іменем України
05 березня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 735/1113/23
Головуючий у першій інстанції - Грушко О. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/359/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
сторони: позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Акордбанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2023 року (місце ухвалення - смт. Короп) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2023 року представник ПАТ «КБ «Акордбанк» - адвокат Павленко С.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування посилався на те, що 01.07.2020 між сторонами було підписано Заяву-Пропозицію № СІК-010720/114-17, на підставі якої відповідач прийняв пропозицію укласти кредитний договір та приєднався до «Правил банківського обслуговування фізичних осіб в публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Акордбанк», що розміщені в мережі Інтернет на офіційному Інтернет-сайті банку www.accordbank.com.ua, які разом із Заявою-Пропозицією та Умовами споживчого кредитування складають Договір про надання споживчого кредиту.
Позивач посилається, що відповідно до додатку № 1 до вказаної вище заяви та розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки зазначено детально строк кредиту - 60 місяців, сума споживчого кредиту 150 500 грн, процентна ставка - 18,99 % річних, щомісячна комісія - 0, 99 %.
На виконання умов кредитного договору банк свої зобов'язання щодо видачі кредиту виконав повністю - надав кошти, що підтверджується заявою на видачу готівки, проте в порушення вимог кредитного договору відповідач належним чином своїх зобов'язань не виконав внаслідок чого у відповідача перед банком утворилась заборгованість, яка станом на 19.06.2023 становила 216 810, 88 грн, що складається із: простроченої суми заборгованості по кредиту - 55 080, 74 грн; простроченої суми заборгованості по процентам - 44 426, 34 грн; простроченої заборгованості за комісією - 35 758, 80 грн; строкової суми заборгованості по кредиту - 80 773, 98 грн; строкової суми заборгованості по процентам - 771, 02 грн.
Позивач зазначає, що банк звертався із досудовою вимогою про дострокове стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором до ОСОБА_1 , яка була отримання останнім, проте він не звертався до банку для мирного врегулювання спору.
У позові ПАТ «КБ «Акордбанк» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму заборгованості станом на 19.06.2023 за кредитним договором № СІК-010720/114-17 від 01.07.2020 у розмірі 216 810, 88 грн, що складається із: простроченої суми заборгованості по кредиту - 55 080, 74 грн; простроченої суми заборгованості по процентам - 44 426, 34 грн; простроченої заборгованості за комісією - 35 758, 80 грн; строкової суми заборгованості по кредиту - 80 773, 98 грн; строкової суми заборгованості по процентам - 771, 02 грн, та стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 3 252, 16 грн.
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 22.11.2023 позов ПАТ «КБ «Акордбанк» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Акордбанк» заборгованість за кредитним договором, а саме: прострочену суму заборгованості по кредиту - 55 080, 74 грн; прострочену суму заборгованості за процентами - 44 426, 34 грн; строкову суму заборгованості по кредиту - 67 364, 43 грн; строкову суму заборгованості по процентам 771, 02 грн; а всього на суму 167 642, 53 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Акордбанк» сплачений останнім судовий збір в сумі 2 504, 00 грн. В решті позову - відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що свої зобов'язання банк за кредитним договором виконав в повному обсязі, проте позичальник в порушення умов кредитного договору належним чином його не виконував в наслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті кредиту та процентів, проте не в повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів у чому полягають супутні послуги - розрахунково-касове обслуговування, що є комісією, тому з посиланням на постанову Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 199/7014/20 провадження № 61/17825св21, ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону № 1023-ХІІ, умови кредитного договору, судом відмовлено у стягненні простроченої заборгованості за комісією - 35 758, 80 грн, та визнано, що умови кредитного договору щодо стягнення з відповідача на користь банку щомісячної комісії є несправедливими, та крім того, розрахунок заборгованості містить відомості про те, що позивач із сплачених боржником коштів на погашення кредиту зарахував в рахунок щомісячної комісії загальну суму в розмірі 13 409, 55 грн, а тому сума строкової заборгованості відповідача по кредиту підлягає зменшенню: 80 773, 98 - 13 409, 55 = 67 364, 43 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду представник ПАТ «КБ «Акордбанк» Павленко С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 22.11.2023, та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь банку суму сплаченого судового збору в розмірі 6 710, 00 грн.
За доводами апеляційної скарги оскаржуване рішення суду є незаконним та таким, що суперечить нормам матеріального права, в якому не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи та не повною мірою досліджено докази наявні у матеріалах справи.
В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що ОСОБА_1 під час укладення договору ознайомився з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його змісту не висловлював та з ним погодився, що свідчить його підпис, під час укладання договору не висловив жодних заперечень щодо заборгованості за комісією, її розміру, протягом тривалого часу виконував умови договору та не звертався до суду з вимогою про визнання положення договору щодо сплати щомісячної комісії недійсним.
В обґрунтування незаконності та необґрунтованості оскаржуваного судового рішення в частині відмови у задоволенні стягнення заборгованості за комісією за розрахунково-касове обслуговування апелянт посилається на те, що відповідно до п. 2.5 Заяви-Пропозиції № СІК-010720/114-17 від 01.07.2020 розмір щомісячної комісії - 0,99 %. Відповідно до Додатку № 1 до Заяви-Пропозиції Графіку Платежів та Розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки зазначено, що розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування становить 1 489, 95 грн щомісячно, а її загальний розмір складає 89 397, 00 грн, що є значно меншим, ніж вказано судом першої інстанції. Таким чином, загальний розмір плати за розрахунково-касове обслуговування (89 397, 00 грн) не наближений до розміру кредиту, отриманого для власних потреб (150 500, 00 грн).
Вказує, що відповідачем не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що оспорювані умови договору є недобросовісними та призвели до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, та, крім того, місцевим судом не обґрунтовано те, що умова про плату за розрахунково-касове обслуговування порушує принцип добросовісності, завдає шкоди споживачеві та призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін.
Посилаючись на Правила банківського обслуговування апелянт у скарзі зазначає, що щомісячна комісія - це комісійна винагорода Банку за розрахунково-касове обслуговування, та між Заявою-Пропозицією та Графіком Платежів та Розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки не існує жодних протиріч, оскільки в графіку платежів більш детально зазначено за що саме сплачується щомісячна комісія, а саме за розрахунково-касове обслуговування, а отже чинним законодавством Кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії за розрахунково-касове обслуговування, оскільки це прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування», що підтверджено правовими висновками Великої Палати Верховного суду.
Крім того, ОСОБА_1 надавалися послуги по розрахунково-касовому обслуговуванню, а саме: здійснення Банком розрахункових операцій (відкриття, ведення, переказ, зарахування коштів між рахунками груп рахунків №2203 (Кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю), №2208 (Нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам, які обліковуються за амортизованою собівартістю), а також проведення Банком касових та інших операцій, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, перерахунок між рахунками (розподіл платежу - зарахування грошових коштів з транзитного на рахунки погашення тіла, % та комісії), операторське обслуговування тощо.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 01.07.2020 ОСОБА_1 підписав заяву-пропозицію № СІК-010720/1114-17 ПАТ «Комерційний банк «АКОРДБАНК» на отримання споживчого кредиту на суму 150 500, 00 грн (а.с. 10) та згідно заяви на отримання готівки № 234087 від 01.07.2019, отримав вказану суму (а.с. 9).
Відповідно до вказаної заяви-пропозиції, кредит надано строком на 60 місяців під 18, 99 % річних. Розмір щомісячної комісії 0, 99 %. Згідно графіку платежів, повернення кредиту має відбуватися шляхом перерахування позивачеві рівних щомісячних платежів (а.с. 10).
Згідно умов заяви-пропозиції ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомився і згоден з Правилами банківського обслуговування фізичних осіб у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «АКОРДБАНК», що оприлюднені на офіційному сайті Банку: www.accordbank.com.ua, а також пропонує (надає оферту) ПуАТ «КБ «АКОРДБАНК» про укладення між ним та Банком на умовах, що зазначені в Заяві-Пропозиції, у відповідності з Правилами та Умовами споживчого кредитування, які є невід'ємною частиною цієї Пропозиції, Договору про надання Споживчого кредиту, в рамках якого: 1) надати йому Споживчий кредит у розмірі та на умовах, що зазначені в Частині 2 цієї Заяви-Пропозиції; 2) здійснити видачу Споживчого кредиту у відповідності до Правил та Частини 2 і Частини 3 цієї Заяви-Пропозиції, якщо інше не передбачено договором про співробітництво між Банком та Визначеним торговцем, при умові оформлення Цільового споживчого кредиту на купівлю товарів довгострокового користування та/або послуг; 3) всі умови взаємовідносин з Банком з приводу обслуговування Споживчого кредиту, визначеного в п. 2.2. Частини 2 цієї Заяви-Пропозиції, визначені в Правилах (а.с. 10).
У зв'язку з неналежним виконанням кредитного договору ПАТ «КБ «Акордбанк» поштовою кореспонденцією надсилало ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості, яку останній отримав особисто (а.с. 22, 23, 24), проте в добровільному порядку не виконав.
Згідно розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 перед ПуАТ «КБ «Акордбанк» за Кредитним договором № СІК-010720/114/17 від 01.07.2020 станом на 19.06.2023, відповідач має заборгованість по сплаті кредиту в сумі 216 810, 88 грн, яка складається з: простроченої суми заборгованості по кредиту - 55 080, 74 грн; простроченої суми заборгованості за процентами - 44 426, 34 грн; простроченої суми заборгованості по комісії - 35 758, 80 грн; строкової суми заборгованості по кредиту - 80 773, 98 грн; строкової суми заборгованості по процентам - 771, 02 грн (а.с. 8).
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що свої зобов'язання банк за кредитним договором виконав в повному обсязі, проте позичальник в порушення умов кредитного договору належним чином його не виконував в наслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті кредиту та процентів, проте не в повному обсязі, оскільки позивачем не надано доказів у чому полягають супутні послуги - розрахунково-касове обслуговування, що є комісією, тому з посиланням на постанову Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 199/7014/20 провадження № 61/17825св21, ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону № 1023-ХІІ, умови кредитного договору, судом відмовлено у стягненні простроченої заборгованості за комісією - 35 758, 80 грн, та визнано, що умови кредитного договору щодо стягнення з відповідача на користь банку щомісячної комісії є несправедливими, та крім того, розрахунок заборгованості містить відомості про те, що позивач із сплачених боржником коштів на погашення кредиту зарахував в рахунок щомісячної комісії загальну суму в розмірі 13 409, 55 грн, а тому сума строкової заборгованості відповідача по кредиту підлягає зменшенню: 80 773, 98 - 13 409, 55 = 67 364, 43 грн.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог ПАТ «КБ «Акордбанк» сторонами не оскаржується та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості по комісії.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов'язанні з розрахунково-касовим обслуговуванням, передбачена в розділі 7 «Графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної процентної ставки» кредитного договору (колонка 7.2 графіка). Розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування складає 01.07.2020 по 01.05.2021 - 13 409, 55 грн.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 2.5 частини 2 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісію 0,99 % є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
З урахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії в розмірі 13 409, 55 грн є правильними, оскільки ані зміст кредитного договору, ані жодні інші докази, що є в матеріалах справи не містять відомостей на предмет переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Враховуючи, що в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення пункту 2.5 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати комісію 0,99 % є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України “Про споживче кредитування”.
Такі висновки суду кореспондуються із правовим висновком Верховного Суду, що міститься у постанові від 10 січня 2024 року у справі №727/5461/23 та правовим висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду, що міститься у постанові від 06 листопада 2023 року в справі №204/224/21.
З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що визначення розрахунково-касового обслуговування міститься в ЗУ “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (чинному на момент укладення договору), а тому детально розписувати їх зміст у кредитному договорі немає необхідності та законом не вимагається, не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду, оскільки вони суперечать правовим позиціям, що містяться у вищезгаданих постановах Верховного Суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими, що суперечить статті 18 ЗУ “Про захист прав споживачів”, а також загальним засадам цивільного законодавства до яких належать справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 ЦК України).
Водночас позивач не надав докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються позичальнику за таку плату. Разом з тим наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг з розрахунково-касового обслуговування, за які банком встановлена комісія.
Таким чином, умови кредитного договору (п.2.5), які встановлюють комісію є нікчемними відповідно до ч. 1 , 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України “Про споживче кредитування”.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Акордбанк» залишити без задоволення.
Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст рішення складено 05.03.2024.
Головуючий Судді :