05 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/20698/23 пров. № А/857/22852/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевич Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 140/20698/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалмаркет" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
суддя в 1-й інстанції - Лозовський О.А.,
час ухвалення рішення - 30.10.2023 року,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Глобалмаркет” (далі - ТзОВ “Глобалмаркет звернулося з позовом до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 17 березня 2023 року №UA205140/2023/000115/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000883.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару - сідельного тягача марки DAF, модель - XF 510 FTG, рік виготовлення - 2016, номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 (далі - товар) - декларант в інтересах товариства 16 березня 2023 року подав до Волинської митниці митну декларацію (далі - МД) № 23UA205140020814U9, в якій митна вартість цього товару визначена за основним методом. Однак відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийняв рішення від 17 березня 2023 року № UA205140/2023/000115/2 про коригування митної вартості товарів за резервним методом. При цьому митний орган дійшов висновку, що вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та містять розбіжності.
Позивач не погоджується із таким рішенням й вважає, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом. При цьому у повідомленні митного органу не зрозумілі причини для витребування документів, перелік яких зазначений в статті 53 МК України, без обґрунтування, які складові митної вартості потрібно підтвердити та в чому полягають сумніви митного органу.
На думку позивача, у спірному рішенні відповідач безпідставно покликається на розбіжності в рахунку-фактурі (інвойсі) та свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу в частині визначення продавця і власника. Транспортний засіб був проданий компанією UAB “Rіmartas”, який при продажу транспортного засобу не зобов'язаний реєструвати його на себе. Наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами безпосередньо між власником транспортного засобу та продавцем. Законодавством не передбачено обов'язку покупця надавати документи про походження товару у попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера. Також, на думку позивача, необґрунтованою є вимога надати висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією, адже законодавством не передбачено, що сума, зазначена в рахунку-фактурі, який є документом, що підтверджує митну вартість, потребує доведення іншими документами. Згідно з рахунком-фактурою продавця проведено оплату за товар.
Позивач зауважив, що не мав відносин із третіми особами, то ж вимога митного органу про надання договору із третіми особами, рахунків про сплату третім особам комісійних, посередницьких послуг, є безпідставною та за таких обставин ненадання витребуваних документів не може мати наслідком застосування резервного методу визначення митної вартості оцінюваного товару. У поданих документах наявні усі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар.
Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень статті 55 МК України не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості. Як наслідок, картка відмови у митному оформленні випуску товарів також є протиправною.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 140/20698/23 позовні вимоги задоволено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідно до поданого інвойсу продавцем товару (власником) є UAB “Rіmartas”, однак, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначений інший власник - Sidoruk Zbigniew, що є підставою для сумніву щодо впливу третіх осіб на формування числових значень митної вартості.
Відповідач зауважив, що наявність розбіжностей у документах є достатньою підставою у розумінні частини третьої статті 53 МК України для витребування додаткових документів. Позивач додаткових документів не надав. При цьому довідка експерта від 15 березня 2023 року №2238/23 за своєю суттю не є висновком про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленим спеціалізованою експертною організацією, оскільки визначає лише марку, модель, тип, серійний номер, країну виробника, повну масу та рік виготовлення автомобіля, а не встановлює його якісні та вартісні характеристики.
Відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за товар, та неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 МК України, зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів та прийняття картки відмови в митному оформленні випуску товарів №UA205140/2023/000883. При цьому митним органом порівнювався рівень заявленої митної вартості оцінюваного товару з наявною інформацією про рівень цін на такі товари у період 90 днів, проте за даними Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) Державної митної служби України, оформлення за ціною контракту ідентичних та подібних товарів були відсутні. За результатом такого порівняння виявлено №UA204060/2023/1003 від 09 лютого 2023 року, згідно з якою був оформлений товар, який має найбільшу кількість ідентичних параметрів із товаром, який був придбаний позивачем. У такий спосіб митна вартість була визначена за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на рівні 23000,00 євро.
З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення та картка відмови відповідає вимогам митного законодавства, є законним та обґрунтованим.
Просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 140/20698/23 та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені митним органом у повідомленні та в рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для витребування додаткових документів та прийняття картки відмови і коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об'єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, позивач для підтвердження заявленої ним митної вартості товару надав повний пакет документів відповідно до переліку, передбаченого ч. 2 ст. 53 МК України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 30 вересня 2022 року між компанією UAB “Rimartas” (продавець) та ТзОВ “Глобалмаркет” (покупець) укладено контракт №RG/30-22, за умовами якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах договору.
16 березня 2023 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України на умовах DAP - Луцьк товару - сідельний тягач марки DAF, модель XP 510 FTG, що був у використанні; календарний рік виготовлення - 2016; модельний рік виготовлення - 2016; дата першої реєстрації - 01 березня 2016 року; номер кузова (шасі, рами) - НОМЕР_1 - декларант в інтересах ТзОВ “Глобалмаркет” подав МД №23UA205140020814U9. Фактурна вартість товару становить 15000,00 євро (еквівалентно 579274,50 грн) (графи 12, 22 митної декларації). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 579274,50 грн.
До митної декларації додано (графа 44 МД): зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 30 вересня 2022 року №RG/30-22; рахунок-фактуру (інвойс) від 07 березня 2023 року №001117; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08 березня 2023 року № НОМЕР_2 , сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 14 березня 2023 року №PL/MF/AS 0030597; експертну довідку від 15 березня 2023 року №2238/23; автотранспортну накладну від 07 березня 2023 року.
Не є спірною та обставина, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) платіжні документи; 2) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару; 3) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 4) декларацію країни відправлення; 5) висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Декларант надав платіжний документ - платіжне доручення в іноземні валюті або банківських металах від 08 березня 2023 року №328, листом від 17 березня 2023 року №17/01/2023 повідомив, що надав усі можливі документи для визначення митної вартості.
17 березня 2023 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000115/2.
Як зазначено у графі 33 рішення від 07 березня 2023 року №UA205140/2023/000115/2, заявлена митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять такі розбіжності: відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 07 березня 2023 року №001117 продавцем товару (власником) є UAB “Rimartas”, однак у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 в графі C.1.1 зазначений інший власник - Sidoruk Zbigniew. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу. Декларант надав платіжний документ від 08 березня 2023 року №328, однак, в даному документі в графі 70 “Призначення платежу” зазначений інвойс 2023/02-11від 27.02.2023. Через неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість визначено за резервним методом на підставі статті 64 МК України згідно з рівнем на подібні/ідентичні товари, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме на рівні 23000,00 євро згідно з МД №UA204060/23/1003 від 09 лютого 2023 року. Тут же зазначається, що митницею відповідно до положень статті 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у митному оформленні (випуску) товару № UA205140/2023/000883.
Товар було випущено у вільний обіг за МД №23UA205140022381U4 від 21 березня 2023 року із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.
З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.
Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Із наведених положень колегія суддів враховує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
При цьому приписи митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант позивача подав разом із митною декларацією документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару згідно з частиною другою статті 53 МК України:
Як підтверджено матеріалами справи, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) декларант разом із МД №23UA205140020814U9 від 16 березня 2023 року подав такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 30 вересня 2022 року №RG/30-22; рахунок-фактуру (інвойс) від 07 березня 2023 року №001117; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 08 березня 2023 року № НОМЕР_2 , сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 14 березня 2023 року №PL/MF/AS 0030597; тимчасовий дозвіл; експертну довідку від 15 березня 2023 року №2238/23; довідку щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам від 15 березня 2023 року №150323049; автотранспортну накладну від 07 березня 2023 року; договір про надання послуг митного брокера від 10 вересня 2021 року №10/21.
Так зовнішньоекономічним контрактом від 30 вересня 2022 року №RG/30-22, укладеним між фірмою UAB “Rimartas” (продавець) та ТзОВ “Глобалмаркет” (покупець), визначено предмет та умови поставки товару, основні зобов'язання продавця та покупця.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.3 контракту найменування товару, кількість та ціна товару обумовлюється в фактурі. Продавець зобов'язується надати супроводжуючі документи - рахунок-фактуру.
Відповідно до рахунка-фактури від 07 березня 2023 року №001117 ціна товару - транспортний засіб DAF, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , становить 15000,00 євро.
Крім того, для митного оформлення декларант надавав тимчасовий дозвіл від 08 березня 2023 року №PC/AAК 0714204.
Відповідно до тимчасового дозволу дата першої реєстрації транспортного засобу DAF, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 - 01 березня 2016 року, перша реєстрації в країні (Польщі) - 01 березня 2016 року року. Тимчасовий дозвіл виданий 08 березня 2023 року, а 07 березня 2023 року відповідно до рахунка-фактури №001117 фірма UAB “Rimartas” здійснила продаж цього транспортного засобу для ТзОВ “Глобалмаркет”.
З поданих декларантом документів (контракту від 30 вересня 2022 року №RG/30-22, рахунка-фактури від 24 лютого 2023 року №001109 та ін.) зрозуміло, що продавцем транспортного засобу є компанія UAB “Rimartas” (Литва), який також вказаний відправником у міжнародній товарно-транспортній накладній (місце і дата завантаження - місто Плунге, Литва). Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.
Тому суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати договір з третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, оскільки доказів того, що позивач вступав у договірні відносини із третіми особами матеріали справи не містять.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Дослідивши документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових) та не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, а відповідачем в рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності і неточності впливають на митну вартість товару чи її складових.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для коригування заявленої декларантом митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, сам лише факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Виходячи з наведеного у сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Суд наголошує, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення , в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі №520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Ураховуючи викладене, суд вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 140/20698/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 05.03.2024