06.03.2024
Справа №489/8114/21
Провадження №2/489/85/24
06 березня 2024 м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Рум'янцевої Н.О.,
із секретарем судового засідання - Войтенко К.М.,
за участю: представниці позивача - Зеленської А.П., представників відповідачів - Ярош Н.С., Нофенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Миколаївської області, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Держави України в особі Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної незаконними діями, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду
встановив.
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив: визнати дії слідчих ГУ НП в Миколаївській області неправомірними щодо проведення слідчих дій - обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати дії прокуратури Миколаївської області неправомірними щодо проведення слідчих дій - обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з Держави України через Державну казначейську службу України шляхом списання з державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 500 000,00 грн.; стягнути з Держави України через Державну казначейську службу України шляхом списання з державного бюджету України на його користь грошові кошти за проведення судової психологічної експертизи у розмірі 16 474,60 грн. та судові витрати. Мотивуючи свої вимоги тим, що він з серпня 2018 року працював заступником начальника охорони на Одеській залізничній дорозі у м. Миколаєві. З листопада 2018 року працював на посаді охоронця на Одеській залізничній дорозі у м. Одесі. В його обов'язки входило запобігання викрадення майна залізниці та вантажів, що перевозиться залізничним транспортом. Виконуючи свою роботу, від службових осіб ГУНП в Миколаївській області, за попередньою змовою з невстановленою групою осіб, йому запропонували неправомірну вигоду за вчинення чи не вчинення службовою особою, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням наданої їй влади чи службового становища. Після пропонування відповідними особами неправомірної вигоди, він звернувся 25.03.2019 до Державного Бюро розслідувань територіального управління, про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 369 КК України. Проте, 11.05.2019 о 09 год. 52 хв. до помешкання, де він проживає зі своєю родиною: АДРЕСА_1 , увірвалась група слідчих СУ ГУНП в Миколаївській області, які почали проводити обшук приміщення. На той час, він перебував у м. Одесі, про проведення обшуку йому зателефонувала та повідомила дружина. Він зателефонував адвокату, який після отримання інформації щодо обшуку, пояснив, що обшук був проведений слідчими СУ ГУНП в Миколаївській області, якими порушено кримінальну справу щодо викрадення та збуту вугілля, паливно-мастильних матеріалів, олійного масла та зернової продукції. Обшук проводився на підставі ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва по справі № 487/1954/19. Підставою для винесення ухвали слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва про надання дозволу на обшук помешкання, де проживає його родина, стало внесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення на підставі заяви ПАТ «Українська залізниця» щодо викрадення вантажів з вагонів під час їх перебування на залізничних станціях Миколаївської області, а саме: вугілля - 26550,00 кг., що мало місце у січні 2018 року на станції «Миколаїв-Вантажний». При цьому, він почав працювати у ПАТ «Українська залізниця» з серпня 2018 року. На даний час, ні йому, ані власнику квартири не надано відеозапис проведеного обшуку, на якому нічого з перерахованих матеріалів, які зазначені в ухвалі слідчого судді, знайдено не було. Про порушення відповідного кримінального провадження йому стало відомо після проведення обшуку в його помешканні. До вчиненого правопорушення він не має ніякого відношення, ніяких злочинних дій щодо викрадення майна не проводив, до відповідної кримінальної справи ані свідком, ані підозрюваним не залучався, на допит слідчого не запрошувався. Інформація про його причетність до відповідного кримінального правопорушення почала транслюватися у мережі інтернет, йому та його родині почали поступати телефонні дзвінки від родичів та колег по роботі. Крім того, про відповідний факт стало відомо його колегам по роботі, які почали обговорювати відповідну інформацію між собою. Більшість колег почали з острахом відноситися до їхнього спілкування, а інші взагалі припинили будь-яке спілкування з ним. Незаконний обшук спричинив моральні та душевні страждання йому та його родинні, у його батьків погіршився стан здоров'я, син перебував у лікарні. Після проведення обшуку він звертався зі скаргами до відповідних державних органах, проте, йому тільки надходити відповіді та відписки. Крім того, 23.03.2021 він звернувся до науково-дослідного інституту судових експертиз з заявою про проведення судової психологічної експертизи стосовно його психологічного стану після вчинення співробітниками СУ ГУНП в Миколаївській обл. незаконних дій щодо проведення обшуку. 02.08.2021 виготовлено висновок експерта № 21-1900, де було зазначено про те, що ситуація досліджувалася та пов'язана з обшуком приміщення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження № 12018150030000383 від 26.01.2018, є психотравмувальною для ОСОБА_1 ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода) орієнтовний розмір якої може складати 500 000,00 грн.
Від представника прокуратури Миколаївської області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. У межах процедури санкціонування слідчим суддею обшуку в помешканні позивача було реалізовано механізм судового контролю за правомірністю втручання правоохоронних органів у його права на повагу до свого житла у розумінні статті 8 Конвенції та відповідно дотриманням пропорційності втручання в такі права особи. Позивачем не доведено факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, встановлення факту незаконності проведення обшуку та протиправності дій працівників Миколаївської обласної прокуратури, факт наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями (бездіяльністю) зазначеного органу. В деліктних правовідносинах, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Натомість, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, а сам по собі факт проведення у його помешканні санкціонованого обшуку не є безумовною підставою для стягнення шкоди без установлення усіх складових елементів, необхідних для цивільно-правової відповідальності. Крім того, незалежно від визначення або не визначення предмету оскарження, не надано жодного доказу про те, що посадовими особами органу прокуратури вчинено будь-які протиправні дії стосовно ОСОБА_1 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, або при проведенні перевірок його скарг. Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12018150030000383, який погоджував клопотання слідчого про проведення обшуку помешкання позивача, не приймалось, підстави стверджувати про наявність порушення законодавства в його діях відсутні. Доводи позивача, як підстави позову, зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися слідчими і прокурорами у кримінальному провадженні, але подання позивачем скарг на їх дії не є достатнім доказом протиправності дій посадових осіб та заподіяння позивачу моральної шкоди. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчого та прокурора сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої, й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Щодо наданого позивачем висновку експерта № 21-1900 від 02.08.2021 на підтвердження завданої йому моральної шкоди та визначення розміру грошового еквіваленту моральних страждань, зазначає, що вказаний висновок не є беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди саме у вказаному у ньому розмірі. Наведені у висновку розрахунки грошової компенсації за спричинену, на думку позивача, моральну шкоду, є лише науково-практичною рекомендацією для визначення характеру та ступеня моральних страждань з урахуванням індивідуально-особистих властивостей позивача і суб'єктивних наслідків зазначеної ситуації. У висновку зазначений орієнтовний розмір компенсації позивачу моральної (немайнової) шкоди виходячи лише із його власної оцінки, тому у сукупності з іншими доказами у справі вбачається, що розмір відшкодування моральної шкоди є надмірним та необґрунтованим.
Від представника Головного управління Національної поліції в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що у позивача відсутнє право на відшкодування такої шкоди. Належним доказом протиправним (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, як правило, є відповідне судове рішення, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб. Тобто, дії органів досудового слідства, які в подальшому повинні бути визнані незаконними. Однак, згідно матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до різних органів, контролюючих діяльність відповідачів, якими було проведено перевірку та факту порушення чинного законодавства з боку посадових осіб ГУНП в Миколаївській області та прокуратури Миколаївської області ними не встановлено та дії не визнано протиправними. Також, жодного судового рішення, що набрало законної сили щодо визнання дій чи бездіяльності посадової або службової особи органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень не має.
Від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Дії прокуратури Миколаївської області та слідчих ГУНП в Миколаївській області, внаслідок яких було завдано шкоди, є основним предметом доказування, та відповідно, встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди, як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки. Більш того, позивач вимагає відшкодування моральної шкоди за вчинення щодо нього неправомірних дій, хоча на теперішній час немає судового рішення про визнання дій прокуратури Миколаївської області та слідчих ГУНП в Миколаївській області неправомірними. А також, відсутнє будь-яке рішення, що свідчить про незаконність дій співробітників ГУНП в Миколаївській області та перевищення влади або службових повноважень правоохоронного органу щодо позивача. Позивачем не визначено, яку моральну шкоду було завдано, не надано належних доказів на підтвердження спричиненої йому моральної шкоди, не надано доказів, які б підтверджували наявність моральних страждань у позивача, в тому числі додаткових моральних страждань чи погіршення стану його здоров'я. Позивач не надав докази, що у нього погіршилися відносини з родиною та спілкування з колегами, знайомими та сусідами, іншими негативними наслідками морального характеру. Також не може бути прийнятий до уваги висновок експерта з психологічних досліджень, підписаний 02.08.2021, так як психологічне дослідження щодо стану позивача було проведено більше ніж через 2 роки від подій (проведення обшуку). Законодавством не визначено, що висновок експерта з психологічних досліджень є безумовним доказом завдання моральної шкоди позивачу. Вважає, що розмір моральної шкоди є необґрунтованим та не доведеним.
Ухвалою суду від 14.12.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15.11.2022, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засідання представниця позивача підтримала позов, представники відповідача заперечували проти задоволення вимог, підтримали відзиви на позовну заяву.
З'ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановленні наступні факти та відповідно правовідносини.
Позивач, заявляючи позовні вимоги посилається на те, що внаслідок незаконного обшуку за місцем його проживання за адресою АДРЕСА_1 йому, органами досудового розслідування, була спричинена моральна шкода, яка може складати згідно проведеної експертизи 500 тисяч гривен.
Позивач з серпня 2018 року працював заступником начальника охорони на Одеській залізничній дорозі у м. Миколаєві. З листопада 2018 року працював на посаді охоронця на Одеській залізничній дорозі у м. Одесі. В його обов'язки входило запобігання викрадення майна залізниці та вантажів, що перевозиться залізничним транспортом. Виконуючи свою роботу, від службових осіб ГУНП в Миколаївській області, за попередньою змовою з невстановленою групою осіб, йому запропонували неправомірну вигоду за вчинення чи не вчинення службовою особою, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням наданої їй влади чи службового становища. Після пропонування відповідними особами неправомірної вигоди, він звернувся 25.03.2019 до Державного Бюро розслідувань територіального управління, про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.03.2019, вбачається, що ОСОБА_2 25 березня 2019 року звернувся до Територіального управління ДБР з заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, в якій зазначив, що службові особи ГУНП в Миколаївській області за попередньою змовою з невстановленою групою осіб пропонують службовій особі неправомірну вигоду за вчинення чи не вчинення чи не вчинення службовою особою, в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням наданої їй влади чи службового становища.
26 березня 2019 року за вих. № 03/07-2433-19, Державне бюро розслідувань Територіального управління, розташованого у місті Миколаєві, на адресу ОСОБА_2 направлено повідомлення про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 620191150000000198 від 25.03.2019, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 369 КК України. Відповідні відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України внесено ОСОБА_3 слідчим Другого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 березня 2019 року за № 620191150000000198.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснювалося розслідування у кримінальному провадженні № 12018150030000383 від 26.01.2018, за фактом таємного викрадення чужого майна, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у сховище, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Підставою для внесення відомостей до ЄРДР послугувало повідомлення представників ПАТ «Українська залізниця», щодо викрадення вантажів з вагонів під час їх перебування на залізничних станціях Миколаївської області, а саме вугілля з вагону, вагою 26550 кг., на суму 46200 грн., яке мало місце у січні 2018 року на території залізничної станції «Миколаїв-Вантажний». В ході досудового розслідування, встановлено коло осіб, які можуть бути причетними до скоєння вказаного правопорушення, зокрема, ОСОБА_1 .
Ухвалою слідчого судді заводського районного суду м. Миколаєва Щербини С.В. від 21.04.2019, надано старшому слідчому відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП в Миколаївській області капітану поліції Бричкі С.П. та групі слідчих відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Миколаївській області у даному кримінальному провадженні дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 , з метою відшукання та вилучення речових доказів у кримінальному провадженні - предметів здобутих в результаті злочинних дій, та інших предметів і відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме: чорнові записи щодо викрадення та збуту вугілля, паливно-мастильних матеріалів, олійного масла та зернової продукції, а також обладнання для викрадення вугілля, паливно-мастильних матеріалів олійного масла та зернової продукції, що буде доказувати злочинну діяльність ОСОБА_1 та інших осіб, що можуть бути причетними до вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач в своєму позові зазначає, що 11.05.2019 о 09 год. 52 хв. до помешкання, де він проживає зі своєю родиною: АДРЕСА_1 , увірвалась група слідчих СУ ГУНП в Миколаївській області, які почали проводити обшук приміщення. На той час, він перебував у м. Одесі, про проведення обшуку йому зателефонувала та повідомила дружина. Про порушення відповідного кримінального провадження йому стало відомо після проведення обшуку в його помешканні. До вчиненого правопорушення він не має ніякого відношення, ніяких злочинних дій щодо викрадення майна не проводив, до відповідної кримінальної справи ані свідком, ані підозрюваним не залучався, на допит слідчого не запрошувався. Інформація про його причетність до відповідного кримінального правопорушення почала транслюватися у мережі інтернет. Крім того, про відповідний факт стало відомо його колегам по роботі, які почали обговорювати відповідну інформацію між собою. Більшість колег почали з острахом відноситися до їхнього спілкування, а інші взагалі припинили будь-яке спілкування з ним. Незаконний обшук спричинив моральні та душевні страждання йому та його родинні, у його батьків погіршився стан здоров'я, син перебував у лікарні.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 звертався зі скаргами до компетентних органів вищого рівня на протиправні дії працівників поліції, слідчого ГУНП в Миколаївській області Варламова В.В., працівників СБУ Миколаївської області Стужука М.О., ОСОБА_5 та прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 процесуального керівника у кримінальному провадженні № 120181500300000383 Хоміка І.І.
Позивачу ОСОБА_1 надані відповіді на скарги, відповідно до яких, при проведенні перевірок, зокрема, фактичних даних щодо причетності вищевказаних посадових осіб до протиправної діяльності в ході проведення слідчої дії, не встановлено (а.с. 38-79).
Позивач в своєму позові вказує, що 23.03.2021 він звернувся до науково-дослідного інституту судових експертиз з заявою про проведення судової психологічної експертизи стосовно його психологічного стану після вчинення співробітниками СУ ГУНП в Миколаївській обл. незаконних дій щодо проведення обшуку, за що ним було сплачено грошові кошти у розмірі 16474,60 грн.
Згідно квитанції № 35 від 29.05.2021, ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у розмірі 16474,60 грн. на розрахунковий рахунок ОДНІСЕ (а.с 19).
Згідно висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21-1900 від 02.08.2021, ситуація, що досліджувалася і пов'язана з обшуком приміщення, де мешкає ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (в рамках кримінального провадження № 120181500300000383 від 26.01.2018 відповідно до ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.04.2019) з метою відшукання та вилучення речових доказів, є психотравмувальною для ОСОБА_1 . ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода). Орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 (моральної шкоди) може складати 500 000,00 грн.
Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Чинним законодавством України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Дії (бездіяльність) Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, прокуратури Миколаївської області, внаслідок яких було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов'язки (статті 11 ЦК України).
За змістом п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Частиною другою статті вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону передбачено, що у випадках незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, незаконного накладення арешту на майно громадянинові відшкодовуються моральна шкода.
Відповідно до ст. 4 Закону відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури, суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок, бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Частинами 1 - 3статті 23 ЦК України та роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Європейська конвенція з прав людини) гарантовано право кожного на повагу до приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. При цьому, частина 2 цієї статті містить випадки, в яких втручання у право на повагу до житла є виправданим і не становитиме порушення. Так, органи державної влади не можуть втручатись у здійснення зазначеного права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.
Отже, за загальним правилом право на повагу до житла є непорушним, і держава повинна виконувати взяті на себе негативні зобов'язання.
За практикою Європейського суду з прав людини аналіз втручання у право на предмет порушення гарантій статті 8 Конвенції здійснюється через застосування трискладового тесту (пункти 69-72 Рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Ратушна проти України», заява №17318/06; пункти 46-55 Рішення від 28 квітня 2016 року у справі «Багієва проти України», заява № 41085/05).
Так, з метою перевірки обшуку на предмет порушення гарантій статті 8 Конвенції необхідним є визначення таких обставин: чи мало місце втручання, чи було втручання відповідно до закону, чи переслідувало легітимну мету, чи було необхідним у демократичному суспільстві, тобто пропорційним.
Так, ч. 3 ст. 233 КПК України передбачає, що слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням (частина 3 статті 234 КПК України).
В пункті 71 Рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Ратушна проти України» (заява №17318/06) Суд зазначає, що обшук, про який йдеться, був призначений в рамках кримінального розслідування. Таким чином, обшук слугував легітимній меті, а саме запобіганню злочину. Залишається розглянути, чи було втручання «необхідним у демократичному суспільстві».
Суд нагадав, що коли держави вважають за необхідне вдаватися до таких заходів, як обшуки житлових приміщень, з метою отримання доказів факту вчинення правопорушень, Суд буде оцінювати, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та чи було дотримано принцип пропорційності. Суд також буде вивчати наявність у національному законодавстві ефективних гарантій від зловживань та свавілля та перевіряти, як ці гарантії працюють в окремому випадку, який розглядається. Критерії, які слід брати до уваги в цьому контексті (але не обмежуватись ними), - це спосіб та обставини, за яких було ухвалено постанову про проведення обшуку, інші докази, доступні на той час, а також зміст та обсяг постанови. При цьому особлива увага має приділятись гарантіям, застосованим з метою обмежити розумними рамками вплив цього заходу (пункт 72 Рішення).
У зазначеній справі правомірність втручання у право позивача на недоторканість житла було перевірено слідчим суддею при наданні дозволу на обшук у помешканні за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідною ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва Щербини С.В. від 21.04.2019.
Відповідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки, для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до ст. ст. 1166, 1167, 1176ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою - підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача (ст. 12, 81 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факт неправомірних дій цього органу чи його посадових або службових осіб. При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття неправомірного рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності є, як правило, відповідне судове рішення, що набрало законної сили або відповідне рішення посадових осіб органу державної влади вищого рівня.
Доказів визнання незаконною або скасування ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва Щербини С.В. від 21.04.2019, на підставі якої був проведений обшук житла позивача, матеріали справи не містять.
Крім того, в матеріалах справи містяться докази того, що позивач неодноразово звертався до різних органів, контролюючих діяльність відповідачів, якими було проведено перевірку та факту порушення чинного законодавства з боку посадових осіб ГУНП в Миколаївській області та прокуратури Миколаївської області, ними не встановлено та дії не визнано протиправними.
Крім того частинами 2, 3 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 5 від 31.03.1995 року у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19) зроблено висновок, що: «суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою».
Позивачем не надано до суду доказів того, що він тривалий час був позбавлений можливості здійснювати та користуватися у повній мірі своїми законними правами, наданими законодавством України, внаслідок чого пережив моральні страждання.
Посилання на нанесення шкоди його репутації шляхом публікацій у різних засобах масової інформації нічим не підтверджені, та більш того не є предметом розгляду дійсної справи.
Долучений до матеріалів справи висновок експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 21-1900 від 02.08.2021, на підтвердження завдання позивачу моральної коди та визначення розміру грошового еквіваленту моральних страждань, не є беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди у вказаному у ньому розмірі. Також суд бере до уваги, що вказана експертиза, яка проводилась на замовлення позивача, була проведена більш ніж через два роки після проведення обшуку.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.
Оскільки позивачем жодним чином не доведено факт протиправних дій працівників прокуратури та органів досудового розслідування при проведенні обшуку як і неправомірність самого обшуку, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
В силу положень п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в даній справі не справляється, а тому і розподілу між сторонами не підлягає та відноситься на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
вирішив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Миколаївської області, Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, Держави України в особі Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної незаконними діями, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2
Відповідачі: Прокуратура Миколаївської області, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Спаська, 28;
Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5;
Державна казначейська служба України, юридична адреса: м. Київ, вул. бастіонна, 6.
Повний текст судового рішення складено «06» березня 2024.
Суддя Н.О. Рум'янцева