (помічнику судді за дорученням) Гайдук Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за заявою Приватного акціонерного товариства "ГРЕТА" (код ЄДРПОУ 00153488, місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Чайковського, 1)
про забезпечення доказів у справі
за позовом Приватного акціонерного товариства "ГРЕТА" (код ЄДРПОУ 00153488, місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Чайковського, 1)
до відповідача-1: Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30)
до відповідача-2: Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Горбурова Кирила Євгеновича (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Полтавська, 10, оф. 327)
про визнання недійсним рішення, визнання відсутнім права та визнання недійсними рішень про державну реєстрацію
учасники справи не з?явились
На адресу Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи № 910/1091/24 за позовом Приватного акціонерного товариства "ГРЕТА" до Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (відповідач-1) та Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Горбурова Кирила Євгеновича (відповідач-2) про визнання недійсним рішення, визнання відсутнім права та визнання недійсними рішень про державну реєстрацію, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 31.01.2024 про передачу матеріалів на розгляд за виключною підсудністю (вх.№ 1456/24 від 20.02.2024).
Одночасно із пред'явленням позовної заяви Приватним акціонерним товариством "ГРЕТА" подано заяву про забезпечення доказів (у порядку ст. 110 ГПК України).
В даній заяві позивач просить забезпечити докази шляхом заборони АТ "ТАСКОМБАНК" здійснювати будь-які дії (демонтаж, ремонт, вивезення, пересування, розмір, зняття вузлів, деталей, переробка) відносно:
- нежитлових приміщень, загальною площею 169,5 кв.м., розташованих за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Чайковського, 10;
- нежитлових будівель та споруд, загальною площею 51820,60 кв.м., розташованих за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Чайковського, 1;
- земельної ділянки, загальною площею 7,7345 га, кадастровий номер 1411700000:00:002:0495, цільове призначення: землі промисловості, для обслуговування території заводу за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Чайковського, 1;
- нежитлових будівель та споруд, загальною площею 5196,40 кв.м., розташованих за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Хмельницького Б., 32;
- земельної ділянки, загальною площею 2,2317 га, кадастровий номер 1422481500:01:000:0015, цільове призначення: для обслуговування допоміжного цеху за адресою: Донецька область, Костянтинівський район, Білокузьминівська сільська рада;
- 1170 позицій рухомого майна згідно переліку.
Ухвалою суду від 21.02.2024 прийнято до розгляду заяву Приватного акціонерного товариства "ГРЕТА" про забезпечення доказів; судове засідання призначено на 05.03.2024; встановлено відповідачам строк до 29.02.2024 для подачі суду всіх пояснень тощо, що стосуються заяви про забезпечення доказів, з дотриманням статті 42 ГПК України.
В судове засідання 05.03.2024 учасники справи не з?явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені шляхом надсилання ухвали суду від 21.02.2024 до особистих кабінетів в підсистемі «Електронний суд» (позивачу та відповідачу-1), а також засобами поштового зв?язку з повідомленням про вручення (відповідачу-2).
05.03.2024 через підсистему “Електронний суд” від Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" надійшли заперечення на заяву про забезпечення доказів (вх.№ 07-07/2082/24), одночасно в ній відповідач-1 просив продовжити йому процесуальний строк на подачу цих заперечень на підставі ст. 119 ГПК України. До заперечень додано документи згідно переліку.
На дату судового засідання відповідач-2 не надав суду будь-яких заяв чи пояснень, що стосуються заяви про забезпечення доказів, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.
Всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень офіційного веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є відкритими для безоплатного цілодобового доступу відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень".
На переконання суду, ним вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення учасників справи про її рух, дату, час та місце розгляду справи. Відтак, учасники даної справи вважаються повідомленими про судове засідання належним чином.
З огляду на обставини, пов'язані з військовою агресією Російської Федерації, у тому числі введенням воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його неодноразове продовження відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними Законами України, що триває до 13.05.2024, відповідно, продовжено особливий режим роботи Господарського суду Донецької області, запроваджений розпорядчими актами керівництва суду (наказ від 28.02.2022 № 20, розпорядження від 15.04.2022 № 9-р та рішення зборів суддів Господарського суду Донецької області №2 від 13.06.2022, розпорядження від 25.05.2023 № 6-р «Про організацію роботи Господарського суду Донецької області»), справа розглядається у розумний строк та у відсутність представників сторін, за наявними матеріалами.
Щодо клопотання відповідача-1 про продовження йому процесуального строку на подачу заперечень на підставі ст. 119 ГПК України, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Статтею 113 ГПК України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Ухвалою суду від 21.02.2024 встановлено відповідачам строк до 29.02.2024 для подачі суду всіх пояснень тощо, що стосуються заяви про забезпечення доказів.
Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. (ч. 1 ст. 119 ГПК України).
За приписами частин 2, 3 статті 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Як встановлено, відповідачем-1 заперечення на заяву про забезпечення доказів, в яких викладено клопотання про продовження процесуального строку на подачу цих заперечень, подано 05.03.2024 через підсистему “Електронний суд” (вх.№ 07-07/2082/24), тобто після закінчення встановленого строку.
За приписами чинного процесуального законодавства продовженню підлягає лише строк, який не пропущено.
Таким чином, клопотання відповідача-1 про продовження строку на подачу заперечень задоволенню не підлягає, а подані 05.03.2024 через підсистему “Електронний суд” заперечення на заяву про забезпечення доказів (вх.№ 07-07/2082/24) суд залишає без розгляду згідно ч. 2 ст. 118 ГПК України.
Розглянувши у судовому засіданні заяву б/н від 29.01.2024 Приватного акціонерного товариства "ГРЕТА" про забезпечення доказів у справі (вх № 1564/20 від 20.02.2024), суд виходить з наступного.
У відповідності до вимог статті 110 ГПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу.
Зі змісту наведених норм слідує, що суд забезпечує докази за наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Метою такого процесуального інституту, як забезпечення доказів, є допомога особам, котрі беруть участь у справі, одержати для подання до суду докази, отримання яких у майбутньому може стати неможливим або ускладненим. Забезпечення доказів спрямоване на недопущення їх знищення чи втрати. При цьому такі докази мають існувати на момент подання заяви про забезпечення доказів, і особа, яка подає відповідну заяву, повинна вказати на обставини, що можуть свідчити про те, що в майбутньому певний доказ може бути втрачений, або його стане складніше подати.
Отже, забезпечення доказів - це механізм збору доказів, що гарантує збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі. При цьому, збереження доказів зумовлене існуванням обставин, які свідчать про можливу втрату таких доказів або ускладнення чи неможливість їх подання.
Заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу, призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з'ясування обставин у справі.
Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, це насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому і ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Близький за змістом правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/845/18, від 09.10.2019 у справі №9901/385/19.
При цьому, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 1, 2 статті 73 ГПК України).
Приписами частини 1 статті 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 93 ГПК України, речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїм існуванням, своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дозволяють встановити обставини, що мають значення для справи.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина 1, 2 статті 80 ГПК України).
Згідно із ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Узагальнюючи вищевикладене слід зазначити, що обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що ним здійснюються дії по альтернативній оцінці майна, а демонтаж та вивіз майна, що ніби готується відповідачем-1, може унеможливити проведення призначеної судової експертизи.
Тобто на підставі викладеного обґрунтування позивач хоче заборонити відповідачу-1 зокрема демонтувати, знімати, вивозити, тощо будь-яке рухоме майно, що призведе, на його думку, до унеможливлення проведення відповідної судової експертизи.
Проте суд зазначає, що на даний момент в даній справі питання щодо призначення судової експертизи не вирішувалось, відповідних клопотань в матеріалах справи не міститься, рівно як і доказів вжиття позивачем заходів по альтернативній оцінці майна.
З наданих позивачем доказів не вбачається, що відповідач-1 має намір унеможливити останньому скористатись своїм правом на проведення експертизи.
Предметом спору у цій справі, за змістом позовної заяви, є визнання недійсним рішення АТ «ТАСКОМБАНК» про набуття предмету іпотеки (застави) за договорами згідно переліку, визнання відсутім права АТ «ТАСКОМБАНК» на прийняття ним у власність рухомого та нерухомого майна ПрАТ «ГРЕТА», яке є предметом договорів, посвідчених Радіоновим Ю.В. приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Донецької області згідно переліку та визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, приватного нотаріус Київського міського нотаріального округа Горбурова Кирила Євгеновича з індексними номерами згідно переліку.
В даній справі визначене у заяві про забезпечення доказів майно не є доказом, а доказом, згідно предмету позову, є документи, які підтверджують право на це майно, зокрема договори, відповідні витяги, рішення тощо, а власне майно і є предметом спору у цій справі.
Позивач не вказує на необхідність дослідження судом будь-яких речових доказів як то будівлі чи обладнання. У заяві про забезпечення доказів не наведено обставин, які мають бути підтверджені такими доказами.
Тобто, за висновком суду, подана позивачем заява про забезпечення доказів не містить достатніх обґрунтувань та доказів на підтвердження викладеного.
Поряд з цим твердження позивача, що демонтаж та вивезення майна з території підприємства унеможливить доступ до такого майна, суд розцінює як припущення, що не підтверджується відповідними доказами або іншими доводами.
В порушення наведених вище норм процесуального законодавства, заявник не навів суду наявності достатніх підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Суд також вважає, що наведені вимоги у заяві про забезпечення доказів не стосуються і не пов?язані із питанням забезпечення доказів у розумінні приписів статті 110 ГПК України, а майно, про заборону вчинення дій щодо якого просить заявник, не є доказом, як помилково вважає останній, а є предметом спору.
Вимога заявника про заборону іншій стороні (відповідачу-1) вчиняти певні дії, не пов'язана і не стосується встановленого законом процесуального механізму отримання доказів, передбачених статтею 73 ГПК України.
Водночас, суд зазначає, що подана заява про забезпечення доказів за своєю суттю є заявою про забезпечення позову. Забезпечення доказів не прирівнюється до забезпечення позову.
Звернувшись з заявою про забезпечення доказів, позивач не довів достатніх для вжиття заходів забезпечення доказів обставин, які б вказували на необхідність забезпечення доказів, тому відповідна заява задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 110, 111, 112, 118, 119, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Клопотання Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" про продовження строку на подачу заперечень - відхилити, а подані 05.03.2024 через підсистему “Електронний суд” заперечення на заяву про забезпечення доказів (вх.№ 07-07/2082/24) - залишити без розгляду.
В задоволенні заяви б/н від 29.01.2024 Приватного акціонерного товариства "ГРЕТА" про забезпечення доказів у справі (вх.№ 1564/20 від 20.02.2024) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 05.03.2024 та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Н.В. Величко