Справа № 333/568/20
Провадження № 1-кп/333/261/24
Іменем України
04 березня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у м. Запоріжжі, громадянки України, має середню освіту, заміжньої, працює продавцем на ринку, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
за обвинуваченням її у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -
ОСОБА_9 , маючи умисел на незаконний збут на території м.Запоріжжя особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, з корисливих мотивів, у невстановленої в ході судового розгляду особи, а також невстановленому місці та часу, але не пізніше 12.12.2019 року, незаконно придбала особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс загальною масою не менше 400,844 г. (в перерахунку на суху речовину), який перенесла, частково розфасувала у полімерні зіп-пакети, та у подальшому незаконно зберігала з метою його подальшого збуту за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
12.12.2019 року, в період часу з 19 год. 15 хв. до 20 год. 03 хв., працівниками поліції в ході проведення обшуку, дозвіл на який було отримано на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя, на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в спальній кімнаті було виявлено та вилучено:
- 6 полімерних зіп-пакетів з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого в перерахунок на суху речовину склала 5,010 г.;
- 3 полімерні пакети та 108 полімерних зіп-пакетів із з особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого в перерахунок на суху речовину склала 395,834 г., а всього загальною масою 400,844 г., який ОСОБА_9 незаконно зберігала з метою збуту.
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_9 як скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за ознаками незаконного придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів.
Під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_9 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, не визнала та пояснила, що станом на 12.12.2019 року вона проживала за адресою: АДРЕСА_1 в разом із своїм чоловіком - ОСОБА_10 , сином - ОСОБА_11 , 2003 року народження та донькою - ОСОБА_12 , 2009 року народження.
Зранку того дня вона, приблизно о 08 - 08-30 год., пішла на роботу - на ринок «Анголенко» у м. Запоріжжі, де і перебувала, приблизно до 14-00 або 15-00 год. Коли повернулася додому, то покормила дітей та невдовзі, приблизно о 15 - 16-00 год., прийшов її чоловік ОСОБА_10 із сумкою чорного кольору.
На її питання, що це за сумка, ОСОБА_10 повідомив, що її на певний час попрохав зберегти його знайомий. Так як вже був такий випадок, що її чоловік додому приносив наркотичні засоби і на той час він їх вживав, вона перевірила вказану сумку. Під час перевірки, на порозі кімнати, чорний пакет, який знаходився у сумці розірвався і у ньому вона побачила речовину рослинного походження у маленьких пакетиках, які висипалися на долівку.
Вона здогадалася, що це наркотичні засоби, тому влаштувала чоловіку сварку, під час якої категорично заявила, що вона зараз поїде на манікюр і коли повернеться додому, щоб цієї сумки із речовиною у її будинку не було. ОСОБА_10 почав збирати розсипані пакетики до пластикової коробки.
Після цього, вона поїхала на манікюр і її вдома не було декілька годин. Чим у цей час займався її чоловік, їй невідомо.
Коли вона повернулася додому у той же день, на вулиці вже було темно і у дворі її будинку знаходилися якісь люди. Коли вона ближче підійшла, то дізналася, що це працівники поліції прийшли проводити у неї обшук. Після цього, поліцейський прочитав вголос ухвалу суду на дозвіл про проведення обшуку та запитав, чи є у неї у будинку заборонені речі, на що вона відповіла, що можливо і є.
У подальшому, вона відкрила будинок та обшук розпочався з її спальні, де була і виявлена та вилучена наркотична речовина, вагою, приблизно 500 грам.
Вказана речовина їй не належала, а була із сумки, яку приніс чоловік.
Збутом наркотичної речовини вона не займалася, наркотичну речовину та психотропні засоби вона не вживала та не вживає на цей час.
З ОСОБА_10 вона шлюб уклала в 2017 році, до цього у неї було дівоче прізвище ОСОБА_9 , а потім - ОСОБА_9 . Чому саме вона у протоколі обшуку розписувалася як ОСОБА_9 , не знає, мабуть через шокову ситуацію. Через цю причину не звернула увагу і на адресу, яка була зазначена в ухвалі суду. Проте, вона розуміла, що працівники поліції прийшли обшукувати будинок саме де вона мешкала.
Після обшуку у неї ніяких зауважень до його проведення не було і її відразу затримали працівники поліції. Три дня вона перебувала в ізоляторі тимчасового утримання та її відпустили після рішення суду.
У той день, зазначену сварку з чоловіком, крім дітей, бачили та чули будівельники, яких вона наймала для ремонту у будинку. Де на цей час вони знаходяться, їй невідомо, чому раніше не заявляли про їх допит сторона захисту, не знає.
Також, ОСОБА_9 зазначила, що перед тим як проводити обшук, працівники поліції пропонували їй за неправомірну вигоду у сумі 3000 доларів США не проводити вказану слідчу дію, але вона від цього відмовилася. У подальшому, відповідної заяви на такі дії працівників поліції, не писала.
Водночас, вважаю, що вина обвинуваченої ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, повністю підтверджується такими доказами:
- даними протоколу обшуку від 12.12.2019 року (у період часу з 19 год.15 хв. по 20 год. 03 хв.) за адресою: АДРЕСА_1 (за адресою проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у присутності ОСОБА_9 , понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , за участі оперуповноважених Комунарського ВП - ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , із використанням відеокамери, згідно яких було виявлено та вилучено: патрон білого кольору, 12 калібру, який упаковано до паперового конверту; порожні зіп-пакети, які упаковані до паперового конверту; електронні ваги, які упаковано до паперового конверту; зіп-пакет із вмістом рослинної речовини зеленого кольору, який упаковано до паперового конверту; 6 зіп-пакетів із вмістом рослинної речовини зеленого кольору, які упаковані до паперового конверту; дві пари металевих кайданок, упаковані до сейф-пакету INZ 4030341; 3 полімерних пакети із вмістом рослинної речовини зеленого кольору, упаковані до сейф-пакету INZ 4030276; 106 зіп-пакетів із вмістом рослинної речовини зеленого кольору та 2 великі зіп-пакети із вмістом рослинної речовини зеленого кольору, які упаковано до сейф-пакету INZ 4030275. Вказані речі та предмети були вилучені у спальній кімнаті (праворуч від входу);
- даними відеозапису на DVD-R диску з обшуку від 12.12.2019 року за місцем проживання обвинуваченої, з якого вбачається, що наркотичні засоби були вилучені працівниками поліції у спальній кімнаті у будинку за місцем проживання ОСОБА_9 . Місце зберігання вказаних наркотичних засобів було зазначено саме обвинуваченою.
Вказаний відеозапис був відновлений під час експертного дослідження.
Згідно висновку експерта від 25.10.2023 року №СЕ-19/108-23/15270-КТ на карті пам'яті формату micro SD з написом «Kingston 16 GB» (на яку було здійснено запис обшуку від 12.12.2019 року) наявні видалені файли, які містять відео зображення у кількості 2 шт., явних файлів, які містять відеозображення - не виявлено.
Оскільки виявлені відеозаписи на наданій карті пам'яті micro SD з написом «Kingston 16 GB» знаходяться серед видаленої інформації, відтворити їх стандартними засобами операційної системи - не надалося можливим, тому для можливості відтворення виявлених файлів, які містять відеозображення, стандартними засобами операційної системи, був відтворений їх запис на DVD-R диск, що додається до висновку експерта;
- даними висновку експерта від 13.12.2019 року № 7-2925, згідно якого на дослідження було надано паперовий конверт з 6 зіп-пакетами з написом: «Комунарське ВП 12.12.2019 Обшук за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новомосковська, буд.115. Шість зіп-пакетів із рослинною речовиною зеленого кольору в приміщенні спальної кімнати». Наданні на експертизу речовини рослинного походження сіро-зеленого кольору (вміст шести полімерних спец-пакетів) є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, загальна маса якого, в перерахунку на висушену речовину, складає 5,010 г.;
- даними висновку експерта від 13.12.2019 року № 7-2926, згідно якого на дослідження було надано полімерний пакет з насінням, 108 полімерних зіп-пакетів, три полімерні пакети з речовиною рослинного походження. Надана речовина рослинного походження сіро-зеленого кольору (вміст 108 полімерних зіп-пакетів і трьох полімерних пакетів), є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на висушену речовину складає 395,834 г. Насіння рослин сіро-зеленого кольору є дозрілим насінням рослин роду коноплі, що до наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів не належить;
- речовими доказами: особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальною вагою 400,844 г.
Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).
В даному випадку, на думку суду, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що кожен окремо та у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини скоєння ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
На думку суду під час судового розгляду було доведено винуватість ОСОБА_9 саме у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (зберігання з метою збуту), а не ч.2 ст.309 КК України, виходячи з такого.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» № 4 від 26 квітня 2002 року про умисел на збут наркотичних засобів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому слід мати на увазі, що відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.
Про умисел ОСОБА_9 на збут наркотичних засобів свідчить як і розміри вилученого канабісу (загальна маса 400,844 г., в перерахунку на суху речовину), так і спосіб упакування та розфасування виявленого у її домоволодінні особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 у спальній кімнаті було вилучено 114 полімерних зіп-пакетів та 3 полімерних пакетів з канабісом, які були розділені на певні фракції.
Як зазначила у судовому засіданні ОСОБА_9 вона наркотичні засоби не вживала та не вживає на цей час.
Отже, з огляду на зберігання ОСОБА_9 значної кількості наркотичного засобу, в більшості який був розфасований у 114 зіп-пакетів, з урахуванням того, що обвинувачена в у лікаря-нарколога на обліку не перебувала і не перебуває, її показання, що вона не вживала наркотичних засобів, суд вважає, що зберігання 400,844 г. канабісу було направлено саме з умислом останньої на його збут.
Обвинувачена ОСОБА_9 під час судового розгляду зазначила, що її чоловік - ОСОБА_10 раніше вживав наркотичні засоби і вже були випадки, коли він додому приносив наркотичні засоби.
Водночас, суд не вважає, що ці показання впливають на кваліфікацію дій обвинуваченої, так як загальна маса виявленого та вилученого канабісу очевидно перевищує розумну кількість наркотичного засобу, необхідного наркозалежній особі для особистого вживання. Крім того, будь-яке об'єктивне підтвердження того, що ОСОБА_10 особисто вживав канабіс станом на час проведення обшуку, відсутнє.
Також, у судовому засіданні були досліджені наступні документи:
- рапорт начальника СВ Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_23 , згідно якого 12 грудня 2019 року до Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області надійшли виділені матеріали з Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури про те, що під час санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 було вилучено 112 пофасованих зіп пакетів з наркотичним засобом - маріхуаною вагою близько 100 грамів, електронні ваги та близько 300 грамів маріхуани в інших полімерних пакетах, які остання зберігала з метою подальшого збуту (т.1 а.с. 38);
- витяг з кримінального провадження №12019080040004336, відомості про яке внесені до ЄРДР 12.12.2019 року, згідно якого слідчими, які здійснюють досудове розслідування даного кримінального провадження є слідчі Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ; прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво: ОСОБА_4 , ОСОБА_29 ; кваліфікація кримінального правопорушення - ч.2 ст.307 КК України; Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення: «12.12.2019 року до Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області надійшли виділені матеріали з Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури, що під час санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 було вилучено 112 пофасованих зіп-пакетів з наркотичним засобом - марихуаною, вагою близько 100 грамів, електронні ваги та близько 300 грамів маріхуани в інших полімерних пакетах, які остання зберігала з метою подальшого збуту (ЄО №29798 від 12 грудня 2019 року) (т.1 а.с. 35);
- постанова про здійснення досудового розслідування слідчої групою від 12.12.2019 року, згідно якої здійснювати досудове розслідування кримінального провадження №12019080040004336 доручено групі слідчих: ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 (т.1 а.с. 36);
- постанова про призначення групи прокурорів від 12.12.2019 року, згідно якої призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №12019080040004336 у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_29 (т.1 а.с. 37);
- постанова прокурора Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області ОСОБА_4 про виділення матеріалів досудового розслідування від 12.12.2019 року, згідно якої з матеріалів кримінального провадження №12019080040000320 виділяються матеріали досудового розслідування, а саме: протокол обшуку від 12.12.2019 року; ухвала суду про дозвіл на проведення обшуку; паперовий конверт, в який упаковано зіп-пакет із вмістом рослинної речовини зеленого кольору; спецпакет INZ 4030276, в який упаковано 3 полімерних пакети із вмістом рослинної речовини зеленого кольору; спецпакет INZ 4030275, в який упаковано 106 зіп-пакетів із вмістом рослинної речовини зеленого кольору та 2 великі зіп-пакети із вмістом рослинної речовини зеленого кольору; спецпакет INZ 4030341, в який упаковано дві пари кайданок; паперовий конверт, в який упаковано 6 зіп-пакетів із вмістом рослинної речовини зеленого кольору; паперовий конверт з порожніми зіп-пакетами; паперовий конверт з патроном 12-го калібру; паперовий конверт з електронними вагами;
- протокол затримання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.12.2019 року, у порядку ст.208 КПК України, згідно якого останню фактично затримано о 20 год. 20 хв. 12.12.2019 року, підстави затримання: якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин. Під час особистого обшуку у ОСОБА_9 було вилучено: мобільний телефон «Хіоmі Redmi 5 Plus» в корпусі чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 з сім-картами мобільного оператора «Lifeсеll НОМЕР_3 » та «Lifeсеll НОМЕР_6»; грошові кошти: у сумі 211 доларів США, купюру Національного Банку Республіки Білорусь АХ8243020; у сумі 11 029 гривень; банківські карти «ПриватБанк» №№ НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ;
- клопотання слідчого Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу ОСОБА_24 про арешт майна - речей та предметів, вилучених під час обшуку 12.12.2019 року та під час особистого обшуку обвинуваченої ОСОБА_9 при затриманні її у порядку ст.208 КПК України;
- ухвала слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_30 від 14.12.2019 року про накладення арешту на речі і предмети, вилучені під час обшуку 12.12.2019 року та під час особистого обшуку обвинуваченої ОСОБА_9 при затриманні її у порядку ст.208 КПК України;
- постанови слідчого Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу ОСОБА_24 від 13.12.2019 року та 10.01.2019 року про визнання речей та предметів, вилучених під час обшуку 12.12.2019 року та під час особистого обшуку обвинуваченої ОСОБА_9 при затриманні її у порядку ст.208 КПК України речовими доказами;
- повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 13.12.2019 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України;
- постанова про призначення групи прокурорів від 30.08.2023 року, згідно якої призначено групу прокурорів у кримінальному провадженні №12019080040004336 у складі: ОСОБА_4 , ОСОБА_29 , ОСОБА_31 , ОСОБА_5 , старшим групи визначено - ОСОБА_4 .
Крім того, судом досліджувалися матеріали по отриманню слідчим дозволу на проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченої ОСОБА_9 №333/449/19 (провадження 1-кс/333/2688/19), а саме:
- клопотання слідчого СВ Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_32 від 09.12.2019 року у кримінальному провадженні №12019080040000320, відомості про яке внесені до ЄРДР 27.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України про проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 за місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 для виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, виявлення та вилучення наркотичних засобів психотропних речовин та прекурсорів. Вказане клопотання також погоджено з прокурором Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області ОСОБА_33 ;
- витяг з кримінального провадження №12019080040000320, відомості про яке внесені до ЄРДР 26.01.2019 року, згідно якого слідчими, які здійснюють досудове розслідування даного кримінального провадження є слідчі Комунарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області: ОСОБА_24 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_25 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_28 ; прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво: ОСОБА_4 , ОСОБА_29 , ОСОБА_47 ; кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 ст.309 КК України;
- рапорт оперуповноваженого СКП Комунарського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_48 про те, що під час виконання доручення слідчого Комунарсьбкого ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області по кримінальному провадженню №12019080040000320 було встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 вживає та зберігає наркотичні речовини за своїм місцем мешкання;
- Інформація з Державного реєстру речових права на нерухоме майно від 03.12.2019 року, згідно якої відсутня інформація щодо права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;
- протоколи допиту свідків ОСОБА_49 та ОСОБА_50 , які пояснили, що від своїх знайомих та друзів знають, що ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 зберігає за місцем мешкання наркотичні засоби;
- журнал судового засідання від 12.12.2019 року, згідно якого Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: судді ОСОБА_51 , секретаря судового засідання ОСОБА_52 , за участю прокурора ОСОБА_31 розглянув клопотання слідчого ОСОБА_32 про проведення обшуку по кримінальному провадженню №12019080040000320 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України. Фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалося, початок розгляду: 14-00 год., закінчення: 15 год. 40 хв.;
- ухвала слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_51 від 12.12.2019 року про надання дозволу на проведення обшуку у будинку за фактичним місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 з метою виявлення та вилучення наркотичних засобів та інших предметів, виключених законом із обігу.
Вказані процесуальні документи, на думку суду, безпосередньо не вказують на винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, проте дають підстави для висновку про дотримання слідчими належної процедури внесення відомостей до ЄРДР, отримання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченої ОСОБА_9 та належної процедури проведення вказаної слідчої дії.
Судом також перевірялися доводи, твердження та версії обвинуваченої та її захисників, висунутих на виправдування останньої, але вони не знайшли підтвердження у судовому засіданні.
Щодо версії, згідно якої обвинувачена не зберігала наркотичні засоби, не знала про їх про наявність у неї за місцем мешкання після того як посварилася із чоловіком ( ОСОБА_10 ) 12.12.2019 року
За клопотанням сторони захисту судом були допитані чоловік та син обвинуваченої - ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , відповідно.
Так, допитаний свідком ОСОБА_10 зазначив, що у грудні 2019 року він, його дружина - ОСОБА_9 та діти останньої - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
Якого точно числа він вже не пам'ятає, на центральному автовокзалі у м. Запоріжжі зустрів свого знайомого - ОСОБА_56 з ОСОБА_57 , інших анкетних даних про якого більше не знає. Останній попрохав на один день залишити у нього свою сумку чорного кольору з речами. Він погодився на це, взяв вказану сумку та привіз, приблизно о 15-00 год., її додому.
У цей час вдома була обвинувачена, яка, перевіривши зміст сумки, влаштувала йому сварку. Причиною цієї сварки стало те, що під час перевірки, прорвався пакет, який лежав у сумці та на долівку висипалися пакетики з речовиною сіро-зеленого кольору. Він та його дружина зрозуміли, що це був наркотичний засіб.
Після цього, ОСОБА_9 зазначила, що вона їде на манікюр і коли вона повернеться, щоб вказаного пакету вдома, вже не було.
Він трохи зібрав розсипані пакети, які поклав на тумбочку та у тумбочку, що знаходилася у їхній з обвинуваченою спальню, почекав дзвінка від ОСОБА_56 , щоб останній забрав свою сумку і не дочекавшись цього, пішов по своїх справах. Вдома у цей час залишалися діти.
Під час обшуку його вдома не було. Даних ОСОБА_56 він не знає, останній так і не передзвонив до нього, щоб забрати свою сумку чорного кольору.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_11 пояснив, що в 2019 році він разом із своїм вітчимом - ОСОБА_10 , матір'ю - ОСОБА_9 та молодшою десятирічної сестрою проживали у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Якої точно дати не пам'ятає, але додому до них приходили працівники поліції, які проводили обшук. У той час вдома були: він, сестра та будівельники, які здійснювали ремонт на кухні, а також його матір.
Поліцейські знайшли речовину зеленого кольору - коноплю, у сумці, яку в той день, але раніше приносив із собою його вітчим.
Також, у той день, до того, як матір поїхала на манікюр і до того як прийшли працівники поліції, між вітчимом та ОСОБА_9 відбулася сварка, причини якої, він не знає.
До вказаних показань суд відноситься критично, так як ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є близькими родичами обвинуваченої - чоловік та син, відповідно. Аналіз вказаних показань, на думку суду, свідчить, що вони були надані з єдиної метою - уникнути ОСОБА_9 кримінальної відповідальності за ч.2 ст.307 КК України.
Показання ОСОБА_10 не є детальними та конкретизованими з приводу його знайомого ОСОБА_56 , тобто він не знає і не знав жодних анкетних даних останнього, крім імені. Номер мобільного телефону ОСОБА_56 він записував на аркуші паперу, який не зберігся.
Крім того, враховуючи факт притягнення до кримінальної відповідальності його дружини, свідок навіть не намагався встановити особу ОСОБА_56 , не надав працівникам поліції дані останнього, у т.ч. номер мобільного телефону для встановлення об'єктивних обставин. Жодних клопотань з боку сторони захисту щодо встановлення особи ОСОБА_56 також не було під час досудового розслідування.
Також, ОСОБА_10 вказує, що частину пакетів з наркотичним засобом поклав на тумбочку та в тумбочку, але вказані дії є незрозумілими, так як у наявності була сумка чорного кольору ОСОБА_56 , в якій вони і знаходилися (зі слів свідка).
Показання ОСОБА_10 в цій частині повністю спростовуються даними відеозапису обшуку, дослідженому у судовому засіданні. Так, з нього вбачається, що наркотичний засіб у зіп-пакетах слідчим вилучалися у: пластиковому контейнері, на тумбочці, в тумбочці, у сумці чорного кольору (косметичці), у жіночій сумочці білого кольору, у пластиковій коробці, у вазі, тобто у семи різних місцях.
Про те, що він розкладав вказані зіп-пакети у різні місця, ОСОБА_10 не зазначав.
Показання свідка ОСОБА_11 в частині того, що поліцейські знайшли речовину зеленого кольору - коноплю, у сумці, яку в той день, але раніше приносив із собою його вітчим також не відповідають дійсності, так як фактично працівники поліції виявили наркотичний засіб не у сумці чорного кольору, а у семи різних місцях, що підтверджується відповідним відеозаписом обшуку.
Аналіз відеозапису обшуку свідчить, що на питання слідчого: «Чи у Вас заборонені законом наркотичні засоби?», обвинувачена ОСОБА_9 чітко зазначає, що є такі і вона, готова їх видати і покаже, де вони знаходяться.
Після цього, обвинувачена своїм ключем відкриває вхідні двері будинку, потім відразу йде до спальні, яку теж відкриває ключем і на питання слідчого «Де?», ОСОБА_9 відразу вказує на контейнер з зіп-пакетами з наркотичним засобом.
Отже, досліджені судом вказані дані повністю суперечать показанням ОСОБА_9 , яка зазначала, що фактично не знала про наявність у її будинку наркотичних засобів, так як після сварки відразу поїхала на манікюр і вимагала від свого чоловіка, що коли вона приїде, щоб сумки з наркотичним засобом не було. Тобто, виходячи із показань обвинуваченої, вона не знала про наявність наркотичного засобу, але відповідно до відеозапису, ОСОБА_9 відразу повідомила слідчому, що готова видати наркотичний засіб та покаже, де він знаходиться. При цьому, жодного разу обвинувачену не зазначила, що виявлений наркотичний засіб їй не належить, а належить знайомому його чоловіка.
Щодо незаконності винесення прокурором постанови про виділення матеріалів кримінального провадження
Сторона захисту вважає постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 12.12.2019 року недопустимим доказом, так як відповідно до вимог ст.217 КПК України, матеріали досудового розслідування можуть виділятися в окреме кримінальне провадження лише відносно особи (осіб), яка має статус підозрюваного. В даному випадку на час виділення прокурором з кримінального провадження №12019080040000320 від 27.01.2019 окремих матеріалів, ОСОБА_9 не мала статусу підозрюваної у жодному кримінальному провадженні. Їй було повідомлено про підозру лише 13.12.2019 року у виділеному кримінальному провадженні №12019080040004336 за ч.2 ст. 307 КК України.
Вважаю, що твердження сторони захисту про недопустимість доказу, а саме: постанови про виділення матеріалів досудового розслідування є хибними, виходячи з такого.
По-перше, вказана постанова не є доказом і навіть джерелом доказу, щоб її суд визнав недопустимим доказом.
По-друге, на момент виділення матеріалів кримінального провадження ОСОБА_9 вже мала статус підозрюваного.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, 12 грудня 2019 року о 21 год. 46 хв. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019080040004336 були внесені відомості про те, що 12 грудня 2019 року до Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області надійшли виділені матеріали з Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури, що під час санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 було вилучено 112 пофасованих зіп-пакетів з наркотичним засобом - маріхуаною вагою близько 100 грамів, електронні ваги та близько 300 грамів маріхуани в інших полімерних пакетах, які остання зберігала з метою подальшого збуту (ЄО №29798 від 12 грудня 2019 року).
Відповідно до рапорту начальника СВ Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_59 , 12 грудня 2019 року до Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області надійшли виділені матеріали з Комунарського відділу Запорізької місцевої прокуратури про те, що під час санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 було вилучено 112 пофасованих зіп пакетів з наркотичним засобом - маріхуаною вагою близько 100 грамів, електронні ваги та близько 300 грамів маріхуани в інших полімерних пакетах, які остання зберігала з метою подальшого збуту.
Під час судового розгляду було встановлено, що обвинувачена з ОСОБА_10 шлюб уклала в 2017 році, до цього у неї було дівоче прізвище ОСОБА_9 , а потім - ОСОБА_9 . У протоколі обшуку обвинувачена ОСОБА_9 розписувалася як ОСОБА_9 . Тобто фактично встановлено, що « ОСОБА_9 » - це колишнє прізвище ОСОБА_9 .
Згідно з протоколом затримання, який міститься в матеріалах провадження, ОСОБА_9 було фактично затримано 12 грудня 2019 року о «20» годині «20» хвилин, як підозрювану у вчиненні злочину.
Як убачається з протоколу обшуку, обшук було проведено за місцем мешкання ОСОБА_9 , за її безпосередньою участю, 12 грудня 2019 року з «19» години «15» хвилин до «20» години «03» хвилини.
Обвинувачена у своїх показаннях зазначила, що її працівники поліції фактично затримали відразу після закінчення обшуку, тобто ОСОБА_9 набула статусу підозрюваної одразу після проведення зазначеної слідчої дії при її затриманні, що узгоджується з положеннями ч.1 ст.42 КПК України.
Постанову про виділення з матеріалів кримінального провадження №12019080040000320 матеріалів досудового розслідування щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, винесено прокурором ОСОБА_4 12 грудня 2019 року вже після проведення обшуку. І цей факт підтверджується даними рапорту начальника СВ Комунарського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_59 , в якому зазначено, що надійшли матеріали обшуку, тобто вже після його проведення.
Щодо невідповідності формулювання обвинувачення в повідомленні про підозру та обвинувальному акт.
Сторона захисту стверджує, що повідомлення про підозру ОСОБА_9 від 13.12.2019 року містить інформацію про зберігання з метою збуту останньою 5.010 гр. канабісу, в той час як обвинувальний акт, затверджений 29.01.2020 року містить інформацію про зберігання з метою збуту ОСОБА_9 - 400.844 г. канабісу. Даних про зміну повідомлення про підозру щодо кількості, а відповідно і обсягу обвинувачення, матеріали провадження не містять, тому враховуючи правову позицію, висловлену у Постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року по справі № 295/12923/19 (провадження № 51-207 км 21) неможливо відносно ОСОБА_9 винести обвинувальний вирок.
Суд не приймає до уваги вказане твердження сторони захисту, враховуючи таке.
Посилання сторони захисту на вказане рішення Верховного Суду (справа№ 295/12923/19, провадження № 51-207 км 21), є хибним висновком, оскільки стосується іншої правової ситуації.
Так, у згадуваному рішенні судді Верховного суду зазначили, що обвинувальний акт, направлений до суду, не є ідентичним обвинувальному акту, врученому обвинуваченому, та істотно відрізняється від повідомлення про підозру, по суті призвів до ситуації, коли протягом судового розгляду особа була дезінформована в питаннях сутності і характеру обвинувачення, що, у свою чергу, порушує базовий міжнародний стандарт, закріплений у пункті «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення.
Отже, фактично у вказані правовій ситуації у кримінальному провадженні було два обвинувальних висновку, які між собою відрізнялися і не було зрозуміло від якого саме обвинувачення захищалася особа.
В цьому кримінальному провадженні дійсно маються певні відмінності у повідомленні про підозру та формулюванні обвинувачення.
Водночас, згідно ч.6 ст.277 КПК України письмове повідомлення про підозру, окрім іншого, має містити стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
У той же час, досудове розслідування завершується складанням обвинувального акту, яким слідство висуває обвинувачення особі у вчиненні злочину. Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 цього Кодексу обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формування обвинувачення,результат оцінки отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які надалі будуть перевірені судом.
З аналізу вказаних статей закону вбачається, що у письмовому повідомленні про підозру має міститися лише стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, відомих на момент такого повідомлення, у той час як в обвинувальному акті має міститися виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
Саме тому зміст формулювання обвинувачення при складанні обвинувального акта може як збігатися, так і відрізнятися від сформульованої підозри у письмовому повідомленні про неї з огляду на те, що в обвинувальному акті викладаються не лише відомі на момент повідомлення про підозру фактичні обставини кримінального правопорушення, а й обставини, встановлені під час досудового розслідування. Таким чином, до формулювання повідомлення про підозру законодавець встановлює менші вимоги, аніж до формулювання обвинувачення з викладенням його в обвинувальному акті.
Суд слідує позиції, що принципових відмінностей у викладенні фактичних обставин, які впливають на обсяг обвинувачення чи кваліфікацію дій винного, у цих двох процесуальних документах не може бути, однак звертає увагу, що їх зміст не завжди може повністю збігатися, оскільки обвинувальний акт уточнює формулювання обвинувачення на підставі зібраних доказів.
Окрім того, свій захист обвинувачений здійснює саме від обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті.
Така правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 19.10.2023 року у справі №718/1189/22 (провадження №51-1715 км 23).
Вважаю, що різний за змістом виклад у письмовому повідомленні про підозру та обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення в частині розміру наркотичних засобів, що зберігалися, жодним чином не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому доводи захисника про протилежне є неприйнятними.
Так, в даному випадку у повідомленні про підозру від 13.12.2019 року було зазначено про зберігання 5,010 г канабісу, а в обвинувальному акті від 29.01.2020 року з урахуванням усіх висновкім судових хімічних експертиз уточнено загальний розмір наркотичного засобу - канабісу, що зберігався ОСОБА_9 - 400,844 г.
Обвинуваченій у судовому засіданні був оголошений обвинувальний акт із зазначенням, що вона зберігала 400,844 г. та роз'яснено суть обвинувачення, яке їй було зрозумілим. ОСОБА_9 чітко розуміла суть обвинувачення і у суду жодного разу не виникало сумнів у цьому. Крім того, по даному кримінальному провадженню обвинуваченій двічі оголошувався обвинувальний акт, враховуючи, що попередній вирок суду першої інстанції був скасований.
Після аналізу усіх доказів у сукупності по даному кримінальному провадженню, суд дійшов до висновку, що висунуте органом досудового розслідування обвинувачення відповідно до обвинувального акта (у т.ч. у частині загального розміру наркотичного засобу, що зберігався ОСОБА_9 ) є доведеним.
Щодо твердження сторони захисту про недопустимість доказів - даних, зазначених у протоколі обшуку з додатком і у всіх похідних від цього доказах через порушення процедури отримання дозволу на обшук та проведення вказаної слідчої дії
Стосовно інших адреси та прізвища обвинуваченої, зазначених в ухвалі слідчого судді
Згідно з матеріалами провадження, ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_51 від 12 грудня 2019 року у справі № 333/449/19 надано дозвіл органу досудового розслідування на проведення обшуку в будинку за фактичним місцем проживання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 з метою виявлення та вилучення наркотичних засобів та інших предметів, вилучених законом з обігу.
Як було встановлено під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 2017 року (тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_10 ) мала прізвище ОСОБА_9 .
У протоколі обшуку від 12.12.2019 року ОСОБА_9 підписувалася як ОСОБА_9 , про що остання також підтвердила у судовому засіданні.
Тобто, вважаю, що під час судового розгляду встановлено, що особою, зазначеною в ухвалі слідчого судді як ОСОБА_9 , фактично є ОСОБА_9 .
Згідно даних з протоколу обшуку від 12 грудня 2019 року, обшук було проведено за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, адреса, зазначена в ухвалі слідчого судді, за якою надано дозвіл на проведення обшуку, відрізняються від адреси, за якою його фактично було проведено лише наявністю літери «в» у номері будинку.
Водночас, суд враховує, що слідчим суддею надавався дозвіл на проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_9 (це чітко зазначеного у рішенні), що і було здійснено.
Під час судового розгляду головуючим було задано питання обвинуваченій, чи розуміла вона, що працівники поліції прийшли проводити обшуку саме до неї, а не до іншої особи, на що ОСОБА_9 відповіла позитивно.
Відповідно до протоколу обшуку від 12 грудня 2019 року, обшук проводився за безпосередньою участю ОСОБА_9 , яка по закінченню його проведення зауважень до змісту протоколу не мала, що засвідчила своїм підписом.
Наведені обставини жодним учасником провадження не ставились під сумнів.
За таких обставин суд не вважає за можливе визнати докази, отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук за місцем проживання ОСОБА_9 , недопустимими.
Стосовно порушення процедури отримання дозволу на обшук у зв'язку з відсутністю повної технічної фіксації судового засідання
Твердження сторони захисту про недійсність процесуальної дії, пов'язаної з постановленням слідчим суддею ухвали про надання дозволу на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , суд не приймає до уваги, враховуючи таке.
Обґрунтовуючи такий свій висновок, сторона захисту вказує на те, що встановлено відсутність фіксування кримінального провадження під час надання дозволу слідчим суддею на проведення вищевказаного обшуку.
Пунктом 4 частиною 3 статті 87 КПК України передбачено, що одними з недопустимих доказів є також доказі, що були отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
Так, дійсно у журналі судового засідання від 12.12.2019 року (початок розгляду: 14-00 год., закінчення: 15 год. 40 хв.), згідно якого Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: судді ОСОБА_51 , секретаря судового засідання ОСОБА_52 , за участю прокурора ОСОБА_31 розглянув клопотання слідчого ОСОБА_32 про проведення обшуку по кримінальному провадженню №12019080040000320 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, зазначено, що фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалося.
Відповідно до норм статей 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та іншими законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Для суду є аксіомою, що правові норми завжди мають мету, для досягнення якої власне і створюються. Норми права мають застосовуватися, у тому числі і тлумачитися, із врахуванням такої мети, тобто із врахуванням того результату, який за задумом законодавця повинен досягатися внаслідок реалізації такої норми.
Надання переваги словесно-граматичному (буквальному) трактуванню норм законодавства без одночасного цільового (телеологічного) їх тлумачення не дозволить встановити зміст, а також мету та практичне значення існування тієї чи іншої норми у законодавстві (постанова ВПВС від 11 грудня 2019 року у справі № 536/2475/14-к).
Суд нагадує, що відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.
Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.
В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.
На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК України, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв'язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною 1 цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Частинами 2 і 3 наведеної вище статті передбачено безальтернативний обов'язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.
Із наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. "с" ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. "d" ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім'ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).
Отже, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки "зруйнували" або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання (постанова ВПВС від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7, ст. 13 КПК України недоторканність житла чи іншого володіння особи належить до загальних засад кримінального провадження.
Ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 ст. 233 КПК України (ч. 1 ст. 233 КПК України).
Згідно ч. 1 та 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Суд не виключає, що за певних обставин відсутність звукозапису судового засідання, в якому розглядалося клопотання про надання дозволу на обшук, може стати підставою для визнання доказів, що були отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук чи іншого володіння особи, недопустимими.
Наприклад, якщо маються сумніви, що під час судового засідання були присутні слідчий чи прокурор, а в ухвалі суду вони зазначені як сторони процесу. Якщо є сумніви, що взагалі відбулося судове засідання з розгляду клопотання про надання дозволу на обшук.
В даному випадку клопотання слідчого розглядалося у судовому засіданні, на якому був присутній прокурор, включений у групу прокурорів по відповідному кримінальному провадженню. Відводів складу суду, який розглядав клопотання слідчого, стороною процесу не заявлялося.
Сумніви, що в даному випадку відбувався судовий процес, в якому розглядалося клопотання слідчого, у суду відсутні.
Про такі порушення не зазначає і сторона захисту, яка належним чином не обґрунтувала, яким чином відсутність технічного запису судового засідання розгляду слідчим суддею клопотання про надання дозволу на проведення обшуку вплинула на фундаментальні права і свободи людини, гарантовані Конвенцією та/або Конституцією України.
З огляду на зазначене суд вважає, що відсутність запису вказаного судового засідання від 12.12.2019 року не є безумовною підставою для визнання доказів, отриманих під час виконання ухвали про дозвіл на обшук за місцем проживання ОСОБА_9 , недопустимими.
Щодо порушення прав обвинуваченої під час обшуку
Доводи сторони захисту про порушення вимог КПК України щодо порядку проведення обшуку, а саме: без роз'яснення ОСОБА_9 її прав скористуватися правовою допомогою адвоката; за відсутності у протоколі характеристики технічних засобів та носії інформації, якими фіксувалася слідча дія; за відсутності фіксації перебігу всієї слідчої дії, у тому числі підрахунку вилучених предметів, суд також вважає неприйнятними, враховуючи таке.
Частиною 1 статті 236 КПК України передбачено, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Незалежно від стадії цієї слідчої дії слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов'язані допустити на місце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.3 та 8 вказаної статті перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред'явлена ухвала і надана її копія. Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку.
Суд, дослідивши в судовому засіданні відеозапис, на якому зафіксовано обставини проведення обшуку, встановив, що вказану слідчу дії було проведено відповідно до вимог статей 223, 234, 236 КПК України.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, на момент проведення обшуку ОСОБА_9 будь-якого статусу у цьому кримінальному провадженні не мала, їй відповідно до вимог ч.3 ст.236 КПК України було пред'явлено ухвалу про обшук і надано її копію.
При цьому жодних заяв (у т.ч. щодо залучення до участі у проведенні слідчої дії захисника) та зауважень (у тому числі щодо кількості вилучених наркотичних засобів) від ОСОБА_9 не надходило, що підтверджуються протоколом обшуку та відеозаписом цієї слідчої дії, а тому суд порушення права на захист обвинуваченої не встановив.
Суд також звертає увагу, що на відеозапису обшуку (час відеозапису: 0:09:27) обвинуваченій ОСОБА_9 на мобільний телефон хтось дзвонить, вона приймає дзвінок, вільно спілкується та зазначає, що у неї відбувається обшук.
Тобто, з такого факт суд виходить, що фактично ОСОБА_9 під час обшуку не була обмежена у користуванні мобільний телефоном за допомогою якого могла звернутися до захисника з метою отримати правову допомогу, але не скористалася цим та відповідні клопотання з її боку не надавалися під час усього часу проведення у неї обшуку. Також, у ОСОБА_9 були відсутні заяви та зауваження до відповідного протоколу.
За таких обставин, суд вважає, що версії сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_9 до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а її доводи та твердження суд не прийняв до уваги враховуючи викладені вище обставини та висновки.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_9 , судом не встановлено.
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
При призначенні покарання ОСОБА_9 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченої: раніше не судима, заміжня, має постійне місце мешкання та проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, працює, її вік та здоров'я (не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра). Також, суд приймає до уваги поведінку обвинуваченої на стадії досудового розслідування та судового розгляду у період з грудня 2019 року по березень 2024 року (відсутні факти неналежної процесуальної поведінки та фактів притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності).
Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
Враховуючи особистість ОСОБА_9 , конкретні обставини кримінального провадження, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченої можливо лише в умовах ізоляції її від суспільства - в місцях позбавлення волі, тому ОСОБА_9 необхідно призначити мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ч.2 ст.307 КК України.
На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так й іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Підстави для застосування у даному випадку вимог ст.69 КК України та інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, відсутні.
Процесуальні витрати згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні складають 1727,11 грн. за залучення експертів на проведення судових хімічних експертиз.
Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Враховуючи, що процесуальні витраті, зазначені в обвинувальному акті документально підтверджені матеріалами кримінального провадження (довідками про витрати на проведення експертиз № 7-2925 та № 7-2926 від 13.12.2019 року), тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_9 зазначених витрат на користь держави.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2019 року на вилучені під час обшуку речі і предмети, вважаю за необхідне скасувати.
Постановами слідчого від 13.12.2019 року вилучені в ході обшуку: об'єкти та предмети, що містять особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, порожні зіп-пакети, стріляну гільзу, дві пари кайданок, електронні ваги, банківські картки «ПриватБанк», сумку «Giorgio Armani» та мобільний телефон визнано речовими доказами.
Відповідно до п.3 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому: майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом знищується. Таким чином, вилучені об'єкти та предмети, що містять особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс та стріляну гільзу 12-го калібру необхідно знищити, а усі інші вилучені предмети (крім грошових коштів та мобільного телефону), враховуючи, що вони не є речовими доказами у розумінні ст.98 КПК України - повернути обвинуваченій ОСОБА_9 .
Враховуючи, що суд приймає рішення про призначення відносно ОСОБА_9 додаткового покарання у виді конфіскації усього майна обвинуваченої, тому вилучений мобільний телефон та грошові кошти, що належать обвинуваченій необхідно конфіскувати у власність держави.
Керуючись ст. ст. 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_9 визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, на підставі якої призначити їй покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна обвинуваченої.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_9 рахувати, починаючи з дня приведення вироку до виконання.
Зарахувати у строк покарання ОСОБА_9 строк її попереднього ув'язнення з 12.12.2019 року по 14.12.2019 року (включно) по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14.12.2019 року.
Речові докази:
- вилучені в ході обшуку об'єкти та предмети, що містять особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, упаковані до спецпакетів № 2027326, 4008164 разом з первинним упакуванням; порожні зіп-пакети, упаковані до паперового конверту, стріляну гільзу 12-го калібру разом з первинним упакуванням, упаковану до спецпакету № 2688575, що зберігаються у камері зберігання речових доказів ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області - знищити;
- дві пари кайданок, з маркуванням У-77370 та Б 0739, упаковані до спецпакету INZ4030241, електронні ваги, упаковані до паперового конверту, банківську карту «ПриватБанк НОМЕР_4 », банківську карту «ПриватБанк НОМЕР_5 », упаковані до паперового конверту, сумку «Giorgio Armani» чорного кольору, упаковану до спецпакету №NZ4030277, що зберігаються у камері зберігання речових доказів ВП №4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області та фіскальний чек «ПриватБанк» №КС_Н1YYQА5КRADLREQYWTGX6 на суму 1210 гривень, долучений до матеріалів кримінального провадження №12019080040004336 - повернути обвинуваченій ОСОБА_9 , а у разі відмови від прийняття - знищити.
Конфіскувати у власність держави як майно, що належить ОСОБА_9 , а саме:
- мобільний телефон «Хіоmі Redmi 5 Plus» в корпусі чорного кольору ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 з сім-картами мобільного оператора «Lifeсеll НОМЕР_3 » та «Lifeсеll НОМЕР_6», що перебуває на зберіганні у камері зберігання речових доказів ВП №4 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області
- грошові кошти:
1) у сумі 211 доларів США (купюри номіналом: 100 доларів США серії СВ33990193С, 100 доларів США серії СВ22990134С, 10 доларів США серії МР51541511А, 1 долар США серії В10308956А), купюру Національного Банку Республіки Білорусь АХ8243020;
2) грошові кошти Національного Банку України в загальній сумі 11 029 гривень (купюри номіналом: 500 грн. у кількості 3 купюр - ХЄ5632237, У39672886, ВД8131414; 200 грн. у кількості 14 купюр - СГЗ144224, УБ0958620, УР8229037, КК6964516, П39502037, ЗВ4261195, ТГ9896791, СА3232741, КИ3273231, ЗБ8552499, КК4481840, П33352329, ТЕ6448620, КМ7581367; 100 грн. у кількості 35 купюр - УМ9526832, УУ9627863, УД4540303, СВ8063940, ТБ1440197, УА6344566, МН9098146, СЄ2013617, КЙ0869910, ВК3570883, ТА7985044, КП7923995, КС4605809, 8И7655633, СИ4216926, УШ6636168, УП2555372, УС1009086, У37985740, УХ8545190, УВ2220280, УЖ0609647, УГ1330242, УГ8194930, ЕД1463056, УД5105974, УЕ1621376, МД2103867, УІЛ4096845, ЗЕ157В44, У37841833, МБ5486259, ЗЙ8916521, МП4113542, МД8582168; 50 грн. у кількості 52 купюри - ФИ4618208, СЗЗ134368, ТЕ2773258, ТЕ7262006, ТБ8988271, У33839758, СК6846715, УД0323520, УД7255105, УА5171576, УА8075585, СТ0621986, ФГ5408219, Т35422628, СК2615196, УП7690078, ФА4107631, ПВ8439558, Ф33438431, ФГ5199027, СБ2529336, СС1589938, СГ7953041, ФЕ9164833, СЕ0701663, УП2869800, ТИ6345294, УЖ4485307, Ф37292673, ФАЗ190204, УА1038684, УА1157133, СК3971841, СН4527129, СМ8730838, СТ1914693, ВШ7204865, УГ2124627, СС8499191, СН6304138, ТУ0251873, СТ2911445, ИМ9735908, УГ5113713, ГЖ2931936, СЛ1920776, ТБ0153051, СК2727331, СЙ0733424, УР1672943, СН7416388, КВ8731463, 20 грн. у кількості 20 купюр - ЧД9290116, ТЙ7530403, ЧЕ0265921, ТИ0387065, ТВ2700936, ЮБ1837802, ТА1959186, ТБ7257482, ЮГ0640178, ТД5931576, ТГ1434202, ТЖ3988123, ТВ7165785, СЄ5947163, ТГ2929138, ЮБ2210704, ТЖ0841589, СЕ9526163, ТЄ2805775, ЮВ9977331; 10 грн. у кількості 12 купюр ЮЄ1661647, ХК6767198, Ц34012809, ПА3801252, ЦБ2361241, КС7195850, ХЖ4216629, ЦВ1899162, ЦГ6279664, ЦИ0933140, ЦД2178198, ЦВ9129993, 5 грн. у кількості 23 купюр - У35585900, ЮБ5447338, ЮА2037706, У38095834, ЮВ8278603, ЮИ0629189, ЮС1605208, ЮД8984032, ЮЕ8468673, ЮЖ2085532, Ю36184396, ЮБ4632992, УД3608368, У34242178, ЮЖ4987285, УД6943091, ЮЄ1605206, УД4001538, ЮИ2108620, УЛ8912302, ЮА6010157, УГ7551154, ЮГ1726677, 2 грн. у кількості 23 купюр - ТГ4411400, ПД6292383, СЕ9352381, РБ3324444, ТД3453616, СД7028874, СГ1160531, ТЄ2288137, ТД8207032, ПД5012423, СД 9557298, КЕ9504835, ТВ8025992, СВ3433846, ТИ7458698, СБ7645444, С32560466, СД1954220, ТС 1661935, Т34309573, КД9870706, С39490765, СД1560661, 1 грн. у кількості 68 купюр - УЙ3964549, ТЖ8994614, УФ9901275, НВ8343205, ПЄ3272358, УТ9554517, УБ5792278, УФ5122335, УКЗ598774, СИ2092103, ТГ2452619, УЄ6228979, ПЄ0095749, УИ9525770, РК0973702, ПИ1781029, УР9234142, ТА4019443, НД7899055, ЄА2485607, МИ8056700, УК10483І6, МИ0088396, СЖ8656430, УЕ2587559, Т37229685, ЄГ1327735, УН0486930, КЙ4791601, МВ8204075, УТ2314577, УН1971023, УК1630682, Т37074694, ТЕ7053150, РК7694036, ПИ2953799, СБ3236942, СВ5914814, УВІ965652, СЖ5537492, ПЕ4456266, ЕБ8515909, УД8483779, УУ3779249, ТЖЗІ09792, ГЇЖ9541522, УВ3940348, КЗЗ156476, АЯ5953925, НВ0542516, ТД9333664, ТА8528580, ПД2172425, СБ1652701, УУ2145582, ТА5183650, НГ2455669, УИ2935477, ПЦ7942103, РЛ6290145, ТЄ9731796, ПД0931806, УЙ4879907, УТ7305266, УН5431291, УБ8028274, УЙ2174591), що долучені до матеріалів кримінального провадження №12019080040004336 (перебувають у прокурора).
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 1727 (одна тисяча сімсот двадцять сім) грн. 11 коп. за залучення експертів на проведення судових хімічних експертиз.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, прокурору та захисникам.
Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні під час його оголошення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1