Справа № 450/5797/23 Провадження № 2-др/450/6/24
06 березня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходилася цивільна справа за позовом ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
12 лютого 2024 року у справі ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
19 лютого 2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 надійшла заява, у якій він просив ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши подану заяву та додані до неї документа, оглянувши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.
Цивільна справа за позовом ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди розглянута відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Таким чином, суд не вбачає необхідності у здійсненні виклику сторін або інших учасників справи в судове засідання для розгляду заяви представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення.
Згідно роз'яснень, наданих у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 270 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 12 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
27 грудня 2023 року представником відповідача Керод Р.П. подано відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що попередній орієнтований розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 8000 грн. на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 1, 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
З долученого до заяви акту № 01/1402 від 14 лютого 2024 року приймання-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги № 02/2212 від 22 грудня 2023 року вбачається, що вартість послуг з надання адвокатом Керод Р.П. професійної правничої допомоги становить 5000 грн. та складається з ознайомлення з матеріалами справи вартістю 1500 грн. кількістю 1 год., складання процесуальних документів (відзиву на позовну заяву, заяву про застосування позовної давності, письмових пояснень) вартістю 500 грн. кількістю 3 год. (загальною вартістю 1500 грн.) та додаткової винагороди у виді «гонорару успіху» вартістю 2000 грн.
З квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 35 від 16 лютого 2024 року вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 сплачено на користь АБ «Адвокатське бюро Романа Керода» 5000 грн. у якості оплати за надання правничої допомоги № 02/2212 від 22 грудня 2023 року.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України").
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
Верховний Суд у своїй постанові від 28 червня 2023 року по справі № 369/576/22 зазначив, що суд може з власної ініціативи зменшити розмір витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії, визначені у ч.ч. 3, 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України. При цьому це не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України, де обов'язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони про зменшення розміру таких витрат.
Так, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в якому, серед іншого наголошено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19, № 910/16803/19.
Врахувавши викладене, за відсутності відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони, суд з урахуванням таких критеріїв як справедливість, добросовісність, розумність, принципи співмірності та розумності судових витрат, складність цієї справи, дійшов до висновку, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи і обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заяву представника відповідача Керод Р.П. про ухвалення додаткового рішення по справі про стягнення з позивача на користь відповідача 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мусієвський В.Є.