Справа № 461/4071/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/179/24 Доповідач: ОСОБА_2
27 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25 січня 2024 року про накладення арешту на майно, в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019140000000149 від 19.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8
адвоката - ОСОБА_6 ,
встановила :
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25 січня 2024 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 .
Накладено арешт на майно на засоби та речі, які були вилучені під час проведення обшуку 23.01.2024 за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено наступні речі та предмети, які належать ОСОБА_7 в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019140000000149 від 19.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, а саме:
- 9200 доларів США;
- мобільний телефон Iphone 15 Про макс ІМЕЙ: НОМЕР_1 ;
- мобільний телефон Росо ІМЕЙ: НОМЕР_2 із сім-картою мобільного оператора «Лайфсел» НОМЕР_3 ;
- мобільний телефон Нокіа із сім-картою мобільного оператора «Водафон» НОМЕР_4 , ІМЕЙ: НОМЕР_5 ;
- металевий кейс в якому знаходяться фішки та колоди карт;
- 8 карток клієнта «First»;
- 6 карток клієнта «Royal Club»;
- 14 колод карт;
- 3 стартові пакети Лайфсел та 1 стартовий пакет Київстар;
Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що вилучені в ході обшуку предмети та речі відповідають критеріям ст. 98, ч.2 ст. 170 КПК України, а також можуть мати суттєве значення для встановлення істини в даному кримінальному провадженні для швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних до відповідальності. у зв'язку з чим, з метою збереження речових доказів, необхідно накласти на них арешт.
На вказану ухвалу подав апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , який просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти - 9200 доларів США та постановити у цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання ст. слідчого відділу розслідувань особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Львівській області ст. лейтенанта ОСОБА_9 про накладення арешту на 9200 доларів США у кримінальному провадженні, що внесене 19.12.2019р. в ЄРДР за №42019140000000149.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що в клопотанні про арешт майна відсутні жодні посилання, що вилучені кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі могли бути об'єктом кримінально протиправних дій чи набуті кримінально протиправним шляхом (частина перша статті 98 КПК України). Вказані обставини у клопотанні є лише припущеннями.
Також слідчим не обґрунтовано можливості (необхідності) використання вказаних вище грошових коштів, як доказу у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також пояснення прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та вважав її законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів провадження вбачається, що невстановлені досудовим розслідуванням особи, діючи умисно з корисливих мотивів, всупереч вимогам Закону України "Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор", у невстановлений період по даний час, організували діяльність покерного клубу без відповідної ліцензії, у нежитловому приміщенні, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де з використанням спеціального обладнання - столів для гри в покер, рейк боксів, ігрових карт, ігрових фішок, контейнерів для фішок та іншого, надають послуги азартного характеру, а саме гри в покер на гроші (кеш-ігри), отримуючи при цьому незаконний прибуток від вказаної діяльності у вигляді рейку - плати гравця за участь у грі в покер, яку отримує організатор та особи причетні до зайняття гральним бізнесом чи покерний клуб, тобто здійснюють заборонену господарську діяльність, пов'язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу відвідувачам даних закладів до азартних ігор.
Вказані дії містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що до організації та безпосереднього зайняття гральним бізнесом може бути причетний: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
23.01.2024 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова, слідчим, із дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 КПК України, проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено речі та предмети, які належать ОСОБА_7 .
Виявлене майно було вилучене, упаковане та опечатане відповідно до інформації, зазначеної у протоколі обшуку від 23.01.2024 року.
Постановою слідчого від 24.01.2024 року предмети та речі, вилучені в ході вищевказаного обшуку, визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Так, ч.2 ст.170 КПК України передбачає, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до частини 4 ст. 170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Накладаючи арешт на майно слідчий суддя врахував мотиви клопотання та його обґрунтування прокурором, правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи.
При розгляді клопотання про арешт майна, слідчим суддею дотримані вимоги ч.ч.2,4 ст.173 КПК України та ст.172 КПК України, зміст ухвали слідчого судді відповідає вимогам ч.5 ст.173 КПК України.
Мотиви прийнятого рішення слідчим суддею викладені в мотивувальній частині ухвали, з чим погоджується і апеляційний суд.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя задовольнивши клопотання прокурора правильно зазначив, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019140000000149 від 19 грудня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України триває, та в подальшому може виникнути необхідність в додатковому дослідженні вказаних в клопотанні речових доказів для встановлення відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Окрім того, слідчий суддя правильно зазначив, що вилучені в ході обшуку предмети та речі відповідають критеріям ст. 98, ч.2 ст. 170 КПК України, а також можуть мати суттєве значення для встановлення істини в даному кримінальному провадженні для швидкого, повного та неупередженого розслідування, встановлення та притягнення винних до відповідальності. у зв'язку з чим, з метою збереження речових доказів.
Посилання апелянта на те, що в клопотанні про арешт майна відсутні жодні посилання, що вилучені кошти були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів вважає такими, що не обґрунтовують апеляційні вимоги, оскільки відповідно до п. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких просить апелянт скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачається.
Крім того, відповідно до порядку, передбаченого ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді обґрунтованою та належним чином мотивованою і підстав для її скасування, за доводами апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила :
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 25 січня 2024 року про накладення арешту на майно, в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42019140000000149 від 19.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: