Номер провадження: 11-сс/813/325/24
Справа № 522/23794/23 1-кс/522/303/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
19.02.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.01.2024 року про арешт майна в кримінальному провадженні № 42023163030000115 від 09.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин
оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_7 , погоджене прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 , про арешт тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження №42023163030000115 від 09.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191КК України, та накладено арешт на майно, яке було тимчасово вилучене у кримінальному провадженні №42023163030000115 від 09.11.2023 року під час проведення з 11 год. 30 хв. по 18 год. 40 хв. 12.01.2024, санкціонованого обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем функціонування ОРТПП, та поміщене до сейф-пакету №PSP4134269, та яке перелічене в резолютивній частині ухвали.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах Одеської регіональної торгово-промислової палати звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Апелянт посилається на те, що ухвала слідчого судді про накладення арешту є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне:
- судом першої інстанції було порушено права власника майна, оскільки незважаючи на неодноразові клопотання про ознайомлення із матеріалами провадження, йому не було надано можливості ознайомитись із матеріалами долучених до клопотання слідчого;
- на момент проведення обшуку, слідчий неналежно виконав ухвалу слідчого судді про надання тимчасового доступу до речей та документів, здійснив обшук, повністю паралізувавши діяльність організації;
- під час обшуку було вилучено низку документів, які взагалі не стосуються досліджуваного у кримінальному провадженні періоду часу та документи, які не мають доказового значення з урахуванням обставин даного кримінального провадження;
- в клопотанні слідчого взагалі не міститься відомостей щодо постанови прокурора про прокурора про визнання вилученого майна речовим доказом, а відтак клопотання слідчого не відповідає вимогам КПК України та не може бути задоволеним;
- матеріали провадження не містять будь-яких правових підстав для накладення арешту на вилучене майно.
Позиції учасників апеляційного розгляду
Учасники провадження у судове засідання не з'явились, про день та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертались, при цьому, представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з заявою про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Відповідно до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо така особа була належним чином повідомлена про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомила про поважні причини свого неприбуття.
Враховуючи вищезазначене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності захисника і прокурора та відповідно до вимог ч.4 ст.107 КПК України без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Частина 1 ст. 170 КПК України передбачає що, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, відповідно до змісту клопотання слідчого, СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42023163030000115 від 09.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні розпочато на підставі заяви члена Ради та Президії Одеської регіональної торгово-промислової палати ОСОБА_9 . ЖЄО № 27904 від 13.11.2023.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що до Приморської окружної прокуратури м. Одеси надійшла заява про те, що службові особи Одеської регіональної торгово-промислової палати упродовж 2021-2023 років шляхом зловживання службовим становищем привласнили та розтратили ввірене їй майно.
В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2023 року в період часу з 11 год. 30 хв. по 18 год. 40 хв. 12.01.2024 проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем функціонування Одеської регіональної торгово-промислової палати.
Під час обшуку у приміщенні ОРТПП за вищевказаною адресою було виявлено та вилучено майно та документи які перелічені в резолютивній частині ухвали слідчого судді.
Постановою слідчого від 13.01.2024 майно та документи які перелічені в резолютивній частині ухвали слідчого судді були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42023163030000115 від 09.11.2023 року.
Як вбачається зі змісту клопотання слідчого про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження №42023163030000115 від 09.11.2023 (а.с. 1-11), слідчий визначив метою накладення арешту на зазначене в ньому майно - його збереження як речового доказу, хоча при цьому конкретно мету та правову підставу арешту майна не обґрунтував, а лише поверхово послався на положення ст. 170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.
Водночас, на переконання апеляційного суду, слідчий суддя залишив поза увагою той факт, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, з огляду на наступні обставини.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
В порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону, слідчим в клопотанні не було наведено та до самого клопотання не було додано документів, які б підтверджували підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Аналіз змісту матеріалів, долучених до клопотання слідчого показав, що у зазначеному процесуальному документі, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону, адже, окрім витягу з ЄРДР, заяви ОСОБА_10 від 06.11.2023, постанови про призначення групи прокурорів від 09.11.2023 року, постанови про визнання речей речовими доказами, ухвали про надання дозволу на обшук від 14.12.2023, та протоколу обшуку від 12.01.2024 року, до клопотання не долучено жодного доказу на його обґрунтування, не доведено, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального провадження.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя у мотивувальній частині ухвали, повторюючи клопотання слідчого загальною фразою зазначив, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, однак у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи слідчого про те, що майно та документи які перелічені в резолютивній частині ухвали слідчого судді, відповідає критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України.
Отже, слідчий за погодженням з прокурором подав клопотання про накладення арешту, не вмотивувавши його належним чином, а слідчий суддя, задовольнивши це клопотання, також не навів відповідних мотивів.
Більш того, як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді, розглядаючи клопотання, слідчий суддя при накладенні арешту на майно фактично обмежився лише наведенням фактичних обставин відповідно до клопотання слідчого, цитуванням вимог кримінального процесуального закону та узагальненим посиланням на те, що накладення арешту необхідне для забезпечення можливості встановлення важливих обставин в кримінальному провадженні.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що вона копіює зміст клопотання слідчого, посилання на ст.ст. 98, 170 КПК України, але не містить докладних мотивів на обґрунтування судового рішення, при цьому, слідчий суддя посилається в ухвалі на необхідність накладення арешту на зазначене вище майно з метою забезпечення збереження речових доказів, однак при цьому не мотивує необхідності накладення арешту на майно.
Частиною третьою статті 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що слідчий суддя при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст. 171 КПК України та не виконав приписів ч. 3 ст. 172 КПК України, згідно яких встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає клопотання прокурору з встановленням строку в 72 години для усунення недоліків.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При цьому п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього закону, які перешкоджали чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Отже, колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею були допущені перелічені вище, істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого необхідно повернути прокурору для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту його отримання.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376, 404, 405, 407,409, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд -
постановив
Апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 25.01.2024 року про арешт майна в кримінальному провадженні № 42023163030000115 від 09.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_7 про арешт майна повернути прокурору для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду протягом 72 годин з моменту отримання зазначеної ухвали.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4