06.03.24
33/812/117/24
Єдиний унікальний номер судової справи 487/4266/23
Номер провадження 33/812/117/24 Головуючий у місцевому суді: Сухаревич З.М.
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Головуючий у апеляційному суді: Серебрякова Т.В.
06 березня 2024 року місто Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання -Колосовою О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 грудня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №414255, який надійшов на розгляд до Заводського районного суду міста Миколаєва та був складений 04 квітня 2023 року, встановлено, що 04 квітня 2023 року о 18 год. 35 хв. в місті Миколаєві по вулиці Водопровідній, біля будинку №54, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом - автомобілем марки і моделі Opel Vectra, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (розширені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя). Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку в медичному закладі водій відмовився. Вказаним порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 536 грн. 80 коп.
Не погодившись із судовим рішенням, 06 лютого 2024 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав через суд першої інстанції апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 грудня 2023 року за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Також заявляє клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови суду, посилаючись на те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи та копію постанови не отримував. Про наявність оскаржуваного судового рішення йому стало відомо 29 січня 2024 року від працівників поліції, під час винесення відносно нього постанови за ч.4 ст.126 КУпАП.
В судове засідання призначене на 06 березня 2024 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся апеляційним судом належним чином.
05 березня 2024 року на офіційну електронну адресу апеляційного суду від імені особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , без накладення кваліфікованого електронного підпису, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою останнього. В клопотанні також зазначено, що підтверджуючі документи закладу охорони здоров'я в подальшому будуть надані суду в наступному судовому засіданні.
Положення КУпАП України не містять норм про можливість подачі до суду процесуальних документів в електронній формі, зокрема, у форматі WORD, PDF або JPG, шляхом їх надіслання на електронну пошту. Проте, не виключається подання скарги за правилами КУпАП, сформованої в підсистемі «Електронний суд» та скріпленої електронним цифровим підписом (ЕЦП), з урахуванням положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Згідно зі ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Статтею 6 вказаного Закону України встановлено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч.1 ст.7 зазначеного Закону України оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
Відповідно до п.п.15,27,44 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - це електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис; кваліфікований електронний підпис - це удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису; підписувач - фізична особа, яка створює електронний підпис.
Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису (ч.6 ст.18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).
Між тим, відповідно до довідки Миколаївського апеляційного суду від 05 березня 2024 року, надіслана на електрону адресу апеляційного суду заява від імені ОСОБА_1 наведеним вище вимогам закону не відповідає, оскільки не містить кваліфікованого електронного підпису.
У зв'язку тим, що вказана заява не має кваліфікованого електронного підпису, то ця заява вважається такою, що не підписана особою, яка її подала, а відповідно не приймається апеляційним судом до уваги.
Отже, оскільки особа, яка бере участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи з врахуванням вимог ст.277-2 КУпАП, то апеляційний суд приходить до висновку про можливість розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження без її участі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 в межах розгляду питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд приходить до наступного.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до вимог ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Так, при розгляді питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо поновлення пропущеного строку.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.
Аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Так у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 §1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Як свідчить позиція ЄСПЛ у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У справі «Мушта проти України» зазначено, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
У справі «Станьо проти Бельгії» ЄСПЛ зазначив, що суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту.
Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).
Доступність права на оскарження у зв'язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ.
Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» суд зазначив, що відповідно до п.1 ст.6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
До того ж, право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у ст.6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення у справі «Зубац проти Хорватії» [ВП] (Zubac v. Croatia) [GC], заява № 40160/12, пункт 77, від 05 квітня 2018 року та зазначені у ньому справи).
ЄСПЛ роз'яснив, що положення ст.6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.
За положеннями ст.289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
Вирішуючи питання про поновлення строку необхідно виходити з того, що поняття поважності причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Так, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась зі скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
За матеріалами даного провадження встановлено, що оскаржувану постанову винесено Заводським районним судом міста Миколаєва 07 грудня 2023 року у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Строк на апеляційне оскарження вказаної постанови закінчувався 18 грудня 2023 року включно.
З пояснень, викладених в клопотанні про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення вбачається, що про наявність постанови суду від 07 грудня 2023 року ОСОБА_1 стало відомо 29 січня 2024 року під час постановлення відносного нього постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.4 ст.126 КУпАП, копію якої додано до заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно ст.129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
За такого, враховуючи конкретні обставини даної справи та те, що така справа розглянута у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутність доказів дотримання судом порядку та строків вручення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, копії судового рішення (постанови) відповідно до положень ч.1 ст.285 КУпАП, та з метою забезпечення права особи, що подала апеляційну скаргу, на доступ до правосуддя, проголошеного ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, апеляційний суд вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови суду апелянтом пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
З урахуванням викладеного, керуючись ч.2 ст.294 КУпАП, суд
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 грудня 2023 року - задовольнити.
Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Заводського районного суду міста Миколаєва від 07 грудня 2023 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Серебрякова