П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 березня 2024 р. Категорія 106000000м. ОдесаСправа № 420/34714/23
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області, які полягають у застосуванні з 01.01.2021 розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, підйомної допомоги на членів сім'ї, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій нарахованих та виплачених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 420/15179/22;
- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 20.04.2021 грошового забезпечення, підйомної допомоги на членів сім'ї, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, нарахованих та виплачених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 420/15179/22, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року заяву представника Управління Служби безпеки України в Одеській області про залишення позову без розгляду задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції не врахував, що під час звернення до Одеського окружного адміністративного суду у жовтні 2022 року за захистом своїх прав (справа 240/15302/22), позивач не міг знати про рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 420/15179/22 на підставі якого було нараховано та здійснено виплату грошового забезпечення. Таким чином, предмет та підстави позову в адміністративних справах №420/34714/23 та №420/15302/22 не є ідентичними. Також апелянт вказує, що відповідно до частини 1 статті 47 КАС України зважаючи на стадію розгляду справи № 420/15302/22 у позивача була відсутня можливість подати заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Управлінням Служби безпеки України в Одеській області було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року винесена законно та обґрунтовано, а тому підстави для її скасування відсутні. Крім того, відповідач вказує, що апелянт взагалі не обґрунтовує свою апеляційну скаргу натомість він лише зазначає, що ця адміністративна справа з адміністративною справою № 420/15302/22 не є ідентичними. Однак, ці аргументи апелянта є його оціночними судженнями, які не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що з КП "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що 26.10.2022 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Одеській області, в якому позивач просив: визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області, які полягають у застосуванні з 01.01.2020, 01.01.2021 розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій; зобов'язати Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2020, 01.01.2021 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року. Станом на 23.01.2024 року рішення у справі №420/15302/22 не прийнято. Порівняльний аналіз предмету та підстав позову в адміністративних справах №420/34714/23 та №420/15302/22 є підставою для висновку, що вони є ідентичними, а саме, позовні вимоги заявлені у справі №420/15302/22 включають в себе позовні вимоги адміністративної справи №420/34714/23. Спірні правовідносини у даних справах виникли щодо застосування при розрахунку грошового забезпечення розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року. Суд зазначає, що спосіб захисту порушеного права у вказаних вище справах є аналогічним. Доповнення позовних вимог словами «нарахованих та виплачених на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 420/15179/22» не змінює суті порушеного права.
Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з п.3 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №809/487/18, від 13.07.2020 у справі №620/3960/19.
Колегія суддів зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду заінтересованих осіб для вирішення спору.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року по справі № 420/15302/22 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Служби безпеки України в Одеській області щодо застосування при обчисленні ОСОБА_1 в період з 01.01.2020 року по 17.09.2021 року грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Зобов'язано Управління Служби безпеки України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як особі, що має статус учасника бойових дій, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням із неї, із застосуванням за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, та за період з 01.01.2021 року по 17.09.2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом 01 січня 2021 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Отже, як убачається з рішення у справі № 420/15302/22, вимоги про здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги для членів сім'ї позивачем не заявлялись та рішення щодо вказаної вимоги судом не приймалось.
Крім того, як зазначає апелянт у своїй апеляційній скарзі, під час звернення до Одеського окружного адміністративного суду у жовтні 2022 року за захистом своїх прав (справа 240/15302/22), він не міг знати про рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 у справі № 420/15179/22 на підставі якого було нараховано та здійснено виплату грошового забезпечення. Таким чином, предмет та підстави позову в адміністративних справах №420/34714/23 та №420/15302/22 не є ідентичними. Також апелянт вказує, що відповідно до частини 1 статті 47 КАС України зважаючи на стадію розгляду справи № 420/15302/22 у позивача була відсутня можливість подати заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Отже, колегія суддів зазначає, що не дивлячись на те, що сторони у цих позовах є ті ж самі, однак підстави та предмет спору у цих справах не є ідентичним. Крім того, вимоги про здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги для членів сім'ї не були предметом розгляду у справі № 420/15302/22.
Суд першої інстанції не дав належної оцінки вимогам, а також підставам та предмету спору по справі № №420/15302/22 та дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Bellet v. Frаnсе, де Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відтак, як свідчить позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали від 26 січня 2024 року було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, а відтак, відповідно до ч. 3 ст. 312, ст. 320 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2024 року по справі № 420/34714/23, - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький