Справа № 308/704/23
Іменем України
12 лютого 2024 року м. Ужгород
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:
головуючого Собослой Г.Г.
суддів: Кожух О.А., Мацунич М.В.
з участю секретаря Чичкало М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Білоцерковець Юлій Сергійович на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 травня 2023 року у справі № 308/704/23 (Головуючий: Бедьо В.І.)
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в особі Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, у якому просила стягнути з Державного бюджету України на свою користь 10 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності та 5 000 грн. в якості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що інспектором 2-ї роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області рядовою поліції Шмідт В.А. винесено постанову серії ЕАО № 5458660 від 07.06.2022 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за начебто вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 2 КУпАП.
Згідно даної постанови 07.06.2022 о 16 годині 41 хвилин ОСОБА_1 знаходячись в м. Ужгороді, поблизу торгівельного центру «Токіо», що по вул. Легоцького, керувала транспортним засобом і здійснила поворот ліворуч, при цьому перетнула вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, чим нібито порушила вимоги п. 1.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.08.2022 року у справі № 308/7298/22, яке набрало законної сили, вищезгадану постанову скасовано.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідно до пункту 1 пп.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 184 від 03.03.2022 року «Про деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» встановлено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.
Із моменту складення постанови про адміністративне правопорушення та під час подальшої судової тяганини, позивачка перебувала у стресовому стані, а саме: вона була змушена доказувати у судовому порядку незаконність дій працівниці патрульної поліції. Бездоказове твердження співробітниці поліції про вчинення адміністративного правопорушення завдали позивачці душевних переживань і розпачу, через це у неї погіршився i стан здоров'я, їй була спричинена моральна шкода в результаті довготривалої дії фізіологічних та психологічних стресів, хвилювань, які порушили її моральне та фізичне благополуччя, як наслідок погіршився її стан здоров'я, що призвело до загострення хронічного холециститу і в результаті закінчилося хірургічним втручанням, що підтверджується випискою з Ужгородської міської лікарні хірургічного відділення.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 04 травня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Білоцерковець Ю.С., подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як законодавець презумував, що факт закриття судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності вже свідчить про незаконні та протиправні дії посадових осіб і моральні страждання позивачки проявились, виникли через усвідомленість прискіпливого та упередженого ставлення до неї зі сторони працівниці патрульної служби.
Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 та її представника адвоката Білоцерковець Ю.С., які підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, представників Національної поліції України
Департаменту патрульної поліції - Черкасова М.М. та ОСОБА_2 , які просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 серпня 2022 року у справі № 308/7298/22 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн., а справу про адміністративне порушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрито.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про національну поліцію» національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно із ч. 3 ст. 19 цього Закону держава, відповідно до закону, відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
При постановленні рішення, суд першої інстанції зазначав, що за загальним правилом, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.
За змістом Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» вбачається, що саме по собі здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка у подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.
Згідно позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20 (провадження № 61-2647св21) зазначено, що підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Факт закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно і відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Колегія суддів констатує, що дії працівників патрульної поліції щодо складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про незаконність притягнення позивача до адміністративної відповідальності і відшкодування якої здійснюється незалежно від вини працівників патрульної поліції.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із врахуванням обставин справи, розумним і справедливим є допускати, що позивачка зазнала страждань у зв'язку з незаконним притягненням її до відповідальності і є самостійно достатньо для стягнення цієї шкоди, моральні страждання позивачки проявились, виникли через усвідомлення прискіпливого та упередженого ставлення до неї зі сторони працівників поліції. Визначаючи співмірність розміру відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності та справедливості, наявності у позивачки моральних страждань, що були викликані неправомірними діями патрульної поліції та доведення відсутності в своїх діях правопорушення, судова колегія визначає розмір такого відшкодування у сумі 1500 грн., які підлягають стягненню з Держави України за рахунок коштів державного бюджету України на користь позивачки.
У відповідності до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Надаючи належну та правову оцінку належним та допустимим доказам понесення витрат на надання правової допомоги, наданих позивачем, судова колегія констатує, що сама справа є незначною за своєю складністю, із встановленою судовою практикою, витрати повинні відповідати критерію їх реальності та критерію розумності і розмір, який підлягає стягненню за надання професійної правничої допомоги слід визначити - 2000 грн.
При постановленні рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на вищезазначене і рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, яким позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково із вищезазначених підстав.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, судова колегія,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Білоцерковець Юлій Сергійович задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 04 травня 2023 року скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Держави України
за рахунок коштів державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1500 грн. у відшкодування заподіяної моральної шкоди та 2000 грн. за надання професійної правничої допомоги.
У решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено - 22 лютого 2024 року.
Головуючий:
Судді:
Згідно з оригіналом:
Суддя Закарпатського
апеляційного суду Габор СОБОСЛОЙ