Справа № 463/9817/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/85/24 Доповідач: ОСОБА_2
28 лютого 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючої ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_8
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2023 року, -
встановила:
вироком Личаківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України і призначено йому покарання у виді одного місяця арешту.
Строк покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Вирішено питання з речовими доказами.
Згідно вироку, ОСОБА_6 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту, в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів» від 15 лютого 1995 року та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15 лютого 1995 року, 19 вересня 2023 року близько 15-00 год., у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи по вул.Б.Хмельницького у м.Львові, придбав (знайшов) 1 (один) фольговий згорток в якому містилась кристалічна речовина білого кольору.
Відкривши вказаний фольговий згорток, в якому містилась кристалічна речовина білого кольору та усвідомлюючи по зовнішньому вигляді та запаху, що це наркотичний засіб, а саме метадон, оскільки неодноразово вживав такий, у ОСОБА_6 виник умисел на його незаконне придбання та зберігання для власного вживання, без мети збуту.
З цією метою, ОСОБА_6 привласнив вказаний наркотичний засіб та незаконно, без мети збуту, зберігав його при собі, заховавши вказаний фольговий згорток, в якому містилась кристалічна речовина білого кольору - в портмоне (гаманець), який поклав у свою сумку.
В подальшому, 19 вересня 2023 року, близько 15-55год., перебуваючи на вул. Б.Хмельницького, 200 у м. Львові, ОСОБА_6 був зупинений працівниками поліції, у ході спілкування з якими, повідомив, що зберігає при собі, а саме у портмоне (гаманці) один фольговий згорток в якому містилась кристалічна речовина білого кольору, яку він придбав (знайшов) для власного вживання без мети збуту.
Після чого, на місце події було викликано СОГ Львівського РУП №1 ГУНП у Львівській області, де в присутності двох понятих, дізнавачем у ході проведення огляду місця події, було виявлено і вилучено у ОСОБА_6 1 (один) фольговий згорток в якому містилась кристалічна речовина білого кольору, яку він зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту.
В ході досудового розслідування встановлено, що надана на дослідження кристалічна речовина білого кольору, що міститься у згортку фольги, виявлено метадон. Метадон віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено. Загальна маса метадону становить 0,1466 грам.
На вирок суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просить оскаржуваний вирок змінити та призначити йому покарання у виді штрафу розміром одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (сімнадцять тисяч гривень). В решті вирок залишити без змін.
В обґрунтування вказує, що із призначеним судом першої інстанції покаранням ОСОБА_6 не погоджується та вважає, що таке покарання є надто суворим та не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вважає, що він є особою, виправлення якої та запобігання вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень, є можливим без ізоляції від суспільства, що випливає з наступного.
Звертає увагу, що 19.09.2023 року, у день вчинення інкримінованих йому діянь, він при першій же зустрічі із працівниками поліції надавав викривальні щодо себе пояснення: вказав на наявність у нього наркотичної речовини, наявність мотивів (мети) придбання та зберігання такої, видав наявні у нього наркотичні засоби, в подальшому системно та послідовно сприяв проведенню досудового розслідування на якому беззаперечно визнав свою вину у вчиненому проступку, жодних обставин не оспорював та не приховував, розкаявся у вчиненому діянні, упродовж проведення досудового розслідування та судового розгляду, а також й надалі, демонстрував та продовжує демонструвати належну процесуальну та громадянську поведінку. При цьому жодних обтяжуючих відповідальність ОСОБА_6 обставин не існувало та не встановлено.
Підкреслює, що він проживає однією сім'єю без укладення шлюбу із дружиною та двома дітьми, які перебувають на його утриманні, проживають разом в найманому жилому приміщенні, яке винаймається і за його кошти, які він отримує за здійснення ним трудової діяльності.
Наголошує, що визначений судом першої інстанції у оскаржуваному вироку вид та розмір кримінального покарання хоч і перебуває в межах санкції статті, але за своїм видом є явно несправедливим через суворість, що призведе до необхідності утримання особи в умовах ізоляції за рахунок держави, зневіри у правильності позиції особи та інших осіб у співпраці з правоохоронними органами, безумовному визнанню вини, каятті, тощо, поставить сім'ю особи у скрутне матеріальне становище, втрати роботи та заробітку, як наслідок неможливості сплати стягнутих в дохід держави 1673,00 грн. витрат на проведення експертизи.
Натомість, визначення кримінального покарання у виді штрафу наповнить державний бюджет коштами в умовах економічних труднощів країни та ведення війни, в тому числі тими коштами, що стягнуто в дохід держави як компенсацію витрат на проведення експертизи укріпить віру особи (та інших осіб) в правильності обраної процесуальної та громадської позиції, укоріненню законослухняного образу поведінки, допоможе й надалі будувати гармонійні сімейні стосунки, утримувати неповнолітніх дітей, працювати на користь сім'ї, працедавця та держави тощо.
Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив апеляційну скаргу обвинуваченого, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_6 в апеляційній скарзі не оспорюються.
Стосовно доводів обвинуваченого щодо суворості призначеного йому покарання, то такі є обгрунтованими.
Положеннями статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Призначення покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, означає, що суд має виходити із санкції тієї статті, за якою кваліфіковано вчинений злочин. У санкції такої статті (частини чи пункту статті) визначається один чи кілька основних видів покарання і, як правило, його межі. Всі санкції статей КК України є альтернативними або відносно визначеними. У них передбачено кілька основних, різних за своєю суворістю покарань. Суд, виходячи з принципу справедливості покарання, має застосувати більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин лише тоді, коли менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження нею нових злочинів.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Місцевий суд, призначив обвинуваченому покарання у виді 1 місяця арешту, яке є хоча і не найсуворішим із покарань, передбачених санкцією статті, за якою його визнано винуватим, проте не зазначив чому менш суворе покарання буде недієвим та не забезпечить виправлення обвинуваченого.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував тяжкість вчиненого кримінального проступку, обставини вчинення кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації, раніше судимий, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненому, активне сприяння у розкритті даного проступку, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Разом з тим, судом першої інстанції не в повній мірі взято до уваги, що обвинувачений активно сприяв досудовому розслідуванню, має стійкі соціальні зв'язки, проживає однією сім'єю без укладення шлюбу із дружиною та двома дітьми, які перебувають на його утриманні, проживають разом в найманому жилому приміщенні, яке винаймається і за його кошти, які він отримує за здійснення ним трудової діяльності.
Наведене у своїй сукупності дає підстави вважати колегії суддів, що з огляду на характер кримінального проступку, вчиненого обвинуваченим, обставини його скоєння, можливим є пом'якшити йому покарання до штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Саме таке покарання, на думку колегії суддів, надасть можливість ОСОБА_6 виправитися, усвідомити скоєне та не вчиняти кримінальні правопорушення надалі.
Суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для зміни судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу обвинуваченого слід задовольнити, а вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання змінити.
У решті вирок слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задоволити.
Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 06 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_6 за ч.1 ст. 309 КК України в частині призначеного покараннязмінити.
Пом'якшити ОСОБА_6 покарання до штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4