05 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/12850/21 пров. № А/857/22990/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючої судді - Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Онишкевича Т.В., Обрізка І.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №140/12850/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним дій та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції Дмутрук В.В.,
час ухвалення рішення не заначено,
місце ухвалення рішення м.Луцьк
дата складання повного тексту рішення не заначено,-
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі № 140/12850/21, за позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФУ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, яка призвела до не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 30.04.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
20.10.2023 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними дій ГУПФУ, вчинених на виконання рішення суду у даній справі, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення суду по справі №140/12850/21 щодо не нарахування та не виплати доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
- зобов'язати відповідача здійснити з 30.04.2021 та без обмеження будь-якою датою нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) відповідно до рішення суду від 09.12.2021 у справі №140/12850/21;
- встановити відповідачу строк для повного та належного виконання судового рішення.
Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року яке набрало законної сили 11.01.2022 у справі № 140/12850/21 відповідач здійснило позивачу перерахунок пенсії, зокрема здійснено нарахування та з вересня 2023 року виплачується підвищення до пенсії за вказаним рішенням суду в сумі 4540 гривні, що дорівнює двом прожитковим мінімумам станом на січень 2021 року.
Тобто, відповідачем самовільно визначено порядок виконання рішення Волинського оружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року заяву позивачки залишено без задоволення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила її у апеляційному порядку.
Вимоги в апеляційній скарзі обґрунтовує тим, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у зразковій справі № 240/4937/18. щодо зобов'язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Апелянт вважає, що дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, оскільки при нарахуванні доплати до пенсії застосуванню підлягають розміри мінімальної заробітної плати, встановлені на відповідний календарний рік, з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року.
Просить скасувати ухвалу про відмову в задоволені заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень, та винести нову постанову якою її заяву задовольнити.
Перевіривши матеріали справи, доводи заяви про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Судом встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі №140/12850 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 30.04.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік).
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі №140/12850/21 було видано виконавчий який стягувачем був поданий для примусового виконання у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
З відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що 15 травня 2023 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Як вбачається зі змісту відомостей перерахунку пенсії ОСОБА_1 в графі: Доплата по суду (стаття 39 ЗУ №796) від ПМ зазначено суму 4540,00, що дорівнює двом прожитковим мінімумам станом на січень 2021 року.
Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся з заявою до суду.
Залишаючи заяву позивача без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що в мотивувальній частині судового рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2021, в даній справі, було вказане наступне:
Додатково суд звертає увагу, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, та за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року».
З огляду на наведене, суд першої інстанції зазначив, що дії відповідача по нарахуванню підвищення до пенсії позивачу у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року відповідають судовому рішенню в даній адміністративній справі, відповідно підстави для визнання таких дій протиправними відсутні.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За змістом частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконуючи рішення суду у даній справі, відповідач зобов'язаний при обрахунку розміру підвищення пенсії позивачу виходити з розміру двох мінімальних заробітних плат на відповідний рік.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ із застосуванням, всупереч рішенню суду у справі №140/12850/21, прожиткового мінімуму як розрахункової величини.
Такі дії відповідача, як суб'єкта владних повноважень, є протиправними, оскільки не відповідають судовому рішенню, яке набрало законної сили і яким його зобов'язано при перерахунку пенсії позивача застосувати саме розміри мінімальної заробітної плати, установлені на відповідний календарний рік, а не прожитковий мінімум, який є суттєво меншим.
Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 804/2076/17 викладена позиція Верховного Суду: Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень не вчиняв дій за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.
Враховуючи, що у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі №140/12850/23 визначено, що нарахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до статті 39 Закону №796-ХІІ належить задовільнити шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплати позивачу зазначене підвищення до пенсії у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітнім платам, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що проведення відповідачем на виконання такого рішення суду перерахунку пенсії позивача із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є протиправним, оскільки не відповідає резолютивній частині судового рішення, оскільки при перерахунку пенсії застосуванню підлягає саме величина мінімальної заробітної плати.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Суд першої інстанції, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а також допустився помилки в частині застосування норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дій, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинених на виконання рішення суду в адміністративній справі №140/12850/21, поданої в порядку статті 383 КАС України, скасувати та заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі № 140/12850/21, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 30 квітня 2021 року доплати до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо припинення протиправних дій при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 у справі № 140/12850/21 у частині здійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат згідно із Законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подати до суду першої інстанції на протязі 30 днів з моменту набрання законної сили цією постановою звіт про її виконання.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Т. В. Онишкевич
І. М. Обрізко
Повне судове рішення складено 05 березня 2024 року