1Справа № 335/1314/24 2-а/335/40/2024
29 лютого 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Рибалко Н.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
05.02.2024 року ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовною заявою до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, у якій просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 1287877 від 21.01.2024 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21.01.2024 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області сержантом поліції Луговським М.А. відносно неї винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1287877.
Як зазначила позивач у своїх доводах, передумовою винесення оскаржуваної постанови був встановлений факт керування 21.01.2024 року нею транспортним засобом NISSAN NOTE з державним номерним знаком НОМЕР_1 , відповідно до тимчасового дозволу серії НОМЕР_2 від 04.12.2023 року, строк дії якого на той момент не скінчився. Під час складення оскаржуваної постанови працівник поліції зазначив, що ОСОБА_1 позбавлена права керування транспортним засобом за рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2023 у справі № 336/13040/23.
Крім того, постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Разом з цим, 02.01.2024 року захисником позивачки було направлено апеляційну скаргу на зазначену постанову суду, однак 17.01.2024 постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу повернуто відправнику, але як вона зазначила, дану постанову вони з представником не отримували. В подальшому, правомірно очікуючи повідомлення про факт винесення того чи іншого рішення в справі про адміністративне правопорушення по ст. 130 КУпАП, позивач здійснювала керування транспортним засобом, оскільки як зазначила, про заборону вказаних дій не була поінформований жодним із законодавчо встановлених способів.
Враховуючи зазначені обставини справи, 24 січня 2024 року захисником Калініної О.В. було повторно направлено до суду апеляційну скаргу на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2023 року, однак наразі 30 січня 2024 року матеріали справи №336/13040/23 направлені до Запорізького апеляційного суду для подальшого її розгляду в апеляційному порядку.
Позивач зазначила, що постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2023 року, якою її було визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення та призначено позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, наразі оскаржується, а відтак, є такою, що не набрала законної сили
Враховуючи вище викладене, позивач просила визнати дану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 07.02.2024 прийнято до розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 , постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст. ст. 268-272, 286 КАС України, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам справи строк для надання заяв по суті справи та роз'яснено наслідки їх неподання.
19.02.2024 від представника Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Назаренка М.М. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні через безпідставність та необґрунтованість.
Зокрема, зазначив, що 21.01.2024 під час несення служби, інспектором управління патрульної поліції в Запорізькій області ДПП було зупинено транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом з вимкненим ближнім світлом фар у темну пору доби. В подальшому, під час перевірки документів, зазначених в п. 2.1 ПДР України за базою ІПНП було виявлено, що вона керувала транспортним засобом, будучи позбавленою права керування транспортними засобами строком на 1 рік постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2023 року. Водночас, постановою Запорізького апеляційного суду від 17.01.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було повернуто, тобто рішення першої інстанції залишено без змін. У зв'язку з чим позивач порушила вимоги п. 2.1 «а» ПДР України.
Під час розгляду справи, було роз'яснено та дотримано права особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином, обставини на які вказує позивач, не виключають подію інкримінованого їй правопорушення та склад такого правопорушення у її діях. А отже, працівником поліції, у межах наданих йому повноважень, під час виконання службових обов'язків, які були здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, прийняв рішення притягнути позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази, які в ній містяться, у сукупності, суд доходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 21.01.2024 поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області сержантом поліції Луговським М.А. винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1287877.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 21.01.2024 року о 19 год. 17 хв., в м. Запоріжжя по вул. Чарівній, біля буд. 146, позивач керувала транспортним засобом NISSAN NOTE з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з вимкненим ближнім світлом фар в темну пору доби, будучи позбавленою права керування транспортним засобом, чим порушила вимоги п. 21.1 «а» Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 20 400,00 грн.
Вважаючи постанову ЕНА №1287877 від 21.01.2024 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Даючи правову оцінку оскаржуваній позивачем постанові та її доводам, які викладені у позові, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху визначено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:
а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;
б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;
в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю.
Частиною ч. 4 ст. 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно із статтею 31 цього ж Закону, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Згідно частин 1, 2 статті 222 КУпАП, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту та до їх компетенції відповідно до підвідомчості відноситься частина 4 статті 126 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Судом враховується, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 126 КУпАП обов'язковою умовою є встановлення факту керування особою транспортним засобом.
Водночас самою позивачкою не спростовується факт керування нею транспортним засобом, оскільки, як вона зазначила, про заборону вказаних дій не була проінформована жодним способом, а отже здійснювала керування.
Таким чином суд вважає, що інспектор патрульної поліції мав обґрунтовані підстави зупинити автомобіль позивача, оскільки він дійшов висновку про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, як свідчить постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.12.2023 року (з ЄДРСР) розгляд справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП відбувався за участю захисника ОСОБА_1 адвоката Полуляха С.Ю., тому вона була обізнана про результати прийнятого рішення.
Разом з цим, 17.01.2024 року постановою Запорізького апеляційного суду апеляційну скаргу адвоката Полуляха С.Ю. було повернуто, у зв'язку з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження і відсутністю клопотання про його поновлення.
А відтак, на момент винесення 21.01.2024 року поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області сержантом поліції Луговським М.А. постанови серії ЕНА № 1287877 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21 грудня 2023 року (з ЄДРСР), якою її визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП набула законної сили, а отже позивач була позбавлена права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 1287877 від 21.01.2024 є обґрунтованою, прийнята у відповідності до положень чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні, а тому доходить до висновку, що всі викладені доводи позивача не спростовують вчинення нею адміністративного правопорушення, що оспорюється, а зводяться до намагання уникнути адміністративної відповідальності.
Суд не встановив порушень з боку поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області сержантом поліції Луговського М.А. при складанні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні уповноваженим поліцейським постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які б могли призвести до скасування оскаржуваної постанови.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху, доводи позивача не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи.
Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення, суд прийшов до висновку про доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Враховуючи положення ст. 139 КАС України, судові витрати, у разі прийняття судом рішення про залишення позову без задоволення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 134, 159, 205, 211, 217, 227, 228, 241, 246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.І. Рибалко