29 лютого 2024 року м.Суми
Справа №591/8043/15-ц
Номер провадження 22-ц/816/73/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
сторони:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бубели Андрія Миколайовича
на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 лютого 2016 року, в складі судді Кривцової Г.В., ухвалене у м. Суми,
16 листопада 2015 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги мотивовано тим, що 18 липня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №256, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 57900 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за договором про іпотечний кредит між банком та ОСОБА_1 , було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, та між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Рішенням суду від 25 червня 2011 року було звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру в рахунок погашення заборгованості за договором іпотечного кредиту в розмірі 65 698,15 доларів США та про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Рішенням суду від 04 липня 2012 року з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за донарахованими відсотками в розмірі 5810,85 доларів США. Від реалізації іпотечного майна в рахунок погашення заборгованості позивачу було перераховано кошти в сумі 218606,32 грн., тобто було погашено тіло кредиту у розмірі 17970,10 доларів США та відсотки за користування кредитом у розмірі 9379,62 доларів США. Оскільки залишилася невідшкодованою заборгованість за вимогами банку у розмірі 40 296,36 доларів США з яких: 38129,58 доларів США - тіло кредиту, 1630,17 доларів США - відсотки за кредитом, 536,61 доларів США - пеня, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку вказану суму заборгованості за іпотечним договором та понесені судові витрати.
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 лютого 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про іпотечний кредит від 18 липня 2007 року № 256 в сумі 40296,36 доларів США та понесений позивачем судовий збір у сумі 13852,21 грн.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Бубели А.М. про перегляд заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 лютого 2016 року.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Бубела А.М., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, просить заочне рішення скасувати.
Вважає, що реалізувавши предмет іпотеки на прилюдних торгах, позивач задовольнив свої вимоги, тому основне зобов'язання та іпотека вважаються припиненими, що тягне за собою припинення договору поруки.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, як законне та обґрунтоване.
Вказує, що предмет іпотеки, було реалізовано шляхом продажу його на прилюдних торгах через виконавчу службу на виконання відповідного рішення суду, що повністю узгоджується з нормами ст. 39 Закону України «Про іпотеку», яка в свою чергу передбачає реалізацію предмета іпотеки за рішенням суду. Жодного із видів позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, що визначено ст. 36 Закону України «Про іпотеку», Банком не було застосовано до відповідачів, що спростовує викладену позицію представника апелянта у апеляційній скарзі про те, що зобов'язання по кредитному договору припинилося після реалізації предмета іпотеки, внаслідок чого і відбулось припинення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Бубели А.М. про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки явка сторін до апеляційного суду є необов'язковою, позиція ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та убачається з матеріалів справи, що 18 липня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 256, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 57900,00 доларів США зі сплатою 12,5 відсотків за користування кредитом (п. 1.1 Договору) на придбання квартири зі строком погашення не пізніше 18 липня 2026 року (п 1.2 Договору) (а.с.7-13).
В забезпечення виконання умов договору про іпотечний кредит 18 липня 2007 року було укладено між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 договір поруки № 1, відповідно до якого ОСОБА_2 бере на себе прямі зобов'язання відповідати перед Кредитором по зобов'язаннях Боржника за кредитним договором № 256 від 18 липня 2007 року (а.с.21-23).
Проте, всупереч ст. ст. 525, 1049 ЦК України, п. 1.1., п. 1.5., п. 4.3.2 Договору про іпотечний кредит позичальник ОСОБА_1 перестала виконувати умови кредитного договору, що призвело до порушення графіку погашення кредиту та відсотків, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №256 від 18 липня 2007 року в розмірі 65698 доларів США шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах (а.с.24-25).
Відповідно до постанови державного виконавця Зарічного ВДВС СМУЮ від 09 вересня 2011 року ВП №28751215 відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми щодо звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №256 від 18 липня 2007 року в розмірі 65698 доларів США шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах (а.с.26).
Крім того, рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 04 липня 2012 року стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за відсоткам, пеню за договором про іпотечний кредит №256 від 18 липня 2007 року 5810,85 доларів США (а.с.27-28).
Відповідно до постанов державних виконавців ВДВС СМУЮ від 18 грудня 2012 року ВП №35971493 та ВП №35977608 відкрито виконавчі провадження з примусового виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми про стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за договором про іпотечний кредит №256 від 18 липня 2007 року 5810,85 доларів США (а.с.29-30).
В рамках виконавчого провадження ВП №28751215 з виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, в ході якого заставне майно було реалізоване на прилюдних торгах, що підтверджується протоколом №19-0106/12-1 про проведення аукціону/прилюдних торгів від 23 листопада 2012 року (а.с.31-32).
Від реалізації майна до установи Банку в рахунок погашення заборгованості були перераховані кошти в сумі 218 606,32 гри., що підтверджується меморіальним ордером № 24974006 від 28 грудня 2012 року, за рахунок яких було здійснено часткове погашення заборгованості, а саме: 17970,10 дол. США - в погашення тіла кредиту та 9379,62 дол. США - в рахунок погашення відсотків за кредитом (а.с.33-34,36).
Як вбачається з наданої суду копії постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, датованої 12 грудня 2012 року, виконавче провадження ВП № 28751215 з примусового виконання виконавчого листа №2-837 виданого Зарічним районним судом м. Суми щодо звернення стягнення на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №256 від 18 липня 2007 року в розмірі 65698 доларів США шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах закінчено, виконавчий лист повернуто до Зарічного районного суду (а.с. 37,40).
Судом встановлено, що в ході проведення виконавчих дій та перерахування коштів від продажу заставного майна було здійснено погашення заборгованості лише частково - в сумі 27349,72 дол. США, що на 38348,43 дол. США менше від суми заборгованості за вимогами банку, зазначеними в рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2011 року.
Також встановлено, що коштів від реалізації майна було недостатньо внаслідок чого, станом на 28 жовтня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит від 18 липня 2007 року № 256 становить 40296,36 дол. США з них: 38129,58 дол. США - тіло кредиту, 1630,17 дол. США - відсотки за кредитом, 536,61 дол. США - пеня.
Так, відповідно до п.п. 4.2.1 Кредитного договору Банк має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов'язань по цьому договору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не виконали взяті на себе зобов'язання за договором іпотечного кредиту та договором поруки, укладеними між ними та банком, тому право позивача порушене і підлягає захисту шляхом стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за договором іпотечного кредиту у розмірі 40296,36 доларів США.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 1049 ЦК України вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором.
Відповідно до п. 3.1 договору поруки №1 від 18 липня 2007 року, поручитель відповідає по зобов'язаннях за вищезазначеним Кредитним договором перед Кредитором в тому ж обсязі, що і боржник.
Відповідно до ст. 514 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з нормами ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з п. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Судом встановлено, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2011 року звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №256 від 18 липня 2007 року в розмірі 65698 доларів США шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах (а.с.24-25).
Від реалізації майна до установи Банку в рахунок погашення заборгованості були перераховані кошти в сумі 218606,32 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 24974006 від 28 грудня 2012 року, за рахунок яких було здійснено часткове погашення заборгованості, а саме: 17970,10 дол. США - в погашення тіла кредиту та 9379,62 дол. США - в рахунок погашення відсотків за кредитом (а.с.33-34,36).
Отже, в ході проведення виконавчих дій та перерахування коштів від продажу заставного майна було здійснено погашення заборгованості лише частково - в сумі 27349,72 дол. СІПА, що на 38348,43 дол. США менше від суми заборгованості за вимогами банку, зазначеними в рішенні Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2011 року.
Також встановлено, що коштів від реалізації майна було недостатньо внаслідок чого, станом на 28 жовтня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит від 18 липня 2007 року № 256 становить 40 296,36 дол. США з них: 38 129, 58 дол. США - тіло кредиту, 1630,17 дол. США - відсотки за кредитом, 536,61 дол. США - пеня.
Встановивши, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають заборгованість через невиконання взятих на себе зобов'язань за договором іпотечного кредиту та договором поруки, укладеними між ними та банком, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути солідарно заборгованість за договором іпотечного кредиту у розмірі 40296,36 доларів США.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Бубела А.М. зазначає про те, що зобов'язання по кредитному договору припинилося після реалізації предмета іпотеки, внаслідок чого і відбулось припинення позики. Крім того, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
При цьому, він посилається на норми законодавства, які передбачають звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, в розумінні ст. 36 Закону України «Про іпотеку» та наводить постанови Верховного Суду, якими врегульовано питання позасудового врегулювання спору та звернення стягнення на майно.
Наведені апелянтом положення закону та постанови Верховного Суду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки іпотеку було реалізовано не в позасудовому порядку, а на підставі ст.39 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу його на прилюдних торгах через виконавчу службу на виконання відповідного рішення суду, що повністю узгоджується з нормами ст. 39 Закону України «Про іпотеку», яка передбачає реалізацію предмета іпотеки за рішенням суду.
Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 367 - 369, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Бубели Андрія Миколайовича залишити без задоволення.
Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 05 лютого 2016 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного суду.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов