Справа №588/1029/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/9/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
Іменем України
28 лютого 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 588/1029/18 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 20.06.2019, за яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , раніше не судимий
визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_9 ,
потерпілого - ОСОБА_10 ,
обвинуваченого - ОСОБА_11 ,
захисника - адвоката ОСОБА_12 ,
установила:
У поданих апеляційних скаргах:
- захисник обвинуваченого ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_13 просить скасувати вирок суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскільки: висновок судово-медичної експертизи є недопустимим доказом, так як виконаний з посиланням на копію медичної картки стаціонарного хворого, яка невідомо яким чином потрапила до слідчого та судового експерта, при цьому картка хворого містить лікарську таємницю, тому повинна була бути отримана шляхом тимчасового доступу до речей та документів. Крім того, у висновку відсутня дослідницька частина та використані не оригінали документів; показання ОСОБА_11 , надані ним під час проведення з ним слідчого експерименту у якості свідка, були внесені у вихідні дані при призначенні комплексної експертизи, внаслідок чого цей доказ є недопустимим; незважаючи на розбіжності у двох експертизах, судом допитаний тільки один експерт, при цьому суперечності у висновках не усунуті; висновок експертизи від 26.04.2018 та протоколи слідчих експериментів є недопустимими доказами; суд не дослідив ступінь вини обох учасників ДТП, тому сума відшкодування матеріальної шкоди не може бути покладена на ОСОБА_11 на даному етапі через необхідність скасування вироку, а розмір моральної шкоди є необгрунтованим;
- потерпілий ОСОБА_14 просить скасувати вирок суду у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки з позбавленням права керування т/з строком 2 роки. Вимоги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції належним чином не врахував тяжкість та наслідки вчиненого кримінального правопорушення, думку потерпілої сторони щодо міри покарання, не з'ясував особу обвинуваченого та його поведінку після вчиненого. Також суд дійшов необгрунтованого висновку про наявність пом'якшуючих і відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 20.06.2019 ОСОБА_11 визнаний винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і йому призначене покарання у виді позбавлення волі строком три роки з позбавлення права керування т/з строком 2 роки. На підставі ст. 75 КК, ОСОБА_11 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК (періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Стягнуто з ОСОБА_11 : на користь фінансового управління Тростянецької РДА витрати за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_10 у розмірі 10219 грн; на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів на загальну суму 20789,40 грн; на користь ОСОБА_10 100252,08 грн у відшкодування матеріальної шкоди та 200000 грн - моральної шкоди.
Згідно вироку, 24.04.2017 близько 18:30 на перехресті вул. Вознесенської та вул. Л. Татаренко в м. Тростянець Сумської області ОСОБА_11 , керуючи автомобілем ВАЗ 21113, д. н. з. НОМЕР_1 , при зеленому сигналі світлофора розпочав маневр повороту ліворуч на вул. Л. Татаренко. В цей час попереду нього у зустрічному напрямку прямо по своїй смузі руху рухався моторолер «Suzuki Avenis 150», д. н. з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 . ОСОБА_11 не дав дорогу вказаному моторолеру та допустив з ним зіткнення. В результаті ДТП потерпілому ОСОБА_10 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_12 , які підтримали свою апеляційну скаргу, а також заперечили проти апеляційної скарги потерпілого, доводи потерпілого ОСОБА_10 , який підтримав свою апеляційну скаргу, а також заперечив проти апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 , доводи прокурора ОСОБА_9 , яка не підтримала апеляційні скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, за обставин, викладених у вироку, відповідають матеріалам кримінального провадження, ґрунтуються на досліджених у суді першої інстанції доказах і є вмотивованими.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив усі обставини справи та механізм ДТП, не встановив причинного зв'язку між діями учасників ДТП і наслідками, не оцінив належним чином докази та не навів достатніх мотивів у вироку, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, то вони є безпідставними і задоволенню не підлягають, оскільки на підтвердження визнаного доведеним обвинувачення суд першої інстанції у вироку послався на належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності та взаємозв'язку є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_11 поза розумним сумнівом.
Так, розглянувши кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 за пред'явленим йому обвинуваченням, суд першої інстанції визнав доведеним, що останній, керуючи т/з, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Потерпілий ОСОБА_10 надав показання, згідно яких 24.04.2017 близько 18:30 він їхав на моторолері «Suzuki Avenis 150» д. н. з. НОМЕР_2 з вул. Миру на вул. Вознесенська у м. Тростянець у напрямку м. Охтирка. Рухався зі швидкістю 50-60 км/год. Назустріч йому рухався автомобіль під керуванням обвинуваченого. Під'їжджаючи до регульованого перехрестя, він бачив, що на зеленому сигналі світлофора було ще 15 секунд та він продовжив рух прямо. Близько за 10 м він побачив, що водій автомобіля повертає у його сторону. Він намагався загальмувати, однак було вже пізно і він вдарився передньою частиною скутера у автомобіль. Від удару його скутер відкинуло назад, а сам він впав на проїзну частину з іншої сторони автомобіля.
Свідок ОСОБА_15 пояснив, що у день події він разом із ОСОБА_16 йшли по вул. Благовіщенська по лівій стороні від дороги у напрямку м. Охтирка. Він бачив, що автомобіль на перехресті з вул. Вознесенська повертає на вул. Л. Татаренка, зменшивши швидкість, а потім загальмував, сталась ДТП.
Свідок ОСОБА_16 пояснила, що того дня вона йшла разом з ОСОБА_15 по вул. Благовіщенська. Їм назустріч їхав обвинувачений на автомобілі та почав повертати з вул. Вознесенська на вул. Л. Татаренка, швидкість автомобіля була близько 30-40 км/год, а перед поворотом він зменшив її. Перед поворотом автомобіля вона почула звуковий сигнал. На момент ДТП був зелений сигнал світлофора. Після зіткнення водій автомобіля зупинився близько за 6 м від місця ДТП і залишився на місці пригоди.
Свідок ОСОБА_17 пояснив, що в день події він їхав по вул. Л. Татаренка у м. Тростянець та зупинився на перехресті. У цей час він побачив, як по головній дорозі рухався автомобіль чорного кольору зі сторони м. Охтирка і повертав ліворуч на вул. Л. Татаренка на перехресті і не пропустив мопед, який рухався йому назустріч зі сторони м. Суми. Для обох водіїв був зелений сигнал світлофора, у водія автомобіля був ввімкнений сигнал повороту. Він бачив, як автомобіль правою стороною здійснив удар у фару мопеда.
Крім того, суд першої інстанції поклав в основу вироку й інші докази:
- протокол огляду місця ДТП від 24.04.2017, а саме регульованого перехрестя вулиць Вознесенська та Л. Татаренка в м. Тростянець Сумської області, яким зафіксовано знаходження автомобіля ВАЗ 21113 д. н. з. НОМЕР_1 , моторолеру «Suzuki Avenis 150» д. н. з. НОМЕР_2 , зроблені відповідні заміри, вилучено речові докази;
- протокол огляду транспортного засобу від 24.04.2017, яким зафіксовані пошкодження автомобіля ВАЗ 21113 д. н. з. НОМЕР_1 і мопеду «Suzuki Avenis 150» д. н. з. НОМЕР_2 ;
- висновок судово-медичної експертизи № 44 від 29.06.2017, згідно якого ОСОБА_10 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: а) відкритий уламковий внутрішньо суглобовий черезнадвиростковий перелом нижньої третини правого стегна зі зміщенням, травматичний розрив передньої, задньої хрестоподібних зв'язок, які за ознакою небезпеки для життя кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження; б) закритий перелом шийки лівого стегна зі зміщенням, яке по тривалості розладу здоров'я кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості. Дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупих твердих предметів, про що свідчить їх характер та могли утворитися в період часу, зазначений в постанові, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме у водія скутера при зіткненні з автомобілем;
- висновок судової транспортно-трасологічної експертизи № 19/119/9-1/108е від 31.05.2017, згідно якого на момент первинного контакту кут між умовними поздовжніми осями автомобіля і моторолера складав близько 1400+-100. Місце зіткнення транспортних засобів знаходиться в межах смуги руху моторолера, в районі початку утворення сліду юзу, який позначений на схемі умовною позначкою № 8;
- DVD-диск з відеозаписом з камери спостереження на перехресті вул. Вознесенської та вул. Л. Татаренка в м. Тростянець від 24.04.2017, на якому відображено обставини ДТП, а саме момент проїзду регульованого перехрестя на зелений сигнал світлофора автомобіля під керуванням ОСОБА_11 та моторолера під керуванням ОСОБА_10 і зіткнення цих транспортних засобів;
- висновок комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, експертизи відео-, звукозапису та фототехнічної експертизи № 20362/20363/4130/4131 від 26.04.2018, згідно якого на момент появи в лівому нижньому куті екрану відеозображення моторолеру Suzuki Avenis 150, який рухався по вул. Вознесенській в напрямку зліва-направо, на світлофорі горить зелений сигнал. Автомобіль ВАЗ 21113 в цей момент виконує маневр повороту ліворуч. Швидкість руху моторолера Suzuki Avenis 150 на відстані 13 м безпосередньо перед зіткненням складала близько 43 км/год. Водій автомобіля ВАЗ 21113 ОСОБА_11 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 10.1, 16.6 ПДР. Технічна можливість попередити зіткнення автомобіля ВАЗ 21113 та моторолера Suzuki Avenis 150 зі сторони водія ОСОБА_11 визначалась виконанням вимог п. 10.1, 16.6 ПДР, його дії не відповідали цим вимогам і знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. Водій моторолера Suzuki Avenis 150 ОСОБА_10 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 ПДР. Водій моторолера Suzuki Avenis 150 ОСОБА_10 не мав технічної можливості уникнути зіткнення із автомобілем ВАЗ 21113 шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР з моменту виникнення небезпеки для подальшого руху та в його діях не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП;
- показання експерта ОСОБА_18 , згідно яких вихідні дані при складанні висновку вказаної експертизи для розрахунку були встановлені при дослідженні відеозапису із камер спостереження. Вказаний відеозапис є об'єктивним, тому у разі, якщо б були поставлені інші вихідні дані, які б суперечили відеозапису, то експерт у висновку не брав би їх до уваги. Експертом встановлено, що потерпілий ОСОБА_10 повинен був діяти у відповідності до п. 12.3 ПДР, але він не мав технічної можливості уникнути зіткнення, так як автомобіль ВАЗ був небезпекою (а не перешкодою) для руху моторолера. Під час проведення експертизи до уваги брались матеріали кримінального провадження, DVD-диски, на яких було зафіксовано механізм ДТП, також бралися вихідні дані із постанови про призначення експертизи;
- протокол проведення слідчого експерименту від 05.10.2017 із свідком ОСОБА_15 , згідно якого останній продемонстрував як 24.04.2017 близько 18:30 автомобіль ВАЗ 21113, який рухався по вул. Вознесенській спочатку в напрямку м. Суми, став повертати ліворуч в напрямку вул. Л. Татаренка та передньою частиною зіткнувся зі скутером, що рухався в напрямку м. Охтирка;
- протокол проведення слідчого експерименту від 05.10.2017 із свідком ОСОБА_16 , згідно якого остання продемонструвала як 24.04.2017 близько 18:30 напрямку м. Суми по вул. Вознесенській рухався автомобіль, який став повертати ліворуч і вона побачила, як через автомобіль перелітає водій скутера;
- протокол проведення слідчого експерименту від 05.10.2018 за участю потерпілого ОСОБА_10 , згідно якого останній продемонстрував як він 24.04.2017 керував своїм моторолером по дорозі вул. Вознесенської у напрямку м. Охтирка. Коли він наблизився до перехрестя з вул. Л. Татаренка, на світлофорі був зелений сигнал, тому він не змінюючи швидкості виїхав на перехрестя, де йому назустріч рухався ВАЗ 2111, який раптово почав маневр повороту ліворуч і відбулося зіткнення.
Оцінивши всі зібрані докази відповідно ст. 94 КПК з точки зору їх належності, достовірності й допустимості, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції, здійснивши судовий розгляд у межах пред'явленого обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.
Доводи апеляційної скарги захисника відносно того, що висновок судово-медичної експертизи № 44 від 29.06.2017 є недопустимим доказом, не можуть бути прийнятими до уваги, так як ця експертиза проведена на виконання постанови слідчого, і будь-яких підстав вважати, що медична документація, на підставі якої сформовано висновок експерта, отримана у не визначеному законом порядку збирання доказів матеріали провадження не містять. Відсутність в матеріалах кримінального провадження відомостей щодо надання експерту необхідних матеріалів для проведення експертизи не свідчить про те, що така документація не використовувалася для дослідження взагалі чи була отримана у не процесуальний спосіб.
Зміст висновку експерта цілком відповідає вимогам ст. 101, 102 КПК, і містить необхідні відомості щодо механізму, локалізації, ступеню тяжкості та давності утворення тілесних ушкоджень у потерпілого. При цьому проведення відповідної експертизи на підставі копій медичних даних, не суперечить вимогам процесуального законодавства і не свідчить про неповноту їх проведення. Вказаний висновок складений атестованим судово-медичним експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову або ухилення від дачі висновку, тому підстави вважати висновок судово-медичної експертизи необ'єктивним або таким, що суперечать вимогам закону, відсутні.
Крім того, відповідно приписів ч. 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. При цьому необхідно зважати на те, що згідно з ч. 4 ст. 132 КПК для оцінки потреб досудового розслідування варто враховувати можливість отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
Отримання тимчасового доступу до речей, документів і, за наявності підстав для того, розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, обумовлене, за приписами ст. 163 КПК, необхідністю доведення стороною кримінального провадження наявності достатніх підстав вважати, що без такого доступу та вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.
За відсутності таких обставин, тим більше за умови добровільного надання документів стороною чи учасником кримінального провадження, у володінні яких вони перебувають, не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.
У цьому контексті потрібно зазначити, що підстав, які б безумовно свідчили про необхідність для отримання медичної документації шляхом тимчасового доступу до речей і документів, у тому числі через те, що історія хвороби потерпілого ОСОБА_10 містить відомості, які можуть становити лікарську таємницю, не встановлено.
Є необгрунтованими і доводи апеляційної скарги захисника про те, що показання ОСОБА_11 , надані ним під час проведення з ним слідчого експерименту у якості свідка, були внесені у вихідні дані при призначенні комплексної експертизи, оскільки висновок комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, експертизи відео-, звукозапису та фототехнічної експертизи № 20362/20363/4130/4131 від 26.04.2018 складений, в тому числі, на підставі DVD-диску з відеозаписом з камери спостереження на перехресті вул. Вознесенської та вул. Л. Татаренка в м. Тростянець від 24.04.2017, на якому зафіксовано обставини ДТП, а надані обвинуваченим як свідком під час цього слідчого експерименту пояснення не враховувалися експертом та не покладені судом першої інстанції у вироку в обґрунтування його винуватості, тому відсутні для визнання вказаного висновку недопустимим доказом на підставі п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК.
Суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги саме висновок комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, експертизи відео-, звукозапису та фототехнічної експертизи № 20362/20363/4130/4131 від 26.04.2018, оскільки цей висновок складений на підставі відеозапису, який об'єктивно відображає обставини ДТП, у той час як висновок судової автотехічної експертизи № 19/119/9-1/140е від 27.06.2017 грунтується тільки на показаннях учасників ДТП та свідка.
Здійснення судом допиту тільки одного експерта ( ОСОБА_18 ) не є проявом неповноти судового розгляду, оскільки сторона захисту заявляла клопотання тільки про допит цього експерта, а суд вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень (ч. 3 ст. 26 КПК).
Будь-які підстави вважати вказаний висновок експертизи неповним, необгрунтованим чи сумнівним, у тому числі з підстав, наведених захисником у апеляційній скарзі, відсутні. Зокрема, експертами було встановлено, що відстань, яку подолав моторолер з місця появи його в полі зору відеокамери і до досягнення ним тіні у виді смуги на проїзній частині складає 13 м, що, з рахуванням відомої величини (колісна база моторолера), дозволило здійснити розрахунок швидкості руху моторолера на цій відстані, яка складала біля 43км/год. Зупиночний шлях моторолера при його швидкості руху 43 км/год в умовах місця ДТП складав 24 м. Порівнюючи зупиночний шлях з відстанню віддалення, на якій знаходився моторолер від місця зіткнення з автомобілем ВАЗ в момент виникнення небезпеки для подальшого руху відносно потерпілого (в момент початку виконання маневру лівого повороту автомобілем ВАЗ) - 22,3 м, слідує, що зупиночний шлях більше віддалення. Тому водій моторолера не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ шляхом застосування екстреного гальмування при обраній швидкості руху з моменту виникнення небезпеки шляхом виконання п. 12.3 ПДР, у зв'язку з чим і зроблений висновок про те, що в діях потерпілого не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б з технічної точки зору знаходились в причинному зв'язку з виникненням ДТП. У той же час, водій автомобіля ВАЗ (обвинувачений) своїми діями (не наданням переваги в русі при виконанні маневру ліворуч зустрічному т/з) створив небезпеку для руху. Технічна можливість попередити зіткнення автомобіля ВАЗ та моторолера зі сторони обвинуваченого визначалась наданням дороги зустрічному т/з, тобто виконанням п. 10.1, 16.6 ПДР, але цим вимогам ПДР дії обвинуваченого не відповідали та знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП.
Доводи апеляційної скарги про недопустимість протоколів слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 через відсутність у цих документах підписів в обов'язкових графах не заслуговують на увагу, оскільки вказані протоколи містять підписи всіх учасників слідчих дій. Крім того, будучи допитаними в суді вказані свідки не заперечували факту проведення з ними слідчих дій та отримані в результаті їх проведення відомості.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення заявленого потерпілим цивільного позову, оскільки положеннями ст. 1177 ЦК визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно закону, а згідно ст. 1166 цього Кодексу, майнова шкоди, завдана фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її заподіяла.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення потерпілий зазнав матеріальної шкоди, яка полягає у витратах на лікування, придбання медикаментів, обстеження тощо на загальну суму 100252,08 грн, що підтверджується копіями відповідних документів, які підлягають стягненню з обвинуваченого.
Крім того, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 1, 3 ст. 23 ЦК)
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ.
При вирішені позовів про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи характер, глибину та обсяг фізичних і моральних страждань, порушення звичайного способу та ритму життя потерпілого, який отримав інвалідність, у зв'язку з чим має протипоказання щодо фізичної роботи та потребує тривалої реабілітації, суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення заявленої вимоги та відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000 грн, що на переконання колегії суддів в повній мірі відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості. При цьому слід враховувати, що в причинному зв'язку з ДТП та наслідками, що настали, знаходяться виключно дії обвинуваченого, тому доводи апеляційної скарги захисника щодо недослідження судом першої інстанції ступеню вини обох учасників ДТП є безпідставними.
Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілого про те, що обвинувачений має реально відбувати призначене йому судом першої інстанції покарання без застосування до нього положень ст. 75, 76 КК, то вони задоволенню не підлягають, оскільки загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, так як потребує врахування і оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, згідно якої якщо суд при призначенні покарання у виді обмеження волі, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Системне тлумачення ст. 75 КК дозволяє дійти висновку, що питання призначення покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети кримінального покарання як такої, що включає не тільки кару, а й виправлення обвинувачених та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Водночас законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення обвинуваченого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, особу може звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, хоча при цьому має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини провадження.
Звільняючи ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75, 76 КК, разом зі ступенем тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд першої інстанції врахував також особу обвинуваченого та всі інші обставини, які впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування, зокрема те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, частково відшкодував завдану шкоду, згідно висновку пробації виправлення обвинуваченого без позбавлення волі можливе та не становить високої небезпеки, що, у сукупності давало достатні підстави про можливість виправлення ОСОБА_11 без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою протягом визначеного іспитового строку.
Також колегія суддів враховує, що після вчинення кримінального правопорушення минув тривалий строк, протягом якого обвинувачений нових кримінальних правопорушень не вчинив (відсутні дані), додатково відшкодував ще частину спричиненої ним шкоди, а під час апеляційного розгляду повністю визнав свою вину та висловив жаль з приводу вчиненого.
Такі обставини об'єктивно вказують на те, що досягти головної мети кримінального покарання - виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень можливо шляхом застосування до нього положень ст. 75, 76 КК, а будь-яких вагомих обставин, які б беззаперечно свідчили про те, що реальна форма відбування покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки буде справедливим і виваженим заходом примусу, не встановлено.
Оскаржене судове рішення є належним чином обґрунтованим та вмотивованим, внаслідок чого воно підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Вирок Тростянецького районного суду 20.06.2019 відносно ОСОБА_19 залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та потерпілого ОСОБА_7 на цей вирок - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4