Номер провадження: 22-ц/813/1803/24
Справа № 511/1700/13-ц
Головуючий у першій інстанції Ільяшук А. В.
Доповідач Комлева О. С.
27.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
з участю секретаря Виходець А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2020 року, постановлену під головуванням судді Ільяшук А.В., у цивільній справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Хаус» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, -
У жовтні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (далі ТОВ «ФК «Інвест Хаус») звернулось до суду з заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В обґрунтування заяви зазначило, що 20 серпня 2013 року Роздільнянський районний суд Одеської області ухвалив рішення по справі № 511/1700/13-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором № 423/П/14/2007-840 від 07.12.2007 року з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра».
05 березня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус», укладено договір про відступлення прав вимоги №GL2N79735, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 423/П/14/2007-840 від 07.12.2007 року, перейшло до ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
У зв'язку з чим, заявник просив суд замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвест Хаус'у справі №511/1700/13-ц, та видати дублікати виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Ухвалою Роздільнянський районний суд Одеської області від 28 жовтня 2020 року заява ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» задоволена.
Замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «ФК «Інвест Хаус» у справі №511/1700/13-ц.
Видано дублікати виконавчих листів по цивільній справі №511/1700/13-ц, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , представник ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус» відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що заява ТОВ «ФК «Інвест Хаус» не містить посилань на докази, якими підтверджуються факт втрати виконавчого листа, також не надано доказів щодо підтвердження обставин втрати виконавчого документу.
У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «ФК Форт», який був замінений ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 03 червня 2021 року у виконавчому провадженні на правонаступника ТОВ «ФК Форт», просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для її скасування, вважає, що суд дав належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
В судове засідання, призначене на 27 лютого 2024 року представники ПАТ «КБ «Надра», ТОВ «ФК «Інвест Хаус», ОСОБА_4 не з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 231, 235, 239, 243-245 т. 2).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5 , представника ТОВ «ФК Форт», ОСОБА_6 , представника ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Ухвала суду у повному обсязі зазначеним вимогам не відповідає.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області 20 серпня 2013 року задоволені позовні вимоги ПАТ КБ «Надра». Стягнуто на користь ПАТ КБ «Надра» солідарно з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 заборгованість за договором «Автопакет» № 423/П/14/2007/840 від 07.12.2007 року в розмірі 19488,85 доларів США, що станом на 12.03.2013 року по курсу НБУ становить 155774,36 грн., з яких заборгованість за кредитом 10379,75 доларів США, що дорівнює еквіваленту 82965,34 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом 6548,93 доларів США, що дорівнює еквіваленту 52345,63 грн.; пеня за прострочення сплати кредиту 1457,79 доларів США, що дорівнює еквіваленту 11652,09 грн.; штраф за порушення виконання умов договору 1102,38 доларів США, що дорівнює еквіваленту 8811,29 грн. Стягнуто на користь позивача з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 судові витрати, а саме: по 1557,75 грн. судового збору з кожного.
05 березня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Інвест Хаус» укладено договір про відступлення прав вимоги №GL2N79735, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 423/П/14/2007-840 від 07.12.2007 року, перейшло до ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
Згідно з інформацією з автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відсутні.
Згідно з актом приймання-передачі оригіналів документів до договору відступлення прав вимог, оригінали виконавчих листів передані Банком до ТОВ «ФК «Інвест Хаус» не були, що підтверджується відсутністю відповідного запису у зазначеному акті.
Відповідно до офіційної інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на день подання цієї заяви оригінали виконавчих листів щодо боржників на примусовому виконанні не перебувають.
Таким чином, оригінали виконавчих листів щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у заявника та первісного стягувача відсутні.
Задовольняючи заяву ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про заміну сторони у виконавчому провадженні, про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції виходив з відсутності оригіналів виконавчих листів, що вплинуло ліквідація КБ «Надра», під час чого їх було втрачено, і того, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження згідно ч. 1 ст. 442 ЦПК України провадиться заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником, тому можлива заміна стягувача ПАТ КБ «Надра» його правонаступником - ТОВ «ФК «Інвест Хаус» та видача дублікату виконавчого документу на підставі п. 17.4 Перехідних положень і з огляду на обов'язковість судового рішення.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може, з огляду на таке.
Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково бере на себе права чи обов'язки попередника.
Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов'язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається з видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.
За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні підстави для процесуального правонаступництва.
Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.
При цьому, пунктом 17.4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Отже, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 квітня 2019 року у справі N 2-1118/09 та від 30 січня 2020 року у справі N 405/12449/13-ц.
Обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку.
Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
До аналогічної правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі N 2-836/11.
Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У справі, що переглядається, сторонами не оспорюється те, що рішення Роздільняького районного суду Одеської області від 20 серпня 2013 року про стягнення заборгованості з боржників ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , яке набрало законної сили, не виконано.
Виконавчий лист на примусове виконання зазначеного рішення суду видавався 27 червня 2013 року та був направлений судом на адресу стягувача ПАТ «КБ «Надра».
29 жовтня 2014 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з заявою про виправлення помилки у виконавчому листі.
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 листопада 2014 року виправлена помилка у виконавчому листі, та у тексті виконавчого листа змінено по батькові ОСОБА_9 на ОСОБА_4 .
Також судом було повідомлено Банк про необхідність на звернення до суду для отримання виконавчого листа, згідно ухвали суду від 26 листопада 2014 року.
Згідно Акту ПАТ КБ «Надра» від 05 березня 2020 року, складеним уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» вбачається, приймання-передачі оригіналів документів до договору відступлення прав вимог, оригінали виконавчих листів передані Банком до ТОВ «ФК «Інвест Хаус» не були.
Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_8 , ОСОБА_4 відсутні.
Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби/приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17).
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, і він не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на день подання заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус»оригінали виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_8 , ОСОБА_4 на примусовому виконанні не перебувають.
При вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження суди мають встановити, чи не сплив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання. Після спливу строку виконавчого провадження не може вирішуватись питання про заміну сторони виконавчого провадження.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доказів переривання строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, відповідно до редакції відповідної норми Закону України «Про виконавче провадження» (станом на час виникнення спірних правовідносин) матеріали справи не містять, а тому колегія суддів вважає, що станом на час набуття ТОВ «ФК «Інвест Хаус»права вимоги до ОСОБА_8 такий строк вже сплив.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа у справі до виконання.
ТОВ «ФК «Інвест Хаус»в заяві не наведено поважних причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, зокрема, таких, які б виправдовували зволікання із пред'явлення виконавчого документу первісним стягувачем ПАТ КБ «Надра» з 2013 року аж до відступлення останнім на користь заявника ТОВ «ФК «Інвест Хаус» прав вимоги до зазначеного боржника аж до 05 березня 2020 року, тобто протягом понад сім років.
Жодних доказів того, що первісний стягувач намагався пред'являти виконавчий документ до примусового виконання, чим було б перервано строки пред'явлення виконавчого документу до виконання, або доказів зацікавленості щодо виконання судового рішення щонайменше з часу набрання судовим рішення законної сили в період 2013-2020 років не має. Не надано доказів відсутності можливості у стягувача для отримання інформації про невиконання/виконання боржником постановленого рішення.
Позивач мав безперешкодну можливість реалізувати свої права у межах строку пред'явлення до виконання, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що строк пред'явлення виконавчого документа пропущений без поважних причин з 2013 року до 05 березня 2020 року, тобто ще до придбання ТОВ «ФК «Інвет Хаус» права вимоги до ОСОБА_8 , а згодом - і наступними набувачами, у тому разі і ТОВ «ФК «Форт», для якого всі зазначені строки вже були пропущені.
Крім того, з наданого ТОВ «ФК «Інвет Хаус» акту приймання-передачі оригіналів документів до договору відступлення прав вимог, вбачається, що оригінали виконавчих листів передані Банком до ТОВ «ФК «Інвест Хаус» не були.
Відповідно до частин 1 та статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»). Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно зі строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
За таких обставин, приймаючи до уваги тривалість зволікання з пред'явленням виконавчого листа до виконання, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність належними, допустимими та достатніми доказами жодної поважної причини для поновлення пропущеного щонайменше на сім років строку пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання, а наведені заявником в заяві причини визнає неповажними, у зв'язку з чим за ст. 433 ЦПК України підстави для поновлення такого строку відсутні.
Водночас, вирішуючи питання заміни сторони (стягувача) у справі, суд не урахував, що зі спливом строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та відсутності підстав для його поновлення, відсутні підстави для процесуального правонаступництва, оскільки правонаступник у матеріальних правовідносинах (новий кредитор) не набув тих прав, які втратив попередній кредитор у зв'язку зі спливом строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).
Отже, суд помилково задовольнив заяву ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про заміну сторони (стягувача) у справі за відсутності підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 і неодноразово підтриманим Верховним Судом у постановах від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17, від 10 серпня 2022 року у справі № 127/2-2509/09, від 31 серпня 2022 року у справі № 2-190/12 та інших.
Отже, за встановлених обставин оскаржуване судове рішення суду першої інстанції як ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає скасуванню у частині вирішення заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання щодо боржника ОСОБА_2 з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус».
З врахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду в частині задоволення заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання в частині боржника ОСОБА_2 підлягає скасуванню, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Інвест Хаус» щодо боржника ОСОБА_2 .
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо покладення судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з ТОВ «ФК «Інвест Хаус» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого боржником ОСОБА_2 судового збору у розмірі 496,20 грн.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 жовтня 2020 року в частині заміни сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання в частині боржника ОСОБА_2 - скасувати.
Прийняти постанову.
В задоволені заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання в частині боржника ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» (ЄДРПОУ 41661563) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 496 гривень 20 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 06 березня 2024 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська
______________________________________ Є.С. Сєвєрова