Справа № 560/22276/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
05 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , в якому просило скасувати постанову від 14.12.2023 ВП №73060589 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2023 року у справі №560/2126/23:
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.04.2019, з врахуванням проведених виплат.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.07.2021 із врахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", із врахуванням раніше виплачених сум.
У подальшому державним виконавцем постановою від 17.10.2023 відкрито виконавче провадження №73060589 з виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду №560/2126/23 (стосовно зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.07.2021 із врахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб", із врахуванням раніше виплачених сум).
14.12.2023 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за невиконання рішення суду.
У цій постанові вказано про те, що 14.12.2023 від стягувача ОСОБА_1 надійшла заява, з якої вбачається, що на момент звернення до ВПВР рішення суду не виконано, нарахування та виплата пенсії з 01.07.2022 із врахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. не проводиться.
Також судом встановлено, що позивач на виконання судового рішення у справі №560/2126/23 перерахував пенсію третьої особи, зокрема, з 01.04.2019 підсумок пенсії становить 18872,50 грн., з урахуванням максимального розміру - 18872,50 грн.
Однак згідно наданих перерахунків пенсії з 01.07.2021 (підсумок пенсії 21059,4 грн., у т.ч. щомісячна доплата у розмірі 2000 грн., проте з урахуванням максимального розміру - 18872,50 грн.), 01.03.2022 (підсумок пенсії 23626,68 грн., з урахуванням максимального розміру - 19340 грн.) та 01.03.2023 (підсумок пенсії 25209,88 грн., з урахуванням максимального розміру - 20930 грн.) її виплата обмежена максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб.
Вважаючи прийняту постанову протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не виконав рішення суду, тому оскаржуване рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.
Суд першої інстанції зазначив, що пенсійний орган не має права повторно обмежувати виплату пенсії максимальним розміром, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За приписами 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії
Згідно із ч.1-2 ст.63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
З аналізу наведених норм слідує, що на момент прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов'язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин.
Отже, державний виконавець зобов'язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником. Водночас, боржник повинен доводити саме державному виконавцю про вжиті заходи, а останній, в свою чергу, повинен перевірити надані документи та вирішити питання про наявність чи відсутність поважних причин невиконання судового рішення.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо протиправності винесення постанови від 14.12.2023 ВП №73060589 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн, колегія суддів зважає на таке.
Так, апелянт наполягає на тому, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі №560/2126/23 в частині здійснення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2021 із врахуванням щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" не зобов'язано головне управління проводити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром.
Водночас, боржник на виконання рішення суду у справі №560/2126/23 зобов'язаний був здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального розміру.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що судове рішення у справі №560/2126/23 має преюдиційний характер. Відповідач під час проведення наступних перерахунків пенсій ОСОБА_1 не вправі застосовувати обмеження максимального розміру пенсії з тих підстав, яким вже надано оцінку у судовому рішенні, що набрало законної сили. Виплати за рішенням суду, яким зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що Конституційний Суд України у рішенні від 15.05.2019 №2-р(ІІ)/2019 зазначив, що беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення)
Досліджуючи практику Європейського суду з прав людини, Конституційний Суд України узагальнив, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право на суд було б ілюзорним, якби юридична система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019; абзац четвертий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020).
Конституційний Суд України у рішенні від 1 березня 2023 року № 2-р(ІІ)/2023 зазначає, що з принципу правовладдя та вимоги утвердження й забезпечення права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві випливає обов'язок держави забезпечити також обов'язкове виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами. Невиконання державою цього обов'язку суперечить приписам пункту 9 частини другої статті 129, частин першої, другої статті 1291 Конституції України та призводить до порушення права особи на судовий захист, підриває дієвість адміністративного судочинства, а отже, є несумісним із принципом правовладдя, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України. (абзаци перший, другий, четвертий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини).
У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Ураховуючи те, що право ОСОБА_1 на виплату пенсії без її обмеження максимальним розміром встановлено чинним законодавством України та є відповідне судове рішення у справі №560/2126/23, яке вступило в законну силу, то у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відсутні підстави для обмеження розміру пенсії максимальним розміром у разі, якщо чинне на момент проведення такого перерахунку пенсії законодавство не зазнало відповідних змін.
Судом першої інстанції вірно зауважено, що з часу прийняття рішення у справі №560/2126/23 пенсійне законодавство в частині, що стосується обмеження виплати пенсії максимальним розміром, змін не зазнавало, а тому висновки суду у справі №560/2126/23 щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром є обов'язковими не лише в межах цієї справи (щодо перерахунку пенсії з 01.04.2019), але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов'язані з пенсійним забезпеченням третьої особи, включаючи подальші перерахунки пенсії (зокрема, з 01.07.2021 із врахуванням щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн.).
Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що твердження позивача про виконання в повному обсязі рішення суду є безпідставним.
А отже, оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу від 14.12.2023 ВП №73060589 є правомірною.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив обгрунтований висновок відмовляючи в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.