05 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/5847/23 пров. № А/857/23133/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевич Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 300/5847/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
суддя в 1-й інстанції - Матуляк Я.П.,
час ухвалення рішення - 30.10.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі рішення відповідача щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням у позивача виник обов'язок припинити іноземне громадянство. Позивач вказує, що іноземним громадянством для неї є громадянство російської федерації. Просить врахувати, що відмовитись від такого громадянства позивач з 24.02.2022 не може, оскільки, існують незалежні від неї обставини, що перешкоджають отриманню документа про припинення російського громадянства, а саме: нездійснення процедури припинення громадянства консульствами російської федерації внаслідок призупинення прийому громадян в Україні. Для вирішення вказаного питання в російському консульстві в Польщі, позивачу необхідно особисто прибути, що також є неможливим, оскільки паспорт для виїзду за кордон не виготовляють на підставі тимчасового посвідчення громадянина України. 14.07.2023 позивач звернулась до відповідача із зверненням одночасно подавши декларацію про відмову від іноземного громадянства. Однак, листом від 09.08.2023 відповідачем відмовлено у прийнятті такої декларації з підстав відсутності актуальної незалежної причини для її подання. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують її права, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 300/5847/23 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною відмову у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, оформлену листом від 09.08.2023.
Зобов'язано управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.07.2023 про прийняття декларації про відмову від громадянства російської федерації та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що обов'язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є прийняття клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави (в даному випадку російської федерації) від особи у встановлений законодавством іноземної держави строк. Вважає, що подання позивачем декларації про відмову від іноземного громадянства без актуальної, незалежної причини її подання, є необґрунтованим та передчасним заходом.
Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 300/5847/23 та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що неотримання позивачем документа про припинення громадянства російської федерації відбулося з незалежних від нього причин, відтак суд вважає, що позивачу кореспондує право звернення з Декларацією про відмову від іноземного громадянства, яким, у даному випадку, позивач і скористався.
Однак, відповідачем подана Декларація по суті не була розглянута, а повернута позивачу без розгляду.
Відтак, на думку суду, відмова у прийнятті декларації ОСОБА_1 про відмову від іноземного громадянства управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області, оформлена листом від 09.08.2023 є протиправною.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 05.10.2021 позивачем подано заяву про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням (а.с.56-58).
Разом з вказаною заявою позивачем надано зобов'язання припинити іноземне громадянство, згідно якого позивач зобов'язувався протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України припинити громадянство (підданство) російської федерації, і подати органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави. Також, позивач зазначив про те, що у разі неотримання ним з незалежних причин документа про припинення громадянства (підданства) російської федерації, позивач зобов'язується подати декларацію про відмову від громадянства (підданства) цієї держави і повернути національний паспорт громадянина російської федерації до уповноваженого органу цієї держави (а.с.59).
Судом встановлено, що позивачу видане тимчасове посвідчення серії НОМЕР_1 , яке відповідно до Закону України "Про громадянство України" посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України (а.с.18).
14.07.2023 позивач звернулася до управління ДМС в Івано-Франківській області із заявою, в якій повідомила про те, що нею було взято на себе зобов'язання після набуття громадянства України відмовитись від громадянства російської федерації, однак отримати документ про припинення громадянства російської федерації, вона не може з незалежних від неї причин, а тому просила прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства (а.с.60,61).
До вказаної заяви позивачем долучено Декларацію про відмову від іноземного громадянства (а.с.10,11).
Листом управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області від 09.08.2023 позивача повідомлено про те, що згідно із статтею 1 Закону України "Про громадянство України" незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури. Відповідач вказав, що позивач повинен подати до ДМС документ про припинення іноземного громадянства протягом двох років з моменту набуття громадянства У країни. Водночас, відповідач зазначив, що Законом визначено категорії осіб (іноземців), які разом із заявою про набуття громадянства України можуть подати декларацію про відмову від іноземного громадянства замість зобов'язання припинити іноземне громадянство. А тому, відповідач дійшов висновку, що УДМС в Івано-Франківській області не має підстав для прийняття декларації позивача про відмову від іноземного громадянства (а.с.8).
Вважаючи такий лист протиправною відмовою органу ДМС у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, позивач звернулася до суду з даним позовом.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III (далі - Закон №2235-III в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Ч.1 ст.1 Закону України «Про громадянство України» визначено, що громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
В ст.6 Закону України «Про громадянство України» закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно п.2 ч.1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням (частина 1 статті 8 Закону №2235-ІІІ).
Відповідно ч.5 ст.8 Закону України «Про громадянство України» іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
При цьому, зобов'язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. (ч.1 ст.1 Закону №2235-III).
Згідно ч.8 ст.8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов'язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.
Декларацією про відмову від іноземного громадянства є документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав (ч.1 ст.1 Закону №2235-III).
Із змісту ч.1 ст.9, п.2 ч.2 ст.9 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.
Однією з умов прийняття до громадянства України, зокрема, є подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства) або зобов'язання припинити іноземне громадянство (для іноземців).
Іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
З 24.02.2022р. у зв'язку з військовою агресією російською федерацією проти України, указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб. Наступними указами продовжено строк дії воєнного стану, який діє станом і на час розгляду цієї справи.
З 23.02.2022р. Посольство російської федерації в Україні припинило свою роботу в Україні.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що для вирішення даної справи, ключовим є з'ясування питання чи можна вважати, що документ про припинення громадянства від російської федерації позивач не отримала з незалежних від неї причин.
Незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства - є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України (ч.1 ст.1 Закону №2235-III).
Указом Президента України від 27.03.2001р. №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (надалі - Порядок).
Зазначений Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
При цьому, відповідно до ст.19 Федерального Закону «Про громадянство російської федерації», вихід з громадянства російської федерації особи, яка проживає на території російської федерації, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи в загальному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього Федерального закону. Вихід з громадянства російської федерації особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених ст.20 цього Федерального закону.
Слід зазначити, що ст.32 вказаного Закону, яка визначає прядок подання заяв з питань громадянства російської федерації, встановлює наступне.
Заява з питань громадянства російської федерації подається за місцем проживання заявника: a) особою, яка проживає на території російської федерації, - до територіального органу федерального органу виконавчої влади у сфері внутрішніх справ; б) особою, яка проживає за межами російської федерації і не має місця проживання на території російської федерації, - дипломатичне представництво або консульська установа російської федерації, що знаходяться за межами російської федерації.
Відповідно до ст.35 Закону розгляд заяв стосовно громадянства російської федерації поданої особою зазначеною в п. «б» ч.1 ст.32 Закону та прийняття рішення про прийняття до громадянства російської федерації чи про вихід з громадянства російської федерації в спрощеному порядку здійснюється в строк до шести місяців з дня подання заяви і всіх необхідних документів оформлених належним чином.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вихід з громадянства російської федерації не допускається, якщо громадянин російської федерації: a) має не виконане перед російською федерацією зобов'язання, встановлене федеральним законом; б) залучений компетентними органами російської федерації як обвинувачуваного у кримінальній справі або щодо нього є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили і підлягає виконанню; в) не має іншого громадянства та гарантій його набуття (ст.20 Федерального Закону Про громадянство російської федерації).
Колегія суддів звертає увагу, що вказане рішення не прийняте саме у зв'язку із призупиненням діяльності російських закордонних установ в Україні і такої умови вищевказана стаття не передбачає. Жодних застережень щодо можливої підстави для відмови у виході з громадянства російської федерації чи скасування такої процедури лист МЗС російської федерації надісланий позивачу, не містить.
Отже, колегія суддів приходить до переконання, що відповідно до ч.5 ст.8 Закону №2235-III невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (у даному випадку 6 місяців) є прямо встановленою підставою для подання декларації про відмову від іноземного громадянства (п.2 ч.2 ст.9 Закону №2235-III).
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідач, вирішуючи питання щодо прийняття декларації, обмежився лише роз'ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації.
При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області не розглянув по суті звернення позивача, не надав жодної оцінки підставам подачі декларації та протиправно зобов'язав її подати документ, неможливість отримання якого по суті і стала підставою для подачі такої декларації. Тобто, відповідач фактично не прийняв жодного рішення за результатами розгляду декларації.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 300/5847/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 05.03.2024