Справа № 308/3492/24
1-кс/308/1238/24
29 лютого 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :
слідчого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
у складі учасників справи:
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
кримінальне провадження 1-кп/308/1238/24
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали суду в місті Ужгороді клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42024072210000036 від 11 січня 2024 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця за національністю, мешканця АДРЕСА_1 , солдата НОМЕР_1 окремого батальйону територіальної оборони в/ч НОМЕР_2 , стрільця, одруженого, раніше не судимого,
за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.307 КК України,-
встановив:
28 лютого 2023 року до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 погоджене прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.307 КК України, в межах строку досудового розслідування, на 60 (шістдесят) діб.
ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 42024072210000036 відомості про яке внесено до ЄРДР 11 січня 2024 рокуза ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст.307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу за мобілізацією на посаді стрільця НОМЕР_1 окремого батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 .
ОСОБА_4 , у порушення вимог Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 та Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, з метою незаконного збагачення, шляхом вчинення злочинів з незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, усвідомлюючи те, що шляхом проведення заборонених операцій у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин є можливість швидко незаконно збагатитись, будучи знайомим із особами, які схильні до вживання наркотичних засобів і психотропних речовин, здійснив незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збут психотропних речовин, що виразилось в наступному.
Так, встановлено, що у ОСОБА_4 , в невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.02.2024 виник злочинний умисел на придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропних речовин з метою незаконного збагачення.
На реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на збут психотропних речовин, з метою незаконного збагачення, ОСОБА_4 , в невстановлений, на даний час, досудовим розслідуванням спосіб, у невстановленому місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, з корисливих спонукань, придбав, у невстановленої органом досудового розслідування особи, психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,1875 г., яку діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, з метою її подальшого збуту, незаконно зберігав у невстановленому досудовим розслідувань місці, до 12 год. 40 хв. 13.02.2024.
Надалі, 13.02.2024 о 12 год. 40 хв., ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, з метою незаконного збагачення,
перебуваючи на подвір'ї приватного будинку АДРЕСА_2 , за грошові кошти в розмірі 1500 грн., збув ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діяв під контролем правоохоронних органів, психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,1875 г.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин.
Окрім цього, ОСОБА_4 , реалізовуючи свій злочинний умисел спрямований на збут психотропних речовин, з метою особистого збагачення діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, повторно, у порушення вимог Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15.02.1995 та Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, в невстановлений, на даний час, досудовим розслідуванням спосіб, у невстановленому місці та у невстановлений досудовим розслідуванням час, придбав у невстановленої органом досудового розслідування особи психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,9209 г., яку діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, з метою її подальшого збуту, незаконно зберігав у невстановленому досудовим розслідувань місці, до 13 год. 13 хв.
27.02.2024.
Надалі, 27.02.2024 о 13 год. 13 хв. ОСОБА_4 , діючи повторно, з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків, з метою незаконного збагачення, перебуваючи на подвір'ї приватного будинку АДРЕСА_2 , за грошові кошти в розмірі 4000 грн., збув ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який діяв під контролем правоохоронних органів, психотропну речовину, обіг якої обмежено - метамфетамін, масою 0,9209 г.
Таким чином, ОСОБА_4 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин, вчиненого повторно.
27.02.2024 о 13 год. 39 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
27.02.2024, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 307 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується наступними зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
-протоколами допиту свідка ОСОБА_7 від 21.02.2024 та 27.02.2024, в ході яких свідок повідомив, що ОСОБА_4 займається незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин задля власного незаконного збагачення, а також повідомив про обставини фактів йому збуту ОСОБА_4 психотропних речовин;
-протоколом впізнання особи за фотознімками із свідком ОСОБА_7 який впізнав ОСОБА_4 , як такого який йому збув психотропну речовину - метамфетамін;
-протоколом контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, де встановлено факт збуту ОСОБА_4 особі, яка діє під контролем правоохоронних органів психотропної речовини, обіг якої обмежено - метамфетамін;
-писновками судових експертиз, згідно з яких кристалічна речовина вилучена 13.02.2024 року та 27.02.2024 в ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - метамфетамін;
-протоколом затримання ОСОБА_4 від 27.02.2024;
-протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , а саме за адресою АДРЕСА_1 , в ході чого було виявлено та вилучено згортки фольги із вмістом у них речовин подібних до психотропних та наркотичних, а також електронні міні ваги та зіп-пакети на яких містяться залишки речовин подібних до психотропних, та у сукупності зібраних доказів можна цілком зробити висновок, що це є психотропні речовини, оскільки ОСОБА_4 систематично збув їх, за місцем власного проживання та іншими матеріалами кримінального провадження.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Вручена ОСОБА_4 підозра повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990,п. 32, Series A, N 182).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років.
Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 усвідомлюючи невідворотність покарання може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, скоїв тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, а застосування більш м'яких запобіжних заходів особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, будуть не достатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, а тому, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.307 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні, на думку органу досудового розслідування, дає підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У судовому засідання прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав, просив таке задовольнити.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання прокурора та просив застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з тримання під вартою, просить замінити на домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію захисника та просив суд у задоволенні клопотання відмовити.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшла до наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочинів, передбаченого ч.1,2 ст.307 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких.
Орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , яке обґрунтовує наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, ризиків, визначених ст.177 КПК України, та недостатністю застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризиків.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого (стаття 178 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК.
У Кримінальному процесуальному кодексі України поняття обґрунтованої підозри не визначено, але воно визначено Європейським судом з прав людини. Обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах. Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справи «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства», 30 August 1990, § 32; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року; «Тerry v. Ohio», 392 US, 1968) і не може спиратися на голе припущення, що особа може в майбутньому втекти або повторно вчинити злочин. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Дослідивши додані в обґрунтування клопотання докази, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.307 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
При цьому на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій, зокрема наявності достатніх доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.
Відповідно до частин 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Основними ризикам, на які посилається сторона обвинувачення у даному клопотанні є:
- підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи невідворотність покарання, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від шести до десяти років, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч.1 ст.177 КПК України;
- підозрюваний будучи на волі зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та залякувати і схиляти їх до дачі слідству неправдивих показань, а тому існують достатні підстави вважати на незаконний вплив на них зі сторони підозрюваного.
Аналогічним чином ОСОБА_4 зможе впливати на експертів та спеціалістів які будуть залучені у кримінальному провадженні до проведення судових експертиз, оскільки станом на даний час є необхідність у проведенні судових експертиз відносно вилучених об'єктів за місцем його проживання.
Окрім цього у кримінальному провадженні не встановлено усіх осіб, можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення, а відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування, тобто наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, тобто наявний ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Оцінивши вагомість наявних в органу досудового розслідування доказів, що свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, у сукупності з тяжкістю покарання, що може бути призначене за такого роду правопорушення, слідчий суддя приходить до переконання про доведеність існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , за ступенем тяжкості відносяться до тяжкого (ч.1,2 ст.307 КК України), зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (від 6 до 10 років позбавлення волі), останній може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що свідчить про існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Слідчий суддя, беручи до уваги обставини вчиненого правопорушення, вважає, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може впливати на свідків, експертів та спеціалістів у даному кримінальному провадженні з метою дачі, зміни ними показань на його користь та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Щодо ризику вчиняти інші кримінальні правопорушення, то клопотання сторони обвинувачення не містить жодного обґрунтування такого та відомостей про імовірні спроби/дії підозрюваного допустити поза процесуальну поведінку.
Згідно з ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, закон покладає обов'язок доказування щодо наявності ризиків та недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання цим ризикам на прокурора.
У судовому засіданні з розгляду даного клопотання стороною обвинувачення не доведена недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (§ 80). У рішенні у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року вказаний суд, зокрема, дійшов висновку, що національні суди порушили пункт 1 статті 5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31). У справі «Штегмюллер проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що застосування до особи обмеження волі можливо лише за наявності ризику неявки підозрюваного (обвинуваченого) на судовий розгляд, або інших ризиків, які мають бути реальними та обґрунтованими, тобто не бути загальними та абстрактними, а в справі «Белчев проти Болгарії» наголосив, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами. Кримінальний процесуальний кодекс України також покладає вказаний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості обвинувачення та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд врахував наявність ризиків, передбачених пунктами ч.1 ст.177 КПК, а також тяжкість покарання кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 характеризуючі особу підозрюваного дані, а саме: міцні соціальні зв'язки, наявність дружини двох дітей та батьків похилого віку на утриманні, наявність постійного місця проживання.
На підставі наведеного, зважаючи на необхідність дотримання цілей та загальних засад кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до переконання, що у клопотанні сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слід відмовити.
Разом з тим, суд вбачає достатнім обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та з одночасним покладенням на нього обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.176, 178, 181, 184, 186, 193, 194, 196, 309, 310, 376 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
У задоволенні клопотання відмовити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 27 квітня 2024 року включно.
Покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- утриматись від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.
Строк дії ухвали про перебування під домашнім арештом та строк дії обов'язків визначити - до 27 квітня 2024 року включно.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі невиконання вищезазначених обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали було проголошено 04 березня 2024 року о 16 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1