П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 березня 2024 р.м. ОдесаСправа № 540/8580/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року (суддя Лебедєва Г.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 07.08.2023) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
24 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 та скасування рішення №212450006827 від 22.11.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області включити до трудового стажу ОСОБА_1 період проходження служби з 01.10.1986 року по 05.05.1989 року та період роботу в зоні відчуження з 13.02.1988 року по 16.03.1988 року як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.09.2020 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 та ст. 55 Закону України №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням висновків суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставини, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов залишити без задоволення.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначив, що пенсійним органом не включено до трудового стажу позивача періоду проходження служби з 31.08.1988 по 05.05.1989 року, оскільки в порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , не містять відомостей про розпорядчі документи на підставі яких зроблено зазначені записи.
Стосовно питання підтвердження періоду роботи в зоні відчуження з 13.02.1988 року по 16.03.1988 року апелянт зазначив, що на момент прийняття рішення №212450006827 від 24.11.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком, пенсійний орган не володів інформацією, чи відноситься до зони відчуження місцевість, де у згаданий період ОСОБА_1 проходив службу.
Позивач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 28.09.2020 ОСОБА_1 вперше звернувся до Нововоронцовського сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
У зв'язку з відсутністю довідки про періоди участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, та недостатністю первинних документів, що підтверджують період роботи у зоні відчуження, пенсійним органом 01.10.2020 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.
У відповіді від 09.10.2020 Головне управління повідомило ОСОБА_1 про те, що до його загального страхового стажу не зараховано період служби в органах внутрішніх справ з 01.10.1986 по 05.05.1989 року, оскільки у трудовій книжці відсутні підстави зарахування та звільнення зі служби, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162. З метою уточнення періоду проходження служби в органах внутрішніх прав, Головним управлінням направлено відповідний запит до Пенсійного фонду Російської Федерації (копія запиту міститься в матеріалах пенсійної справи), але до цього часу відповідь не надходила.
25.01.2021 ОСОБА_1 повторно звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
До заяви додатково було надано документи із архіву "Херсонської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР", видані Харківським національним університетом внутрішніх справ МВС України, що підтверджують період навчання ОСОБА_1 у вищезазначеному навчальному закладі з 01.10.1986 по 30.08.1988.
На підставі поданих документів, період навчання у Херсонській спеціальній середній школи міліції МВС СРСР з 01.10.1986 по 30.08.1988 було зараховано до страхового стажу заявника.
18.11.2021 ОСОБА_1 знов звернувся до відділу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
За результатом розгляду вищезазначеної заяви ГУ ПФУ в Одеській області, яке розглядало заяву за принципом екстериторіальності, прийнято рішення №212450006827 від 24.11.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю документу, який підтверджує населений пункт та період роботи у зоні відчуження, а саме, не надано довідку про період роботи на територіях радіоактивного забруднення, виданої відповідним підприємством, установою чи організацією.
Не погоджуючись із рішенням про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення його позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому суд відхилив доводи пенсійного органу про неможливість визначити населений пункт в зоні відчуження у період роботи та території радіоактивного забруднення, з посиланням на документування позивача посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який належим чином підтверджує статус учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Також суд визнав безпідставним посилання пенсійного органу на недоліки заповнення трудової книжки позивача, оскільки відповідальність за повноту і точність тих чи інших записів в трудовій книжці покладено на власника підприємства, установи, організації або на уповноважену ним особу. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 15 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Частиною першою статті 9 Закону України від 09.03.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
За частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 5 частини першої статті 11 Закону №796-XII визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов'язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини третьої статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Згідно з положенням частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №51), яким визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач віднесений до третьої категорії осіб, постраждалих від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 9 звор.).
Верховний Суд України в постановах від 21.11.2006 у справі № 21-1048во06, від 04.09.2015 у справі №690/23/15-а, а також Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 24.10.2019 у справі №152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі №212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі №404/5266/16-а (2-а/404/29/17) дійшли наступних висновків: "…єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи...".
За приписами частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, відповідно до статті 55 Закону №796-XII позивач має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Таким, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визнання протиправною відмови пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Доводи апелянта про необхідність встановити чи відноситься до зони відчуження місцевість, де у період з 13 лютого по 16 березня 1988 року ОСОБА_1 проходив службу є безпідставними, оскільки пенсійний орган таким чином фактично ставить під сумнів статус позивача, як потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Слід також додати, що надані пенсійному органу документи належним чином визнають категорію позивача та дають пенсійному органу можливість відповідно до пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII визначити зменшення пенсійного віку ОСОБА_1 . Зокрема, відповідно до виписки з наказу №14 о/с від 12.02.1988 року, виданої Херсонською спеціальною середньою школою міліції МВС СРСР, курсанти, у т.ч. ОСОБА_1 з 13.02 по 16.03.1988 року відряджаються до району ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 10).
Також підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 слугувало те, що до його загального страхового стажу не зараховано період служби в органах внутрішніх справ з 01.10.1986 по 05.05.1989 року, оскільки у трудовій книжці відсутні підстави зарахування та звільнення зі служби, що не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Так, відповідно до статті 1 Закону Закон №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058-IV, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До стажу роботи згідно статті 56 Закону №1788-XII зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), пунктами 2.1 та 2.4 якого передбачалося, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи, є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім'я ОСОБА_1 , наявні записи №9, №10, згідно яких з 01.10.1986 по 05.05.1989 рр. позивач служив в органах внутрішніх справ (а.с. 23). Записи зроблені "УВД Челябинского облисполкома".
Позивачем надано витяг з архівного документу, виданого Харківським національним університетом внутрішніх справ МВС України, а саме Наказ Херсонської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР від 30.08.1988 року №56 о/с, згідно якого наказано відрядити випускників, що закінчили денне відділення школи, для подальшого проходження служби до "УВД Челябинского облисполкома", у т.ч. лейтенанта міліції ОСОБА_1 (а.с. 12).
Наведе свідчить про безпідставне не включення пенсійним органом до трудового стажу позивача періоду проходження служби з 31.08.1988 по 05.05.1989.
Твердження апелянта про те, що записи в трудовій книжці позивача відсутні відомості про розпорядчі документи, на підставі яких зроблено записи про проходження служби, колегія суддів відхиляє, оскільки обов'язок ведення трудових книжок законодавцем покладено на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення ГУ ПФУ в Одеській області №212450006827 від 24.11.2021 року про відмову позивачу у призначенні пенсії та зобов'язання ГУ ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.11.2021 року про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до норм статті 55 Закону №796-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Доводи апеляційної скарги відповідача не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на належній юридичній оцінці встановлених обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 7 серпня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч.6 ст.12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов