cправа №947/7473/24
провадження №1-кс/947/2963/24
04 березня 2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим,
за участю: адвоката ОСОБА_4 ,
1. Скарга та позиція заявника.
Адвокат ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Київського районного суду міста Одеси зі скаргою на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій та рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим. В обґрунтування скарги зокрема зазначив, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м.Одеса) ТУ ДБР у м.Миколаєві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023162270000632 від 26.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.365 КК України, за фактом перевищення службових повноважень працівниками правоохоронного органу. Відомості до ЄРДР у зазначеному кримінальному провадженні були внесені на підставі заяви ОСОБА_5 . Внаслідок вказаного кримінального правопорушення (злочину) ОСОБА_5 було завдано моральної, фізичної та майнової шкоди.
29.12.2023 адвокат ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 звернувся із клопотанням до слідчого про проведення процесуальних дій (в порядку ст.220 КПК України) щодо залучення та допиту ОСОБА_5 у якості потерпілого до кримінального провадження №12023162270000632 від 26.10.2023.
27.02.2024, адвокат ОСОБА_3 отримав постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12023162270000632 від 26.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.365 КК України.
Вважав, що є наявні підстави зобов'язати слідчого вчинити певні дії та скасувати рішення про відмову у визнанні ОСОБА_5 потерпілим та допиту в якості потерпілого, з огляду на те, що виходячи з матеріалів кримінального провадження та результатами проведення судово-медичного дослідження ОСОБА_5 , працівники правоохоронного органу Одеської області (Служба безпеки України) своїми протиправними діями перевищили службові повноваження, застосували фізичну силу, тим самим спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_5 .
Посилаючись на викладене, керуючись ст.55, п.п. 1, 5 ч.1 ст.303, п.п.1, 3 ч.2 ст.307 КПК України, просив слідчого суддю: 1) скасувати постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одеса) ТУ ДБР у м.Миколаєві від 05.01.2024 про відмову у визнанні ОСОБА_5 та допиті у якості потерпілого у кримінальному провадженні №12023162270000632 від 26.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.365 КК України; 2) зобов'язати слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одеса) ТУ ДБР у м.Миколаєві вчинити наступні дії: визнати та допитати ОСОБА_5 у якості потерпілого в кримінальному проваджені №12023162270000632 від 26.10.2023.
Під час судового розгляду, адвокат підтримав подану скаргу та просив її задовольнити.
2. Заперечення проти скарги та позиція слідчого.
Слідчий, в судове засідання не з'явилися, про причини свого неприбуття слідчого суддю не повідомили. Заперечення проти скарги до суду не подав.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
3. Висновки слідчого судді.
Стаття 26 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Заслухавши адвоката, дослідивши скаргу та додані до неї матеріали, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні, особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою може бути оскаржено рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим.
З матеріалів скарги вбачається, що адвокат ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_5 , звернувся до слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одеса) ТУ ДБР у м.Миколаєві з клопотанням від 29.12.2023 про звлучення ОСОБА_5 до кримінального провадження №12023162270000632 від 26.10.2023 у якості потерпілого та його допиту.
05.01.2024 року, слідчим була винесена постанова про відмову ОСОБА_5 у визнанні потерпілим по вищевказаному кримінальному провадженню. Вказана постанова мотивована тим, що ОСОБА_5 та його адвокатом, до вищезазначених заяв та клопотання не долучено та в ході досудового розслідування документально не підтверджено, яку шкоду завдано ОСОБА_5 , а також проведеними заходами під час досудового розслідування на даний час будь - яка моральна, фізична або майнова шкода заподіяна заявнику, не підтверджена.
Відповідно до ч.2 ст.365 КК України, кримінальна відповідальність настає за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
На думку слідчого судді, основним об'єктом кримінально - правової охорони відповідно до ч.2 ст.365 КК України є суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність працівниками правоохоронного органу, а його додатковим обов'язковим об'єктом кримінально - правової охорони є життя та здоров'я особи.
Під час судового розгляду встановлено, що кримінальне провадження №12023162270000632 від 26.10.2023 проводиться за можливим фактом заподіяння ОСОБА_5 моральної, фізичної та майнової шкоди працівниками правоохоронного органу.
Відповідно до ч.1 ст.55 КПК України, потерпілим, зокрема, у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Згідно з ч.2 ст.55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.55 КПК України, потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч.5 ст.55 КПК України, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч.1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Частина 1 ст.22 КПК України передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а згідно з ч.2 цієї статті, сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Під час судового розгляду, зі сторони слідчого, слідчому судді не надано будь - яких належних та допустимих доказів на підставі яких слідчий зробив висновок про відсутність завданої шкоди ОСОБА_5 та які процесуальні дії були вчинені слідчим для її встановлення.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що скарга в частині скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Частина ч.1 ст.40 КПК України передбачає, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій, а ч.2 цієї статті надає слідчому повноваження на вчинення певних процесуальних, у тому числі слідчих (розшукових) дій, при проведенні досудового слідства.
При цьому, ч.5 ст.40 КПК України передбачає, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Крім того, статтею 55 КПК України встановлена презумпція виникнення у особи прав і обов'язків потерпілого з моменту подання особою заяви про залучення її до провадження як потерпілого й до винесення вмотивованої постанови про відмову у визнанні потерпілим, а отже заява про залучення особи до провадження як потерпілого додаткового реагування, зокрема винесення постанови про залучення особи як потерпілого, з боку слідчого не потребує, окрім відмови у визнанні потерпілим.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що скарга в частині визнання ОСОБА_5 потерпілим у кримінальному проваджені та його допиті є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
1. Скаргу адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим - задовольнити частково.
2. Постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві ОСОБА_6 від 05.01.2024 року про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12023162270000632 від 26.11.2023 року - скасувати.
3. У задоволенні скарги в іншій частині - відмовити.
4. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1