Номер провадження: 33/813/608/24
Номер справи місцевого суду: 521/4544/23
Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.
Доповідач Громік Р. Д.
20.02.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.
за участю секретаря Триколіч І.Б.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 130 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за розгляд адміністративної справи судом в розмірі 536 грн. 80 коп.;
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №140559 від 20.12.2022 вбачається, що 20 грудня 2022 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_1 , на перехресті вул. 200-років Херсону-Некрасова в м. Херсоні, знаходився у стані алкогольного сп'яніння,огляд проводився зі згоди водія на місці зупинки за допомогою «Drager», згідно із тесту №289, результат огляду склав 0,29 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 130 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік; стягнено з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір за розгляд адміністративної справи судом в розмірі 536 грн. 80 коп.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що:
1) зупинка транспортного засобу Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_1 була проведена з порушенням вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію»;
2) вказаний результат огляду не може свідчити про перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий є в межах похибки, яка відповідно до відкритих джерел інформації для приладу «Драгер Алкотест 7510» становить +- 0,02 проміле, тому показник 0,29 проміле можна вважати природньою похибкою, що не є наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року, мотивуючи тим, що про існування постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року дізнався з сайту «Судова влада» 08 січня 2024 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити його з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п.8 ч.1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
В матеріалах справи відсутні відомості про надіслання копії постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року ОСОБА_1 .
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень постанова судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року була оприлюднена на сайті реєстру 01 січня 2024 року, апеляційну скаргу було подано 08 січня 2024 року засобами поштового зв'язку.
Таким чином, ОСОБА_1 не був повідомлений про результати розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи матеріали справи, вважаю за можливе визнати причини пропущеного строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року.
Про судове засідання, призначене на 20 лютого 2024 року, ОСОБА_1 був належним чином сповіщений про дату, час та місце слухання справи шляхом направлення судової повістки у додаток «Viber», однак у судове засідання не з'явився.
19 лютого 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі у зв'язку з виконанням бойових завдань
Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов'язковою, тому суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати та постановити нову, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №140559 від 20.12.2022 вбачається, що 20 грудня 2022 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_1 на перехресті вул. 200-років Херсону-Некрасова в м. Херсоні, знаходився у стані алкогольного сп'яніння, огляд проводився зі згоди водія на місці зупинки за допомогою «Drager» згідно тесту №289, результат огляду склав 0,29 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил Дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з'ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.
Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати належними, допустимими та такими, що доводять вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис, апеляційний суд погоджується із вищезазначеними доводами ОСОБА_1 , що дії працівників поліції не відповідали вимогам чинного законодавства, щодо порядку проведення огляду водіїв транспортних засобі на стан сп'яніння.
Закон України «Про Національну поліцію» надає працівникам поліції повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких є вичерпний та міститься у статті 35 цього Закону.
Відповідно до вищезазначеної статті: поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Закон України «Про національну поліцію» надає працівникам поліції повноваження зупинити транспортний засіб у випадках перелік яких є вичерпний та міститься у статті 35 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлений обов'язок для поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки Volkswagen Golf номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , підійшовши до водія працівник поліції не представився останньому та в подальшому не повідомив причину зупинки транспортного засобу (диск 1, назва файлу «Бабенко Р.В. 140559.mp4»).
Також з відеозапису вбачається, що майже одразу після зупинки транспортного засобу працівник поліції запитав в ОСОБА_1 чи продує він Драгер, попередньо не повідомивши про ознаки алкогольного сп'яніння, що зафіксовано на 00:17:55хв. (диск 1, назва файлу «Бабенко Р.В. 140559.mp4»).
Суд апеляційний інстанції також вважає за необхідне звернути увагу на те, що відеозапис (диск 1, назва файлу «Бабенко Р.В. 140559.mp4»), який є додатком до протоколу, містить приватну розмову між працівниками патрульної поліції в службовому автомобілі з розмовою про причини зупинки, а саме (далі - пряме цитування):
1)00:16:48 хв - 00:16:52 хв - «За що зупинили? За ремінь чи що?»;
2)00:16:52 хв - 00:16:53 хв - «Хай буде за ремінь»;
Такі дії працівників поліції є явним та грубим порушенням вимог Закону України «Про національну поліцію».
Оскільки матеріалами справи не встановлені передбачені ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» підстави для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 , та які не були озвученні працівниками поліції, а тому на думку апеляційного суду всі наступні вимоги працівників поліції, в тому числі вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, водій ОСОБА_1 не зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення.
Таким чином, порушення допущенні поліцейським при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , свідчать про недотримання порядку його проведення, а тому, на підставі ст. 266 КУпАП, вважаю за необхідне визнати результати такого огляду недійсними.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження з огляду на наступне.
З роздруківки тестування на алкоголь 20.12.2022 о 18 год. 49 хв. за допомогою Драгер Алкотест 7510 вбачається, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння із результатом огляду 0,29 проміле. Із акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (приладу «Драгер» Alcotest 7510), вбачається, що результат огляду на стан сп'яніння становить 0,29 проміле.
Відповідно до технічних характеристик приладу Drager Alcotest 7510 границі допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: абсолютна похибка +/- 0,02 проміле - у діапазоні від 0 до 0,2 проміле, відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0,2 проміле; для масової концентрації алкоголю в крові: абсолютна похибка: +/- 0,04 проміле - у діапазоні від 0 до 0,4 проміле; відносна похибка: +/- 10% - у діапазоні понад 0,4 проміле.
Згідно п. 6, 7 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішні справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
З роздруківки Драгер Алкотест 7510 вбачається, що рівень алкоголю в організмі ОСОБА_1 становить 0,29 проміле. З урахування технічної похибки максимальний допустими рівень алкоголю міг становити 0,22 проміле, проте показник перевищу на 0,07 проміле навіть від допустимої технічної похибки.
Виходячи з наведеного в організмі ОСОБА_1 за допомогою приладу Drager Alcotest 7510 було виявлено рівень алкоголь поза межами технічної похибки, яка є допустима під час застосування зазначеного технічного засобу.
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2023 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік