04 березня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/877/23 пров. № А/857/20029/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Микитин Н.М. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/877/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення від 21.11.2022 №1136 про відмову у призначенні пенсії, зобов'язання призначити та виплачувати з 01.02.2021 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На обгрунтування позовних вимог зазначає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби та наявність відповідної вислуги років на момент звільнення зі служби. При цьому, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави й може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується насамперед зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.11.2022 № 1136 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити та виплачувати пенсію за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.02.2021.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зокрема, зазначає, що позивач не має права на пенсію за вислугу років на підставі п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки не має вислуги 24 календарних роки на день звільнення.
Вважає, що аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії).
Просить апелянт скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.10.2023 у справі № 300/877/23 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно витягу з Наказу Управління державної охорони України від 21.06.2019 № 411-ос/дск старшого прапорщика ОСОБА_1 , співробітника Управління, звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із закінченням строку контракту. Вислуга років старшого прапорщика ОСОБА_1 станом на 23.06.2019 становить: календарна - 19 років 07 місяців 10 днів, пільгова - 09 років 08 місяців 13 днів, загальна - 29 років 03 місяці 23 дні (а.с. 11).
01.02.2022 позивач звернувся до Управління державної охорони України із заявою, в якій просив оформити та подати необхідні документи до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». До звернення була долучена заява, адресована ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, про призначення/перерахунок пенсії від 01.02.2022, в якій він просив призначити пенсію за вислугу років, копія витягу з Наказу Управління державної охорони України від 21.06.2019 № 411-ос/дск, копія паспорта громадянина України та копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 12-14).
За результатами розгляду заяви позивача Управління державної охорони України листом від 03.05.2022 відмовило в підготовці та направленні до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області документів, необхідних для призначення ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ (а.с. 15).
Не погоджуючись із зазначеними висновками, позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом щодо оскарження дій Управління державної охорони України. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 № 300/2823/22 позов ОСОБА_1 до Управління державної охорони про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задоволено. Визнано протиправними дії Управління державної охорони України щодо відмови в оформленні та поданні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов'язано Управління державної охорони України оформити та подати необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .
До винесення рішення у справі №300/2823/22 Управлінням державної охорони України супровідним листом від 30.07.2023 №2/6-1739 направлено до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області матеріали старшого прапорщика ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугою років (а.с. 17).
Листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 22.08.2022 № 0900-0202-8/28638 представнику позивача роз'яснено, що листом від 11.08.2022 № 0900-0203-5/27415 було повернуто документи ОСОБА_1 до Управління державної охорони України на доопрацювання у зв'язку із відсутністю повного переліку документів, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років (а.с. 18).
Супровідним листом від 02.11.2023 №2/6-2620 Управління державної охорони України до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області направлено матеріали ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до якого додано подання про призначення пенсії №2/6-2619 від 02.11.2022 (а.с. 19, 58).
21.11.2022 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийнято рішення №1136 про відмову у призначенні пенсії, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки на день звільнення зі служби він не досягнув 45-річного віку та зазначено, що загальна вислуга років ОСОБА_1 на 23.06.2019 для призначення пенсії складає 29 років 03 місяці 23 дні, в т.ч. в календарному обчисленні - 19 років 07 місяців 10 днів; страховий стаж - 09 років 08 місяців 13 днів (а.с.20).
Вважаючи протиправними таку відмову відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки на день звільнення 23.06.2019 ОСОБА_1 мав вислугу років для призначення пенсії в пільговому обчисленні більше 24 років.
З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин, наведених вище норм законодавства та правових висновків Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є прийняття судом рішення про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 21.11.2022 № 1136 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років з 01.02.2021 на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виходячи з її пільгового обчислення.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2262-XII особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно вимог пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше.
Як передбачено частиною 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, як вірно зазначено судом, законодавець чітко встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням в її період вислуги років на пільгових умовах.
На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», (далі - Порядок № 393) який встановлює, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Пунктом 3 Порядку № 393 передбачено випадки зарахування на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, різних періодів з розрахунку: а) один місяць служби за три місяці; б) один місяць служби за два місяці; в) один місяць служби за півтора місяці; г) один місяць служби за сорок днів.
Так, відповідно до підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці - час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Аналізуючи зазначене, суд дійшов вірного висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII, а пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою № 393.
Отже, можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Відтак, як вірно зазначено судом, положення Закону № 2262-ХІІ та Порядку № 393 не ставлять в залежність набуття права на пенсію за вислугою років від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги та не встановлюють те, що вислугу років у пільговому обрахуванні не можуть зараховувати до вислуги років для призначення особі відповідної пенсії.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 по справі № 805/3923/18-а вказав на необґрунтованість висновку про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 дійшов висновку про те, що передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону України № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Зазначені висновки Верховного Суду щодо застосування норм права є обов'язковими для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно витягу з наказу Управління державної охорони України від 21.06.2019 № 411-ос/дск, вислуга років старшого прапорщика ОСОБА_1 станом на 23.06.2019 становить: календарна - 19 років 07 місяців 10 днів, пільгова - 09 років 08 місяців 13 днів, загальна - 29 років 03 місяці 23 дні (а.с. 11).
Згідно подання про призначення пенсії Управління державної охорони України №2/6-2619 від 02.11.2022, поданого до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вислуга років ОСОБА_1 станом на 23.06.2019 для призначення пенсії календарна - 19 років 07 місяців 10 днів, загальна - 29 років 03 місяці 23 дні.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте, в нього наявний відповідний пільговий стаж згідно приписів пункту 2 Постанови № 393.
Отже, позивач має право на зарахування часу проходження служби до вислуги років у пільговому обчисленні 29 років 03 місяці 23 дні та, як наслідок, на призначення пенсії за вислугою років.
Разом з тим, частиною 1 ст. 48 Закону № 2262 встановлено, що заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Відповідно до вимог п. б ч.1 ст. 50 Закону № 2262 пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів а, в статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.
Як передбачено ч. 3 ст. 50 Закону №2262-ХІІ пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком № 3-1.
Так, пунктом 1 Порядку № 3-1 встановлено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Пунктом 6 Порядку №3-1 визначено, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення.
Як встановлено судом, позивач відповідно до витягу з Наказу Управління державної охорони України від 21.06.2019 № 411-ос/дск виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення з 23.06.2019 (а.с. 11).
01.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Управління державної охорони України із заявою, в якій просив оформити та подати необхідні документи до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». До звернення була долучена заява адресована ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про призначення/перерахунок пенсії від 01.02.2022, в якій він просив призначити пенсію за вислугу років, копія витягу з Наказу Управління державної охорони України від 21.06.2019 № 411-ос/дск, копія паспорта громадянина України та копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 12-14).
Однак, Управління державної охорони України скеровано до пенсійного органу документи про призначення позивачу пенсії лише 02.11.2022.
Як встановлено судом, 01.02.2022 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області через Управління державної охорони України про призначення пенсії за вислугу років на підставі вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно, датою звернення позивача про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є 01.02.2022.
Отже, вірним є висновок суду про підставність позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 01.02.2021 на підставі пункту «а» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з її пільгового обчислення.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів.
Щодо доводів апелянта про необхідність врахування висновку Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, то такі є безпідставними, оскільки зазначена постанова стосується правовідносин щодо підготовки та подання суб'єктом владних повноважень документів до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії, в даній же справі спір стосується відмови пенсійного органу у призначенні пенсії.
Апеляційним судом також враховано положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
За правилами статті 139 КАС України судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321,328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 300/877/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар