Справа № 600/496/24-а
Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач: Капустинський М.М.
05 березня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Граб Л.С. Ватаманюка Р.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 27 Прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 27 Прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ) у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 07.12.2023 р.;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін імені героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2020 року по день фактичної виплати 07.12.2023 р.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.02.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк п'ять днів, з моменту отримання даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Зокрема, в ухвалі вказано на необхідність надати обґрунтування та докази щодо дотримання строку звернення до суду з даним позовом.
07.02.2024 року, на виконання вимог вказаної ухвали суду позивач надав письмові пояснення, в яких зазначає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню строк, визначений ст. 233 КЗпП України, а тому вважає, що ним дотримано вказаний строк звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року позовну заяву повернути позивачу.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 312 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений ч.5 ст.122 КАС України, а в заяві про його поновлення не зазначені підстави пропуску строку звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом ч. 5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк..
З матеріалів справи з'ясовано, що спір у даній справі виник в зв'язку з невиплатою компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2020 року по вересень 2021 року.
При цьому, судом встановлено, що заборгованості, на виконання рішення, позивачу відбулася 14.06.2023, а про відмову у виплаті компенсації втрати частини доходу, останньому повідомлено листом від 25.12.2023.
На переконання позивача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що до даної категорії спорів має застосовуватися місячний строк звернення до суду, передбачений ч.5 ст.122 КАС України.
В свою чергу, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 02 травня 2023 року у справі № 818/846/16 зокрема зазначив, що компенсаційні виплати-це суми, які виплачуються працівникам понад оплати за працю для компенсації витрат, пов'язаних з виконанням ними своїх трудових обов'язків, а також витрат у зв'язку з переїздом при прийнятті на роботу в іншу місцевість. Роботодавці вправі самостійно застосовувати заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі вводити виплати, не передбачені законодавством, а також самостійно встановлювати розмір компенсацій, зокрема у колективному договорі. Введені такими локальними нормативними актами заохочувальні та компенсаційні виплати, будуть включатися до фонду оплати праці підприємства, а відповідно є базою нарахування соціального внеску.
Тобто у вищезазначеному судовому рішенні вказано, що виплати, які входять до заробітної плати, мають бути включені до фонду оплати праці та обкладаються податком.
При цьому, Верховний Суд дійшов висновку, що заробітна плата (основна та додаткова) визначається за погодженням з працівником у трудовому договорі, інші заохочувальні, компенсаційні і гарантійні виплати встановлюються роботодавцем у колективному договорі. Критерієм для віднесення доходу працівника до заробітної плати (основної, додаткової чи інших заохочувальних та компенсаційних виплат) або до додаткового блага є обумовлення вказаної виплати у грошовій чи в натуральній формі трудовим договором (контрактом) чи колективним договором.
Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2023 року у справі № 640/19047/21 виснував, що під заробітною платою, яка належить працівникові необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.
Таким чином, виходячи із вищезазначених висновків Верховного Суду, компенсація втрати частини доходу, не може вважатися компенсаційною виплатою, яка входить до структури заробітної плати.
Варто звернути увагу і на те, що Верховний Суд в ухвалі від 16 вересня 2022 року у справі №460/5614/20 зазначив, що положеннями Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не визначено спеціальних строків для звернення до адміністративного суду, а про необхідність застосування шестимісячного строку звернення до суду з позовами про виплату компенсації втрати частини доходу вказано в низці постанов Верховного Суду від 09 червня 2021 року (справа № 240/186/20), від 27 липня 2022 року (справа № 460/783/20), від 18 травня 2022 року (справа, № 460/4531/20), від 09 червня 2021 року (справа № 240/186/20), від 17 листопада 2021 року (справа № 460/4188/20) та від 27 липня 2022 року (справа № 460/783/200).
Висновки суду касаційної інстанції про необхідність застосування до правовідносин, пов'язаних з виплатою компенсації громадянам втрати частини доходів, загальних строків звернення до суду, давали підстави вважати, що Суд не відносить дану виплату до складових заробітної плати.
При цьому, Верховний Суд в ухвалі від 05 травня 2022 року у справі № 380/8976/21 зробив висновок, що компенсація втрати частини доходів не може розцінюватися як виплата, на отримання якою військовослужбовець має право при звільненні, оскільки за своєю правовою природою така є лише спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу та інших виплат.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою в ухвалі Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 380/8976/21.
Однак, в подальшому, Верховний Суд змінив правову позицію щодо природи компенсаційних виплат, пов'язаних з затримкою заробітної плати.
Так, у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 560/11400/23 зокрема зазначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є компенсаційною виплатою, передбаченою чинним законодавством, що відносить її до складових заробітної плати в розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці».
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд і в постановах від 14 грудня 2023 року (справа №600/4606/23-а) та від 29 листопада 2023 року (справа № 560/11895/23).
З огляду на останньою правовою позицією Верховного Суду, до даних правовідносин мають застосуватися норми статті 233 КЗпП України, а не ч.5 ст.122 КАС України, як вказав суд першої інстанції.
Згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ), згідно з яким, частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції. Зокрема, відповідно до статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
На момент звернення до суду із цим позовом частиною 2 статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
В той же час, на момент звільнення позивача з військової служби частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
З огляду на вказане, доводи суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є помилковими, оскільки його право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21.
А тому суд першої інстанції безпідставно залишив позовну заяву без руху, а згодом дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Статтею 320 КАС України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 27 Прикордонного загону імені героїв Карпатської Січі (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Граб Л.С. Ватаманюк Р.В.